Седякін Олександр Гнатович (14 листопада 1893, Санкт-Петербург, Російська імперія — 29 липня 1938, розстрільний полігон «Комунарка», СРСР) — радянський військовий діяч, командарм 2-го рангу (1935). Жертва сталінських репресій.

Біографія Народився у Санкт-Петербурзі у сім'ї робітника, який служив у Лейб-гвардії Преображенського полку. Із 1908 року разом з сім'єю жив у Кургані. У 1914 році закінчив Красноярську землемірне училище, після чого працював землеміром.

З початком Першої світової війни служив у російській імператорській армії, у 1915 році закінчив Іркутське військове училище і у званні прапорщика вирушив на фронт. В ході війни дослужився до звання штабс-капітана. Після Лютневої революції 1917 року підтримав більшовиків і виступив до РСДРП(б). Від партії більшовиків був обраний депутатом Установчих зборів. Після Жовтневого перевороту очолив раду армійських депутатів 5-ї армії Північного фронту.

Із лютого 1918 року — у Червоній Армії, навесні того ж року призначений комісаром 2-ї Псковської стрілецької дивізії. Із 6 серпня 1918 року командував бронепоїздом на Східному фронті, з 22 серпня того ж року командував 1-м Курським піхотним полком . У вересні-листопаді 1918 року командував 2-ю Курською піхотною бригадою. У січні-серпні 1919 року був помічником командувача 13-ї армії, згодом був комісаром штабу Південного фронту і командиром бригади. Із 12 жовтня по 12 листопада 1919 року командував 31-ю стрілецькою дивізією, із 12 листопада 1919 по 25 червня 1920 року — командир 15-ї стрілецької дивізії. Після важкого поранення у червні 1920 року командував запасною стрілецькою бригадою.

У березні 1921 року брав участь у придушенні Кронштадтського повстання, командував Південною групою 7-ї армії. За придушення повстання був нагороджений орденом Червоного Прапора. У 1921-1922 року командував радянськими військами у Карелії проти фінів.

У 1923-1924 роках — командувач 5-ї армії, у 1924-1926 роках — командувач Приволзьким військовим округом, у 1926-1931 роках — заступник начальника Головного управління РСЧА та інспектор піхоти і бронесил РСЧА. У 1932-1934 роках — начальник Управління бойової підготовки РСЧА, у 1934-1936 роках — заступник начальника Генерального штабу РСЧА та інспектор вищих військових навчальних закладів. Із грудня 1936 по липень 1937 року був начальником Управління ППО РСЧА. У липні-грудні 1937 року — командувач військами Бакинського району ППО.

2 грудня 1937 року заарештований, 29 липня 1938 року засуджений до розстрілу і страчений за участь у «військово-фашистській змові». У 1956 році посмертно реабілітований.

Військові звання

Командарм 2-го рангу (20 листопада 1935)

Нагороди

Орден Святого Станіслава 2-го ступеня Орден Святої Анни 4-го ступеня (1917) Георгіївська зброя (1917) Два ордени Червоного Прапора (1921, 1922) Знак «Чесному воїну Карельського фронту» (1933)

Примітки

Джерела

Радиоконтроль — Тачанка / [под общ. ред. Н. В. Огаркова]. — М. : Военное изд-во М-ва обороны СССР, 1980. — 693 с. — (Советская военная энциклопедия : [в 8 т.] ; 1976—1980, т. 7). Седякин Александр Игнатьевич // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — М.: Советская энциклопедия, 1969. Лазарев С. Е. Седякин Александр Игнатьевич // Россия в Гражданской войне. 1918—1922: Энциклопедия: в 3 т. / отв. ред. А. К. Сорокин. Т. 3: Р—Я. — М.: Политическая энциклопедия, 2021. — С. 160—161.