Дмитро́ Костянти́нович Зеро́в (, Зіньків — 20 грудня 1971, Київ) — український ботанік. Академік АН УРСР (з 1948 року). Заслужений діяч науки УРСР (1965). Лавреат Державної премії УРСР у галузі науки і техніки (1969, 1983).
Біографія Народився 8 (20 вересня) 1895 року в місті Зінькові на Полтавщині в родині педагога Костянтина Зерова. Молодший брат літературознавця, поета і перекладача Миколи Зерова. Чоловік міколога Марії Зерової. Батько зоологині, докторки біологічних наук, професорки Марини Зерової.
1922 року закінчив природниче відділення фізико-математичного факультету Київського університету. Викладав у ньому. 1931 року Зерова затверджено на посадах старшого наукового співробітника та завідувача відділу бріології Інституту ботаніки АН УРСР. 1933 року очолив кафедру нижчих рослин у Київському університеті, якою керував до 1957 року.
15 січня 1936 року Зеров здобув учене звання професора, а 20 червня 1937 року успішно захистив докторську дисертацію на тему «Болота УРСР. Рослинність і стратиграфія». 1939 року Зерова обрано членом-кореспондентом АН УРСР.
30 червня 1948 року обрано академіком АН УРСР (спеціальність — ботаніка).
У 1946–1963 роках керував Інститутом ботаніки АН УРСР. Від 1960 року дослідник очолював спорово-пилкову лабораторію, а від травня 1963 року — відділ історії флори та палеоботаніки в Інституті ботаніки АН УРСР.
Помер 20 грудня 1971 року в 76-річному віці у Києві. Похований на Байковому кладовищі (ділянка № 21). На могилі, що в другому ряду, встановлено пам'ятник: брила із сірого граніту, горельєф і напис «Академік Дмитро Костьович Зеров. 20.IX.1895 — 20.XII.1971» — С. 166..
Наукова діяльність Основні наукові праці — із систематики, флористики та філогенії спорових рослин, займався ботанічною географією, палеоботанікою, історією рослинності.
Понад 20 років очолював Українське ботанічне товариство.
Звання, премії, нагороди
20 вересня 1965 року надано звання «Заслужений діяч науки УРСР». 25 грудня 1969 року — Державна премія УРСР у галузі науки і техніки (разом ще із чотирма вченими) за багатотомну працю «Флора УРСР». 13 грудня 1983 року — Державна премія УРСР у галузі науки і техніки (разом ще із чотирма вченими; посмертно) за п'ятитомне в семи книгах видання «Визначник грибів України» (1967–1979 роки). Нагороджено орденом Леніна.
Пам'ять
В 1996 році в Києві на будівлі Інституту ботаніки імені М. Г. Холодного НАН України по вулиці Терещенківській, 2, Дмитру Зерову встановлено гранітну меморіальну дошкуЦікавий Київ.
З нагоди 110-річчя з дня народження Дмитра Костянтиновича Зерова 27 січня 2005 року в межах 11-ї щорічної наукової конференції в Національному університеті «Києво-Могилянська академія» проведено науковий семінар «Проблеми розвитку палеоботанічних досліджень в Україні». Важливе значення у фаховій підготовці студентів Києво-Могилянської академії має також меморіальний куточок Зерова в лабораторії палеоботанічних та палеоекологічних досліджень, до якого його донька Марина Дмитрівна Зерова передала частину бібліотеки батька та деякі його особисті речі.
Примітки
Джерела — С. 269. Безусько А. Г. Дмитро Костянтинович Зеров — засновник української палінологічної школи з вивчення відкладів квартеру (до 110-річчя з дня народження) // Вісник Львівського університету. Серія географічна. — Львів, 2006. — Випуск 33. — С. 11—18.
Посилання Академік НАН України Зеров Дмитро Костянтинович