Лісабо́н (; МФА: [ɫɨʒ.ˈbo.ɐ], Лижбоа) — столиця та найбільше місто Португалії, політичний, економічний та культурний центр країни. Адміністративний центр однойменного округу. Найзахідніша столиця материкової Європи та єдина на узбережжі Атлантичного океану.
Права міського самоврядування має з 1147 року. Поділяється на 24 парафії. За адміністративним поділом чинним до 1976 року був складовою провінції Ештремадура. Займає стратегічно важливе положення у гирлі річки Тахо, за 15 км від Атлантичного океану. Захоплений 1147 року військами першого португальського короля Афонсу І. 1255 року став столицею Португальського королівства. У XV—XVII століттях, в Добу великих географічних відкриттів, був одним із передових цивілізаційних центрів світу. Зруйнований Лісабонським землетрусом (1755). Відбудований зусиллями помбальського маркіза Себаштіана де Карвалю. У XX столітті розрісся завдяки поглинанню сусідніх поселень і розвитку передмість. Головні пам'ятки — Лісабонський собор і Замок святого Георгія.
Назва Лісабо́н (, , [лижбо́а]) — сучасна українська назва. Лісбо́на — стара українська назва. Олісі́по (, ) — латинська назваOlisipo // Charlton T. L.; Charles Short C. A Latin Dictionary, Oxford: Clarendon Press, 1879..
За найпоширенішою версією, назва міста походить від фінікійського виразу Alis-Ubbo (благословенна затока) завдяки своєму вигідному розташуванню у широкому гирлі, але існують і інші версії, як наприклад «Olipsso» чи «Lixbunã». Схематично походження слова «Lisboa» прийнято передавати так: Olisipo > Ulixibona > Al-Ušbuna > Lixbona > Lixbõa > Lisboa.
Географія Лісабон розташований на заході Португалії, на півдні округу Лісабон, на правому березі річки Тежу, у її гирлі. Найвища точка — 226 метрів над рівнем моря (Парк Монсанту), є найзахіднішою столицею Європи.
Лісабон межує на півночі з муніципалітетом , на північному заході — з муніципалітетом , на заході — з муніципалітетами і . На сході й півдні омивається водами річки Тежу і Атлантичного океану.
Разом зі своїми числе́нними передмістями (в тому числі і північні райони Сетубальського округу) утворює Лісабонську агломерацію (), населення якої перевищує 2 млн осіб.
Історичний центр міста розташований на семи пагорбах (), причому деякі вулиці настільки вузькі, що унеможливлює проїзд громадського транспорту. У місті є 3 фунікулери та один вертикальний ліфт Санта-Жушта. У західній частині міста розташовані його легені — лісопарк Монсанту загальною площею понад 10 км². Місто відвоювало значну територію у річки, головним чином з 19 століття, що дозволило будівництво широких проспектів у нижній його частині, а також створення залізничного сполучення і портових споруд. Саме на таких територіях збудовано найсучасніші Парк Націй і Культурний Центр Беленя.
Клімат Лісабон — одна з найтепліших європейських столиць, з кліматом що великою мірою обумовлений Гольфстримом. Весна може бути від сирої до спекотної сонячної (11…26 °C) з деякими зливами, літо — сухе та спекотне з деяким вітром і температурами між 16 та 29 °C. Осінь тепла і нестабільна, з температурами від 12 до 27 °C і зима, як правило, — дощі та сирість, з незначним сонцем (8…18 °C). Найнижча зареєстрована температура −2,2 °C, найвища — 43 °C.
Сніг випадає дуже рідко — востаннє це було 29 січня 2006 року та 28 січня 2007 року, сталося це після більш як сорокарічної паузи. У середньому місто отримує 3300 годин сонця і 100 днів дощу на рікСередні показники клімату на сайті www.strawberryworld-lisbon.com .
Місто знаходиться у зоні, котра характеризується середземноморським кліматом. Найтепліший місяць — серпень із середньою температурою 23 °C (73,4 °F). Найхолодніший місяць — січень, із середньою температурою 11,3 °С (52,3 °F)Клімат Лісабона.
Історія
Античність. Вестготи. Маври
За народною легендою, місто Лісабон було засноване давньогрецьким героєм Одісеєм (), і як Рим, виникло на семи пагорбах.
Перше поселення заснували фінікійці близько 1200 р. до н. е. і це друга найстаріша європейська столиця після Афін.
