Петро Костянтинович Виговський (1667—1697) - народився, в с.Вигів Овруцького повіту. Граф Священної Римської імперії, стольник Київський, політичний діяч Великого князівства Литовського. Належав до давнього українського шляхетського роду Лучичів Виговських гербу Абданк, був сином козацького турово-пінського полковника та генерального обозного Костянтина Виговського.Дворянський титул, наданий родині Лучичів Виговських імператором Леопольдом I Габсбургом , описаний у дворянських книгах Шляхетного родоводу Виговських під номером А 350 від 1832 року.
Життєпис Петро Виговський — представник давнього українського шляхетського роду Лучичів Виговських гербу Абданк, родове прізвище якого походить від села Вигів (тоді Овруцького повіту Київського воєводства, нині Коростенського району Житомирської області).Мицик Ю. А. Виговські // Рідний брат каштеляна Мінського Даніеля Виговського Та Магната Габріеля фон Виговського
Уряди (посади): стольник київський,Сенютович-Бережний В. Рід і родина Виговських. — С. 164—167.http://www.wladcy.myslenice.net.pl/Polska/zalaczniki/herb%20Abdank.htm маршалок двору найсвітлішої королеви Марії-Казимири.
Польська дослідниця Магдалена Уйма прямо зараховує Олександра, Стефана, Данила, Петра, й Габріеля Виговських до близьких товаришів родини Собеських. Служба при дворі Собеських не випадкова адже прямі представники родни лучичів виговських мали привілеї французької династії Валуа а саме Від Генріха III та іньших перечисленних, Ваза, Сфорца, Ягелони, Баторі, самих могутніх династій Речі Посполитої та ВКЛ. У роду Собеських є дуже прямий зв'язок із Генріхом III Валуа: брат Антуана — François de La Grange de Montigny, відомий маршал Франції, служив за Генріха III. Саме ця лінія La Grange була при французькому дворі Валуа. Та мае зв'язок з Замойськими з роду яких походила Дружина Яна III Марія Казимира Луїза де Лагранж д'Аркен тому Виговські століттями служили европейській монархії про що свідчать грамоти та привілеї данні родині за службу 1546 Підтвердження по клопотанню королеви Бони Сфорци привілей Сігізмунда I Овруцьким боярам 1554 Привілей Сігізмунда II Августа 1570 Грамота Сігізмунда II Августа 1581 Грамота Стефана Баторія 1611 Грамота Сігізмунда III 1633 Грамота Владислава IV 1574 Привілей Генріха III Валуа 1541 Грамота Привілей Сгізмунда І перша згадка Лучичів 1560 Грамота Сігізмунда ІІ Августа Смерть та поховання
Помер Петро у часі безкоролів’я у Гданську і Похований в Домініканському соборіhttps://shron1.chtyvo.org.ua/Seniutovych-Berezhnyi_Viacheslav/Rid_i_rodyna_Vyhovskykh.pdf?PHPSESSID=1nd9vs2tqj75vlmkjr7u6sh074. В соборі св.Миколая, Як твердять записи в історичних документах смерть прийшла у дорозі. Надгробок, який в честь брата встановив Даніель Виговський (мінський каштелян) Текст напису з латини має такий переклад: «Зупинися, перехожий, і подивись! Тут покоїться Петро з Вигова Виговський, граф Священної Римської імперії, походження якого дало йому славу та гідність, а природа наділила його найвідповіднішим характером. Але що ж?! Найблагороднішій здатності не дали розвинутися так, як вона могла. Бо коли він користується прихильністю Казимири, найпрекраснішої королеви Польщі, і керує її конюшнею та двором, обіймаючи послідовні посади в розквіті сил, він помирає в Ґданську через передчасний ірон долі та той, хто завдячував своїм початком місцевості на Чорній Мочі в Київській губернії знаходить могилу біля моря Балтійського 15 серпня 1697 року у віці 30 років. Його найлюбіший брат, його величність, граф Данило Виговський, останній конюший Великого Князівства Литовського, маршалок двору найсвітлішої королеви польської Катаржини, староста Нєсвезький, Візненський, Севежський і Шиманський, на свідоцтво невмирущої братерської любові і з поваги до праху поставив скорботний цей мармуровий надгробок. Геть, перехожий! І пам'ятаючи, що ти смертний, помолися над прахом покійного»
Джерела Сенютович-Бережний В. Рід і родина Виговських. — С. 149—167.http://www.wladcy.myslenice.net.pl/Polska/zalaczniki/herb%20Abdank.htm Niesiecki K. Korona Polska przy Złotey Wolności Starożytnemi Wszystkich Kathedr, Prowincyi y Rycerstwa Kleynotami Heroicznym Męstwem y odwagą, Naywyższemi Honorami a naypierwey Cnotą, Pobożnością y Swiątobliwością Ozdobiona… — Lwów : w drukarni Collegium Lwowskiego Societatis Jesu, 1743. — T. 4. — 820 s. — S. 614.
Примітки