Амос Оз (, народжений Амос Клаузнер, — ) — ізраїльський романіст, новеліст та есеїст, писав івритом. Учасник арабо-ізраїльських воєн 1967, 1973, пізніше діяч антивоєнного руху за примирення між двома народами. Професор університету Бен-Ґуріона в Беєр-Шеві. Лауреат численних міжнародних літературних премій, номінант на Нобелівську премію 2009 року.
Біографія Мати письменника народилася в Рівному, дід тримав у місті млин. Батько — Клаузнер Ієгуда Ар'є, народився в Одесі.
У віці п'ятнадцяти років Амос Оз переселився до кібуц Хульда. Служив у бригаді «Нахаль», брав участь у сутичках на сирійському кордоні. 1961 року, після закінчення військової служби, повернувся в кібуц і працював сільськогосподарським робітником. Перші короткі розповіді опублікував у двадцять років. Спершу публікувався в основному в журналі «Кешет». Уже перший авторський збірник, «Землі шакала» (1965), викликав значний інтерес.
Вивчав філософію і літературу в Єврейському університеті (закінчив перший ступінь в 1964 році) і в Оксфордському університеті (1969—1970). Протягом 25 років викладав у школі кібуца і писав прозу. 1986 року покинув кібуц, перебрався в місто Арад і викладав в університеті імені Бен-Гуріона в Беєр-Шеві. Останні роки жив у Тель-Авіві.
Брав участь у Шестиденній війні у складі танкових військ на Синайському півострові й у війні Судного дня на Голанських висотах. З часу Шестиденної війни 1967 року Оз опублікував безліч статей та есеїв про арабо-ізраїльський конфлікт.
Амос Оз викладав в Оксфордському університеті, Єврейському університеті в Єрусалимі та в Коледжі Колорадо.
Роман Оза «Мій Міхаель» (1968) включений Міжнародною асоціацією видавців до списку ста найкращих романів XX століття. 1997 року президент Франції Жак Ширак нагородив Оза орденом Почесного легіону. З 1991 року — дійсний член Академії мови іврит. Лауреат Премії імені Бялика (1986), Премії Ізраїлю з літератури (1998), Премії Ґете (2005), премії Кафки (2013). Почесний доктор Антверпенського університету (2008). 2009 року Оз вважався основним претендентом на Нобелівську премію з літератури, але через війну її отримала німецька письменниця Герта Мюллер.
28 грудня 2018 року Амос Оз помер після тривалої боротьби з раком.
Творчість Написав сучасні психологічні та історичні романи:
«Повість про любов і пітьму» «Чорний ящик» «Юда» «Мій Міхаель» «До самої смерті» «Можливо, десь іще» «Гора злої ради»
Твори для дітей «Сумхі».
Книжки А. Оза перекладено більше ніж 40 мовами світу.
Переклади українською
Амос Оз. Пізнати жінку: роман. Переклад Н. Т. Чорпіти; худож.-оформлювач Д. О. Самойленко. — Харків: Фоліо, 2012. — 349 с. — (Карта світу). — ISBN — 978-966-3-5083-0 (Карта світу). ISBN — 978-966-6078-5. Амос Оз. Повість про любов і темряву. Переклад: Віктор Радуцький та Оксана Пендерецька; художнє оформлення: Анна Стьопіна. — Видавництво 21. — 2024.— 672 с. — ISBN 978-617-614-404-5.
Примітки
Посилання