Анатолій Михайлович Єрьоменко (; 6 січня 1965, Хорошавка, РРФСР — 31 липня 2023, Україна) — російський письменник і військовик, старший прапорщик ЗС РФ. Герой Російської Федерації.
Біографія Народився в родині колгоспників. В 1980 році закінчив Хорошавську восьмирічну школу, в 1982 році — Красивську середню школу. Протягом чотирьох місяців працював механізатором в колгоспі «Перемога» Інжавінського району. З жовтня 1982 по січень 1983 року навчався в автошколі ДТСААФ в Розсказово, після чого протягом двох місяців працював слюсарем в колгоспі «Перемога».
В квітні 1893 року призваний на строкову службу в радянську армію. З червня 1983 року брав участь у війні в Афганістані, механік-водій, потім — командир взводу. В травні 1985 року звільнений в запас. В тому ж році вступив на біологічний факультет Московського державного університету, проте після загибелі друга в Афганістані вирішив повернутися в армію і в листопаді подав заяву на виключення з університету. Після повернення додому звернувся у військкомат, після чого рік пропрацював у колгоспі «Перемога», чекаючи на виклик в школу прапорщиків. З грудня 1986 по травень 1987 року — курсант школи прапорщиків, яку закінчив з відзнакою і здобув спеціальність начальника тренажеру протитанкової керованої ракети. В квітні 1987 року вступив в КПРС. Прослуживши 2 місяці старшиною батареї, в липні 1987 року вирушив в Афганістан, командир гарантометно-кулеметного взводу 201-ї мотострілецької дивізії. Перебував в Афганістані до завершення виводу радянських військ в лютому 1989 року.
В 1989/92 роках — інструктор райкому КПРС з комсомольської роботи. В 1992 році заснував селянсько-фермерське товариство «Єрьоменко» в Іжванінському районі, яке очолював протягом понад 10 років, займався вирощуванням зернових.
З 1989 року займався літературною діяльністю. В 2001-2003 роках опублікував кілька збірників прози і ліричних віршів під псевдонімом Олександр Скіф.
В листопаді 2003 року вирішив повернутися в армію, підписав контракт і був зарахований в 16-ту окрему бригаду спеціального призначення. Учасник Другої чеченської війни та анексії Криму, заступник командира розвідувальної групи спеціального призначення своєї бригади. Під час служби повернувся до літературної творчості, в 2010/15 роках опублікував ряд творів (гостросюжетна військова проза) під псевдонімом Анатолій Гончар. В лютому 2018 року вийшов на пенсію. З 16 квітня 2019 року — член Спілки письменників Росії, автор понад 20 прозових творів.
Під час російського вторгнення в Україну в листопаді 2022 року знову підписав контракт і повернувся в свою бригаду. З грудня 2022 року знаходився на передовій, командир розвідувальної групи своєї бригади. Загинув у бою. Похований на Полинківському цвинтарі Тамбова.
Нагороди Отримав численні нагороди, серед яких:
Орден Червоної Зірки Медаль «За відвагу» Медаль «За бойові заслуги» Медаль «70 років Збройних Сил СРСР» Знак поранення Медаль «Воїну-інтернаціоналісту від вдячного афганського народу» (Демократична Республіка Афганістан) Переможець всеросійського літературного конкурсу «Твої, Росіє, сини!» Премія «На славу Вітчизни» Національна премія літературного конкурсу «Щит і меч Вітчизни» Медаль ордена «За заслуги перед Вітчизною» 2-го і 1-го ступеня з мечами Медаль «За відзнаку у військовій службі» 3-го, 2-го і 1-го ступеня (20 років) Медаль «За повернення Криму» Медаль «За участь у військовому параді в День Перемоги» Звання «Герой Російської Федерації» (2024, посмертно) — «за мужність і героїзм, проявлені під час виконання військового обов'язку.» 23 лютого 2024 року медаль «Золота зірка» була передана рідним Єрьоменка головою Тамбовської області Максимом Єгоровим. Почесний громадянин Інжавінського муніципального округу (серпень 2024, посмертно)
Вшанування пам'яті
17 лютого 2024 року в Красивській середній школі була встановлена меморіальна парта, 25 травня 2024 року — меморіальна дошка. 23 лютого 2024 року на Алеї Героїв 16-ї окремої бригади спецпризначення був встановлений пам'ятний знак.
Посилання
Біографія на сайті «Герои страны».