Яросла́в Любо́вич (19 серпня 1908, м. Коломия, нині Івано-Франківська область — 6 березня 1929, Львів) — український студент, член Української військової організації (УВО).
Життєпис Був сином священника із села Іванівка (нині Теребовлянського району) . Закінчив гімназію у Коломиї. Навчався на правничому факультеті Львівського університету. Навесні 1929 року був на другому курсі.
За характеристикою Зиновія Книша, «був це мовчазної натури хлопець, невеликого росту, але сильної будови тіла, добрий спортовець-пливак» Книш З. Далекий приціл. — Торонто, 1967..
Невдала бойова операція і загибель У лютому 1929 року Ярослава Любовича як члена УВО залучили до підготовки операції з поповнення грішми скарбниці УВО. Було розроблено план нападу на листоношу, який розносив гроші (грошові перекази, пенсії, допомогу, інші виплати). Спочатку Зиновій Книш відшукав кімнату, в яку можна було заманити листоношу. Це була квартира в одному з найрухливіших місць Львова, недалеко від головного залізничного вокзалу.
Роль приманки для листоноші зіграла, як пише Книш, «гарна, висока студентка з відомої у Львові родини». Це була Стефанія Кордуба (у шлюбі Ольшанська) — дочка професора Мирона Кордуби. Їй дали фальшиве студентське посвідчення на ім'я Полі Бронфман. А напад на листоношу мали здійснити Ярослав Любович і ще один студент-правник Роман Мицик.
Зиновій Книш відправив із головної пошти 15 злотих для Полі Бронфман. Наступного дня листоноша приніс гроші в помешкання, яке винаймала студентка. Любович і Мицик були в неї в гостях, але на першому (ознайомчому) етапі нападу не планували.
Зиновій Книш зробив ще один грошовий переказ для Полі Бронфман.
6 березня 1929 року при повторному візиті листоноші його спробували зв'язати, але він вирвався та втік. При спробі втечі Роман Мицик був заарештований поліцейським, Любович відстрілювався від погоні, «а коли поцілила його куля, мав ще силу добігти до брами однієї з кам'яниць при вул. Шептицьких і там, щоб не датися живим у руки поліцистам, відобрав собі життя».
Похорон, манфестація, оцінки Похорон Любовича мав відбутися в суботу, 9 березня 1929 року, о 15-й годині. Однак, передбачаючи, що похорони стануть великою маніфестацією українського громадянства, яке вповні солідаризувалося з «бандитом» (так покійного називала польська преса), поліція таємно похоронила тлінні останки Ярослава Любовича вже об 11-ій годині ранку Сурма. — 1929. — Ч. 4(19)..
Далі події розвивалися так Бойовик УВО Ярослав Любович // Шлях Перемоги. — Мюнхен, 1964. — Ч. (17 травня). — С. 3.:
За оцінокою «Довідника з історії України» (2001), похорон Любовича перетворився на масову антипольську демонстрацію, в якій взяло участь близько 5 тисяч чоловік, в основному молоді. В сутичці з польською кінною поліцією, яка намагалась перешкодити вшануванню пам'яті Любовича, десятки людей було поранено, а 22 чоловіки заарештовано Довідник з історії України. — К., 2001. — С. 434..
Примітки
Література Любович Ярослав // — С. 434. Т. М. Бойовик УВО Ярослав Любович (напад на польського листоношу у Львові) // Шлях Перемоги (Мюнхен). — 1964. — 17 травня. Хроніка. Похорони Ярослава Любовича // Сурма. — 1929. — Число 4(19). — Квітень.
Посилання Квазіенциклопедія ОУН—УПА Зиновій Книш. Далекий приціл (Українська Військова Організація в 1927—1929 роках). Розділ 24. Напад на грошового листаря при Городецькій вулиці Зиновій Книш. Далекий приціл (Українська Військова Організація в 1927—1929 роках). Розділ 25. Суд над Романом Мициком Зиновій Книш. Далекий приціл (Українська Військова Організація в 1927—1929 роках). Розділ 26. Гіркий присмак (Наслідки смерті Любовича. — Його таємні похорони. — Маніфестація молоді над його могилою) Віктор Поліщук. Гірка правда. Злочинність ОУН-УПА (сповідь українця). — Торонто — Варшава — Київ, 1995.
Див. також