П-5 (індекс УРАВ ВМФ — 4К34, за класифікацією МО США і НАТО: SS-N-3c Shaddock) — радянська крилата ракета для запуску з підводних човнів. Комплекс був прийнятий на озброєння підводного човна в 1959 році. Розроблення виконувало ОКБ-52.
Перша у світі ракета з крилом, що автоматично розкривається в польоті, та стартує з герметичного контейнера, що має мінімальні габарити. Ці рішення визнані класичними у вітчизняному та світовому ракетобудуванні та застосовувалися практично у всіх подальших розробках у цій галузі. Старт ракети виконувався з надводного положення підводного човна.
Комплекс призначався для ураження адміністративних, промислових, військових об'єктів і військово-морських баз, розташованих як узбережжі, так і в глибині території противника.
Історія 17 серпня 1955 року було видано наказ по штабу радянської атомної промисловості, міністерству середнього машинобудування СРСР. Документ, підписаний заступником голови Мінсередмашу Борисом Ванниковим, зобов'язував Дослідне конструкторське бюро № 52 міністерства авіаційної промисловості створити на замовлення Міноборони в кількості 40 штук «дослідні літаки-снаряди» системи П-5 для озброєння підводного човна. Цим же наказом керівництву Мінсередмашу та його організаціям було доручено видати ОКБ-52 технічні вимоги до бойової частини (тобто ядерної боєголовки) такого літака-снаряду та її використання, а також погодити з конструкторами системи П-5 їхні зустрічні пропозиції щодо бойової частини.
На базі П-5 були розпочаті 1959 р. роботи по створенню ракети П-7 та виконувалися її випробування. Передбачалося що пускова установка буде така ж як і на П-5Д, дальність польоту до 1000 км. Контрольні успішні пуски двох ракет з підводного човна були виконані у жовтні 1964 року. Загалом з човна виконано 23 пуски ракет П-7 до серпня 1965 р. Але в результаті роботи були згорнуті 1965 р. з нетехнічних причин (у зв'язку з успіхами балістичних ракет).
Розробка та створення комплексу відзначені Ленінською премією, підприємство нагороджено орденом Леніна.
Модифікації
П-5Д
Ракета П-5Д (індекс УРАВ ВМФ — 4К95) є модифікацією ракети П-5 за рахунок включення до складу системи управління КР доплерівського вимірювача швидкості кута і зносу, а також введення більш точних курсових гіроскопів, чим забезпечувалася підвищена точність влучення в ціль. На базі П-5Д розроблено комплекси морського та наземного базування (С-5). 2 березня 1962 року комплекс П-5Д був прийнятий на озброєння.
Інші
П-5СН — дослідна КР з радіовисотоміром РВ-5М (1959 р.); П-5РГ — ракета з АРЛС ГСН для стрільби по кораблям (ескізний проєкт — 1959 р.); П-5К — ракета 4К95К — не ідентифікована; П-5ХВ-10 — дослідна ракета з противорадіолокаційним покривом ХВ-10, випробування — 1962 р.
Тактико-технічні характеристики
Маса: 4300 кг Дальність стрільби: 500 км. Швидкість польоту: 1250 км/год Бойова частина: Фугасна Ядерна — типу РДС-4, 200 кт (пізніше 650 кт) Маса БЧ — 800—1000 кг Маршовий двигун: ТРД КРД-26 Тяга — 2,25 т Прискорювачі: 2×РДТТ Загальна тяга — 36,6 т Час роботи — 2 сек. КВО: — до 3 км.
Див. також С-80 (підводний човен СРСР) П-35 (ракета)
Примітки
Література