Андрія «Андріїца» Шимич (1833 — 5 лютого 1905) — герцеговинський гайдук.
Життєпис Андрія Шимич (Andrijica — зменшувальна форма) народився в Груде в сім'ї етнічних хорватів, де було семеро дітей: у нього був брат і п'ять сестер. У віці десяти років він переїхав до Мостара, щоб працювати найманим робітником у османського аги Тіквіни. Там він працював до 20 років, коли повернувся в своє село.
Османські податківці переслідували місцевих жителів і пограбували батька Андрійка. Розлючений він став гайдуком, щоб боротися з турецькою владою. Його неодноразово переслідували та ув'язнювали за грабежі багатих мусульман і християн. Його напади поширювалися на османську та австро-угорську території, через що австрійська влада видала ордер на його арешт.
До нього приєдналися інші молоді люди і він шість років уникав влади. Вони, подібно до Робін Гуда, крали в багатих і роздавали бідним.
Загін переслідувала австро-угорська влада і одного разу в селі Загвоздь він застрелив поліцейського, намагаючись утекти. Він утік до села Руновичі, де знайшов притулок у родини Гарац. Проте Анте Гарац і його дружина Ката разом із шістьма іншими селянами зв'язали його уві сні та передали владі.
Коли його нарешті судили в 1871 році, то засудили до довічного ув'язнення. Він провів 33 роки у в'язниці Копера, коли був умовно-достроково звільнений у віці 68 років завдяки зусиллям його пасинка Йозо, який був солдатом австро-угорської армії.
Коли Андріїца повернувся до Далмації, жителі Спліта відсвяткували це триденним святом і дали йому значні пожертви. Він вирішив подорожувати по всій Далмації, розповідаючи історії про свої пригоди людям.
Одного разу він забрів у село Руновичі і там помер. Коли він помер, усі гроші, які знайшли в його кишені, становили одну крону та дві пара.
Іван Мимиця Зункало (1862—1945) відбував покарання у в'язниці разом із Шимичем і за цей час склав 3616 десятискладових віршів епічної поезії, які опублікував у 1892 році. Шимич пізніше був темою для кількох інших епічних пісень, ліричних віршів, драм і романів, а також документального фільму Хорватського радіотелебачення 1995 року.
У 1991 році місцева влада Імотського вирішила встановити пам'ятник на його могилі в Руновичах. Скульптуру відлив сплітський художник Анте Стринич.
Примітки
Джерела Mijo Milas: Hajduk Andrijica Šimić, Загреб, 1972. Мійо Мілас: Hrvatski narodni junak hajduk Andrijica Šimić, Спліт, 1996