Гілда Грей (, при народженні Маріанна Михальська (), 24 жовтня 1901, Краків, Королівство Галичини та Володимирії, Велике князівство Краківське, Австро-Угорщина — 22 грудня 1959, Голлівуд, Каліфорнія) — американська акторка, танцюристка польського походження, що популяризувала в США танець «шиммі», що став популярним у 1920-ті.

Біографія Народилася в Кракові, що на той час входив до складу Австро-Угорщини, в сім'ї Макса і Ванди Міхальських, які в 1909 році іммігрували до США й оселилися в Мілуокі, штат Вісконсін. Оскільки сім'я жила у злиднях, батьки видали Маріанну в шлюб у 15 років зі скрипалем Джоном Горецьким, від якого через рік 16-річна Маріанна народила сина Мартіна, який став керівником джаз-оркестру. Свою кар'єру Маріанна Михальська розпочала з виступів у шинку, де співала та танцювала.

Бажаючи досягти популярності, вона покинула чоловіка і переїхала до Чикаго, де познайомилася з піаністом Френком Вестфалем, який побачив її талант і забрав із собою до Нью-Йорка. Там вона познайомилася з його дружиною, знаменитою співачкою Софі Такер, яка переконала її змінити ім'я на Гілда Грей. Нью-йоркську кар'єру Грей розпочала в 1919 році з участі у водевілях та ревю, і того ж року вперше з'явилася на кіноекранах. Водночас вона вигадала танець «шиммі», коли під час одного зі своїх виступів забула частину слів гімну США і, щоб приховати своє збентеження, почала струшувати плечима та стегнами. Танець швидко набув успіху у публіки, і незабаром став одним із найпопулярніших танців того часу, а сама акторка отримала прізвисько «Королева шиммі». Надалі танець «шиммі» став її візитною карткою.

Її кар'єра швидко набирала обертів, і в 1922 році вона з успіхом брала участь у знаменитому бродвейському ревю «Божевілля Зігфелда». 1923 року Грей одружилася зі своїм агентом Гіллардом Боугом, з яким переїхала до Голлівуду, де продовжила успішні виступи у водевілях, а також стала інтенсивно розвивати кар'єру в кіно. Найуспішнішими картинами за її участю стали «Диявольська танцівниця» (1927) і «Піккаділлі» (1929), які принесли їй великі гонорари та любов публіки.

У 1929 році, після обвалу фондового ринку, Гілда Грей втратила більшу частину своїх заощаджень. Труднощі з роботою, стреси й розлучення з другим чоловіком, що послідували за цим, призвели до серцевого нападу в 1931 році. У травні 1933 року вона одружилася з венесуельським дипломатом Гектором Брісеньо де Саа, з яким розлучилася через п'ять років. На той час її виступи стали досить рідкісними, а 1939 року на екрани вийшов фільм «Роз Марі», який став останнім у її кінокар'єрі.

У 1946 році Гілда Грей подала позов на мільйон доларів проти студії «Columbia Pictures», стверджуючи, що їхній фільм «Гільда» з Рітою Гейворт у головній ролі був заснований на її житті. У 1954 році, після кількох років розгляду, позов був відхилений. У 1953 році на телеекрани вийшов документальний фільм, присвячений Гілді Грей, в якому розповідалося про її відвагу у роки Другої світової війни в частині організації благодійних фондів на підтримку польського народу, за що їй пізніше було вручено Хрест Заслуги.

Наприкінці життя Гілда Грей зазнавала серйозних фінансових проблем, і останні шість років вона жила в родині капітана пожежної служби студії Warner Bros. Антоніо Райо. За п'ять днів до смерті Грей перенесла напад харчового отруєння, а 22 грудня 1959 вона померла від серцевого нападу у віці 58 років. Її похорон на католицькому цвинтарі Святого хреста в Калвер-Сіті сплатив Кінематографічний фонд допомоги, а в лютому 1960 року на Голлівудській алеї слави було закладено її іменну зірку.

Вибрана фільмографія

Примітки

Посилання Гілда Грей