Культу́ра Чжишаньянь (кит. 芝山岩文化, Піньїнь Zhīshānyán Wénhuà) — культура епохи неоліту північного Тайваню II—I тисячоліття до н. е., виявлена на території однойменної стоянки. У той час пам'ятка розташовувалася на березі озера Тайбей. Вона вважається найстарішою з відкритих на острові. Її було вперше розкопано у 1896 році, але протягом японської окупації та після Другої світової війни не часто проводили вивчення. Археолог Хуан Шицян вперше провів розкопки у 1981 році, коли і встановив існування на пам'ятці культури Чжишаньянь. Протягом 1995—2001 років довготривалі дослідження стоянки проводив Лю Їчан, який з'ясував, що тут існувало багато інших культур. У 1993 році влада Тайбея на місці стоянки заснувала культурно-історичний парк Чжишаньянь, перетворивши його на культурне надбання Тайваню. Після культури Чжишаньянь залишилося багато різноманітних кам'яних знарядь, кераміки, інструментів з кістки, рогу та зубів тварин, дерев'яних знарядь, тканини, рису, кісток тварин та людей тощо. Судячи з великої кількості знайдених сільськогосподарських знарядь і рису було розвинуто досить складне рисове господарство. А з наявності решток оленей, свиней, риб, полювання та рибальство підтвердилося як важливий спосіб добування їжі.

Дослідження витоків культури Чжишаньянь

Рештки знайдені на пам'ятці Чжишаньянь наочно демонструють особливості не притаманні іншим культурам регіону, предмет походження яких і став жвавим археологічним обговоренням. Наприклад, паралелі у використанні візерунків намальованих на червоній кераміці чорного кольору спостерігаються у культур з Фуцзяна і Чжецзяна у Китаї; чорна рідкісна кераміка є унікальною для китайського регіону Хуайнань. Специфічним є і дерев'яний посуд, виявлений вченими в селищі Хемуду, провінції Чжецзян біля озера Тайху в Китаї. Знайдення цих решток доказує, що походження культури Чжишаньянь може бути певною мірою пов'язане з неолітичними культурами на південно-східному узбережжі Китаю, особливо з провінцій Фуцзян та Чжецзян. Наприклад, схожі знахіідки виявили під час розкопок пам'яток культур Лянчжу та Хемуду. Тому деякі вчені вважають, що культура Чжишаньянь могла походити з прибережних районів Чжецзян і Фуцзянь у Китаї.

Кам'яні знаряддя культури Чжишаньянь В основному це кам'яні сокири, лопати та мотики; шліфовані кам'яні сокири (лопати, мотики), сітки, увігнуті камені, кам'яні молотки, товкачі, тесла, долота, ножі, наконечники стріл, кільця тощо. Виготовлені в основному з каменю пісковика і андезиту.

Кераміка культури Чжишанянь Розписна кераміка та чорна кераміка є основними знайденими видами посуду цієї культури. Більшість розписів намальовано чорним кольором на глиняних червоних гончарних горщиках, кілька — на гончарних мисках; візерунки — це переважно паралельні лінії або перехресні візерунки. Окрім фарбування для створення візерунків, таких як крапки, кола, мотузки та подряпини, використовувалися інші методи — тиснення та різьблення. Найпоширенішими видами глиняного посуду, знайденого на розкопках, були гончарні горщики з відкритими черевцями та гончарні миски, але трапляються також тарілки та інші гончарні вироби. Крім того, було виявлено увігнутої форми посудину, яка могла бути кришкою, а також гончарні веретена, каблучки та прикраси. Кераміка переважно виготовлена вручну.

Примітки