Віктор Кирилович Бі́лик (7 червня 1937, Українка — 20 жовтня 1992, Київ) — український живописець; член Спілки радянських художників України з 1974 року. Батько живописця Павла Білика.
З біографії Народився 7 червня 1937 року в селі Українці (нині Сімферопольський район, Автономна Республіка Крим). 1965 року закінчив Київський художній інститут, де навчався у майстерні Віктора Пузиркова.
Помер у Києві 20 жовтня 1992 року.
Творчість Працював у галузях монументального (створював мозаїки, фрески, вітражі) та станкового живопису (писав тематичні картини, пейзажі, портрети). Серед робіт: монументальні роботи монументально-декоративне панно «Знову квітнуть каштани» (1973, темпера); монументальні розписи в Республіканському телецентрі в Києві (1976—1977); стела «Герої Криворіжжя» у Кривому Розі (1979);
мозаїка «Мир, праця, творчість» у Палаці культури «Дружба народів» у Черкасах (1979); монументальні розписи на головних поштамтах у Києві та Сімферополі (обидва — 1980); станкові твори тематичні картини «Хлібороб» (1973), «На світанку. П. Шмідт» (1987), «Вставайте, кайдани порвіте» (1989), «Бабин яр» (1990); пейзажі з серій «По Німеччині» (1986), «Заполяр'я» (1987—1988); портрети діячів культури: Лесі Українки, Євгенії Мірошниченко, Богодара Которовича, Сергія Параджанова, Стефана Турчака та інших. У 1990 році провів персональні виставки у Берліні, Потсдамі.
Література