Маргарет Олвен Макміллан (нар. 23 грудня 1943) — канадська історикиня і професорка Оксфордського університету. Колишня ректорка Трініті-коледжу в Торонто та професорка історії в Університеті Торонто, а раніше в Університеті Раєрсона (тепер Університет Метрополітен Торонто). Макміллан є експерткою з історії міжнародних відносин.
Макміллан була лекторкою Reith 2018 року, прочитавши п’ять лекцій по всьому світу на тему війни під назвою «Знак Каїна», у Лондоні, Йорку, Бейруті, Белфасті та Оттаві.
Сім'я Маргарет Макміллан народилася 23 грудня 1943 року в родині доктора Роберта Лейдлоу Макміллана та Ейлунід Кері Еванс. Її дідом по материнській лінії був майор сер Томас Дж. Кері Еванс з Індійської медичної служби. Старший Еванс служив особистим лікарем Руфуса Айзекса, 1-го маркіза Редінга, під час терміну перебування останнього на посаді віцекороля Індії (1921–26). Бабуся по материнській лінії, леді Олвен Кері Еванс, була донькою Девіда Ллойд Джорджа, прем'єр-міністра Сполученого Королівства, і його першої дружини, дами Маргарет Ллойд ДжорджUniversity affairs: "The making of a best-seller" (January 2004) , universityaffairs.ca. Retrieved 2 April 2016..
Британський популярний історик і телеведучий Ден Сноу є її племінником.
Освіта Макміллан здобула ступінь бакалавра мистецтв (BA) з історії в Університеті Торонто, де навчалася у Трініті-коледжі. Має ступінь бакалавра філософії (BPhil) у галузі політики в коледжі Святої Гільди в Оксфорді та ступінь доктора філософії (DPhil) в коледжі святого Антонія в Оксфорді. Її докторська дисертація була на тему соціальних та політичних перспектив британців в Індії: вона називалася «Соціальні та політичні настрої британських емігрантів в Індії, 1880–1920» і була подана 1974 року.
Академічна кар'єра З 1975 по 2002 рік вона була професоркою історії в Університеті Раєрсона в Торонто, зокрема п’ять років працювала завідувачкою кафедри. З 2002 по 2007 рік була ректоркою Трініті-коледжу в Торонто. З 2007 по 2017 рік була директоркою коледжу Святого Антонія в Оксфорді та професоркою міжнародної історії в Оксфордському університеті. У грудні 2017 року стала почесною професоркою коледжу Леді Маргарет, Оксфорд.
Вона є авторкою книжки «Жінки Раджу». На додаток до численних статей і рецензій щодо різноманітних канадських та світових справ, Макміллан була співредакторкою книжок, присвячених міжнародним відносинам Канади, зокрема з НАТО, і канадсько-австралійським відносинам.
З 1995 по 2003 рік Макміллан була співредакторкою International Journal, який видавав Канадський інститут міжнародних відносин. Раніше вона була членкинею Національної ради директорів CIIA, нині Канадської міжнародної ради, а зараз є членкинею редакційної ради International Journal. 2004 року вона була почесною гостею на згадку про Янга в Королівському військовому коледжі Канади та виголосила меморіальну лекцію імені Дж. Д. Янга 24 листопада 2004 року.
Дослідження МакМіллан були зосереджені на Британській імперії наприкінці 19-го та на початку 20-го століть та на міжнародних відносинах у 20-му столітті. Упродовж кар'єри вона викладала низку курсів з історії міжнародних відносин. Вона є членкинею Європейської консультативної ради Princeton University PressPrinceton University Press, European Advisory Board .
Визнання та почесті
Її найуспішніша робота — «Миротворці: Паризька мирна конференція 1919 року та її спроба покласти край війні», також вийшла книжкою під назвою «Париж 1919: шість місяців, які змінили світ». Книжка «Миротворці» отримала премію Даффа Купера за видатну літературну роботу в галузі історії, біографії чи політики; премію Гесселл-Тілтман з історії; престижну премію Семюеля Джонсона за найкращий твір нон-фікшн, який вийшов у Сполученому Королівстві, та літературну премію генерал-губернатора 2003 року в Канаді.
Макміллан працювала у правліннях Канадського інституту міжнародних відносин, Атлантичної ради Канади, Фонду спадщини Онтаріо, Historica та Товариства сприяння парламентській демократії Черчилля (Канада). Вона є членкинею Королівського літературного товариства, почесниою членкинею коледжу Святого Антонія в Оксфорді та старшою науковою співробітницею коледжу Мессі університету Торонто. Вона має почесні ступені Університету Королівського коледжу, Королівського військового коледжу Канади та Університету Раєрсона, Торонто.
У лютому 2006 року Макміллан отримала звання офіцера ордена Канади. 30 грудня 2015 року її було підвищено до звання Компаньйона — найвищого ступеня цього ордену. Макміллан представляла орден на коронації Чарльза III, короля Канади, і королеви Камілли 6 травня 2023 року. 2017 року прем'єр-міністр Великобританії Тереза Мей порадила королеві Єлизаветі II призначити Макміллан членкинею Ордена Кавалерів Пошани. Про це повідомляється у списку новорічних відзнак на 2018 рік. У 2022 році її обрала королева Єлизавета II, а король Чарльз III надав їй звання члена Ордену Заслуг.