Вигідне географічне розташування міста сприяло його швидкому розвитку. Так, з появою у регіоні Кельтів, вони почали змішуватися з місцевими населенням, що і дало початок виникненню племен, що розмовляли кельтською мовою. Найімовірніше, стародавні греки протягом тривалого часу мали в гирлі річки Тежу торговельний пункт. Але тогочасні конфлікти у Середземномор'ї призвели до залишення міста греками, головним чином завдяки карфагенянам, що на той час домінували в регіоні. Занепад Римської імперії та феодалізація суспільства призвели до завоювань її західної частини германськими, гунськими та іншими племенами. Під кінець римського панування «Olissipo» стало одним із перших міст, що прийняли християнство. Першим єпископом міста був Сан-Ґенс. У той час місто зазнає значних пограбувань варварами, аланами, стає частиною Суевського королівства, і врешті решт, переходить до вестготів із Толедо, які називають його «Ulishbona». Пограбування та комерційний занепад на той час містечка «Ulishbuna» тривали до початку VII століття, коли маври, скориставшись громадянською війною в Толедському королівстві, захоплюють Іберійський півострів у 711 році. Отже у 719 році місто перейшло до маврів, які назвали його «al-Lixbûnâ» арабською мовою та побудували фортифікацію.
На початку вересня 844 року мусульманський Лісабон здобули вікінги. Вони 13 днів грабували місто й вирізали частину міського населення.
Королівство Португалія
Мусульманське панування у Лісабоні тривало до 1147 року, коли місто відвоював перший португальський король Афонсу І. 1179 року він надав йому форал, яким визнав за поселенням статус містечка та муніципальні самоврядні права. Статус столиці Лісабон отримав 1255 року, завдяки своєму вигідному стратегічному розташуванню. Було відновлено єпархію, яка у XIV столітті стає метрополією. Вже до кінця XIII століття місто перетворюється на важливий порт, завдяки морському сполученню з Північною Європою, а в 1290 році за короля Дініша I відкривається перший у країні університет, який у 1308 році перенесли до міста Коїмбри.
6 грудня 1383 року міщани Лісабона повстали проти королеви-регентки Леонори Телеш, прогнали її і проголосили «захисником королівства» авіського магістра Жуана. 16 грудня вони створили самоврядну раду — Дім двадцяти чотирьох. У відповідь до Португалії вдерся кастильський король Хуан I, зять вигнаної королеви. 29 травня 1384 року він оточив португальську столицю й тримав її в облозі чотири місяці. Лісабон врятувався чудом: серед кастильців спалахнула епідемія чуми, яка викосила половину їхнього війська. 3 вересня нападники зняли облогу й повернулися до Кастилії. Наступного 1385 року кортеси обрали Жуана новим королем Португалії. 14 серпня у вирішальній битві при Алжубарроті він вщент розбив кастильських інтервентів. За допомогою лісабонців Жуан І відстояв суверенітет країни й добився утвердження Авіської династії на португальському троні. Він та його нащадки розпочали завоювання в Африці та дослідження Атлантики.
Тісна співпраця з італійцями, що домінували у Середземномор'ї ще з часів Римської імперії, приносить місту низку важливих географічних відкриттів у спільних експедиціях — архіпелаги Азорських островів, Мадейри та Канарських островів. Ці острови дозволили заснувати нові морські порти, корисні з точки зору нових комерційних зв'язків. Численні морські експедиції відправлялись із Лісабона у XV—XVII століттях. Найвідомішою стала експедиція під керівництвом Васко да Гама у 1497—1498 роках, підкреслюючи таким чином важливість міста як морського порту та торговельного центру Європи.
На зміну Авіській династії у 1580 році приходять кастильські Габсбурги (Іберійська унія).
13 червня 1589 року англійські пірати під проводом Френсіса Дрейка здійснили морський напад на Лісабон, проте португальці його успішно відбилиLima, D. P. de. O attaque dos ingleses a Lisboa em 1589 contado por uma testemunha // Lisboa e seu termo: estudos e documentos, Vol. 1. Lisboa, 1947..
У 1640 році португальцям вдається відновити незалежність і королем стає Жуан IV. У місті будується приблизно 40 нових монастирів (крім тридцяти вже існуючих на той час), а на початку XVIII століття, за часів короля Жуана V, у місті будується грандіозна для тих часів споруда — акведук «Вільних Вод» (), висота котрого сягає 70 метрів (див. галерею зображень).