29 травня 2018 року Макміллан отримала звання почесного доктора літератури Меморіального університету в Ньюфаундленді та Лабрадорі.
У травні 2019 року Макміллан отримала почесний ступінь Американського університету Парижа.
У травні 2020 року МакМіллан прийняли в почесні члени Наукового товариства Уельсу.
Статті та інші ЗМІ Макміллан часто з'являється в популярній та літературній пресі, зосереджуючись на подіях навколо Першої світової війни. Приклади 2014 року охоплюють її ретроспективну поїздку до Сараєво на сторіччя вбивства ерцгерцога Франца Фердинанда та інтерв’ю, в якому вона провела паралелі між тодішньою ситуацією та подіями столітньої давності, прокоментувала анексію Криму Російською Федерацією й висловила думку, що Володимир Путін засмучений становищем Росії в сучасній політиці, згадала Ірак і суперечку між Китаєм і Японією через острови Сенкаку, а також виступила на підтримку дипломатичного корпусу.
У вересні 2013 року у неї взяли інтерв’ю після виходу її книжки «Війна, яка поклала кінець миру: шлях до 1914 року», і її запросили читати лекцію в Центрі сучасної міжнародної історії Білла Ґрема на тему «Як починаються війни: спалах Першої світової війни», коли вона здобула ступінь почесного доктора Гуронського коледжу Університету Західного Онтаріо .Тоді вона відчула схожу напругу з громадянською війною в Сирії та подіями в Сараєво.
Макміллан написала кілька коментарів для The New York Times. У грудні 2013 року вони скоротили її есей з Інституту Брукінгса, в якому вона написала, що «глобалізація може мати парадоксальний ефект сприяння інтенсивному локалізму та нативізму, лякаючи людей, змушуючи їх шукати притулку в невеликих групах однодумців. Глобалізація також робить можливим широке поширення радикальних ідеологій і об’єднання фанатиків, які не зупиняться ні перед чим у прагненні до досконалого суспільства», і закликала західних лідерів «побудувати стабільний міжнародний порядок» на основі «моменту реальної небезпеки», який об’єднав би населення в «коаліції, здатні й готові діяти».
У десятиріччя терактів 11 вересня в Нью-Йорку Макміллан написала есей про наслідки атак, у якому вона відкинула владу Усами бен Ладена та наголосила на світському характері революцій Арабської весни, які скинули Хосні Мубарака та Зін Ель-Абідін Бен Алі.
У серпні 2014 року Макміллан була однією із 200 громадських діячів, які підписали лист до The Guardian, виступаючи проти незалежності Шотландії напередодні вересневого референдуму з цього питання
Бібліографія Книги Жінки Раджу /Women of the Raj. Thames and Hudson, 1988; Канада і НАТО: неспокійне минуле, непевне майбутнє /Canada and NATO: Uneasy Past, Uncertain Future. За редакцією Девіда Соренсона. Waterloo, 1990. Неспокійне століття: міжнародні відносини 1900–1990 /The Uneasy Century: International Relations 1900–1990. Kendall/Hunt, 1996. «Довго відчужені сторони: Канада й Австралія у ХХ столітті». .Parties Long Estranged: Canada and Australia in the Twentieth Century. У співавторстві з Франсін Маккензі. University of British Columbia, 2003. '. John Murray 2001/2002/2003.
Дім Канади: Рідо-Голл і формування канадського житла. /Canada's House: Rideau Hall and the Invention of a Canadian Home. У співавторстві з Марджорі Гарріс та Анн Л. Дежарден. Knopf Canada, 2004 Ніксон у Китаї: Тиждень, що змінив світ /Nixon in China: The Week That Changed the World. Viking Canada, 2006.
Як використовують і спотворюють історію /The Uses and Abuses of History. Penguin Canada, 2008;
Canadian edition: U.S. edition:
Критичні дослідження та огляди творчості МакМіллан Ніксон і Мао
Переклади українською 2023 року у видавництві «Лабораторія» вийшов український переклад книжки «Війна. Як конфлікти формували нас». Перекладач — Назар Старовойт.
Примітки
Література Макміллан, Маргарет. «Як стати істориком», 23 лютого 2021 онлайн на H-DIPLO, автобіографічний нарис. Макміллан, Маргарет і Патрік Квінтон-Браун. «Використання історії в міжнародному суспільстві: від Паризької мирної конференції до сьогодення». International Affairs 95.1 (2019): 181–200 онлайн
Зовнішні посилання
Radio interview with Margaret MacMillan (2003) Fresh Air, NPR Biography of Margaret Olwen MacMillan at Foreign Affairs and International Trade Canada Margaret MacMillan audio interview 12 December 2006, The Commentary, Joseph Planta Margaret MacMillan television interview 2009-11-13 with Allan Gregg on TVOntario "Margaret MacMillan: The Road to 1914", The Agenda with Steve Paikin, 12 November 2014 Margaret MacMillan: Reith Lectures 2018
In Depth interview with MacMillan, 4 April 2004