1 листопада 1755 року Лісабон зруйнували великий землетрус і цунамі. Відновленням міста займався міністр Себаштіан де Карвалю. Столиця відродилася лише наприкінці XVIII століття. Нововідбудоване місто, центральна частина якого набуває прямокутних форм і отримує назву на честь маркіза.
Восени 1807 року між Наполенівською Францією і Португалією спалахнула війна. 29 листопада португальський уряд на чолі з принцом-регентом Жуаном втік із Лісабона до Бразилії, а 30 листопада столицю безкровно зайняли французькі війська під проводом генерала Жан-Андоша Жюно. Французька окупація тривала до 1811 року.
Республіка Португалія У 1910 році Португалію вперше проголошено республікою, що існувала до 1926 року, коли праві сили встановлюють у країні диктаторський режим Нової Держави на чолі з Салазаром, що тривав до 25 квітня 1974 року. Саме цього дня в країні відбулася Революція гвоздик, в результаті якої було скинуто півстолітню диктатуру на чолі з послідовником Салазара Марселу Каетану, а 25 квітня стає національним святом — днем свободи . Відтоді в Лісабоні і в країні встановлюється демократія (сьогодні муніципальною палатою керує Соціалістична партія на чолі з мером Антоніу Коштою). У країні починається нова ера економічних перетворень і вже через 10 років після падіння диктаторського режиму, у 1985 році тодішній португальський президент Маріу Суаріш підписав угоду про вступ країни до Європейського Союзу (сталося це у Монастирі єронімітів).
У 1988 році в центрі Лісабона (місцевість Шіаду) сталася пожежа, що знищила значну частину архітектурної спадщини міста та зону його традиційної комерції .
Лісабон розвивається у швидкому ритмі, не відстаючи від інших європейських столиць, — покращується його інфраструктура та системи безпеки, охорони здоров'я, спорту тощо. У 1994 році місто було Європейською столицею Культури, у 1998 році відкрито другий міст через річку Тежу, у тому ж році у місті було реалізовано Всесвітню виставку Expo 1998 присвячену океанам, у 2004 році, в ході чемпіонату Європи з футболу, що проходив у Португалії, місто було ареною 10 футбольних матчів (на стадіонах Алваладе XXI і Луж). У 2008 році було оголошено про будівництво нового міжнародного аеропорту, третього мосту через річку Тежу серед інших грандіозних проєктів.
Фунікулер «Ascensor da Glória» — один із символів Лісабона та національний пам'ятник, що діє з 1885 року. 3 вересня 2025 року на фунікулері «Ascensor da Glória» сталася аварія — вагон зійшов із рейок і врізався в будівлю. Загинуло 15 осіб, ще 18 отримали поранення, п'ятеро з них — у тяжкому стані. Серед постраждалих були і діти. Попередньою причиною було названо обрив троса, остаточні обставини з'ясовує слідство. 4 вересня 2025 року, через трагедію на фунікулері, в країні було оголошено день жалоби.
Адміністративний поділ
Сучасний поділ міста
Ажуда Алкантара Алваладе Areeiro Арроюш Avenidas Novas Беату Belém Benfica Campo de Ourique Камполіде Карніде Estrela Луміар Марвіла Misericórdia Олівайш Parque das Nações Пеня-де-Франса Santa Clara Santa Maria Maior Santo António Сан-Домінгуш-де-Бенфіка São Vicente
Старий поділ міста
До 2012 року Лісабон поділявся 53 парафії, згруповані у 4 райони ().
Ажуда Алкантара Алту-ду-Піна Алваладе Амейшоейра Анжуш Беату Бенфіка Граса Енкарнасан Кампу-Гранде Камполіде Карніде Каштелу Корасан-де-Жезуш Лапа Луміар Мадалена Мартіреш Марвіла Мерсеш Носса-Сеньора-де-Фатіма Олівайш Пена Пеня-де-Франса Празереш Сакраменту Санта-Катарина Санта-Енграсія Санта-Ізабел Санта-Жушта Санта-Марія-де-Белен Сантіагу Санту-Кондештавел Санту-Ештеван Сантуш-у-Велю Сан-Кріштован-і-Сан-Лоренсу Сан-Домінгуш-де-Бенфіка