Гіпокамп (від  — міфологічний кінь гіпокамп або морський коник) — частина лімбічної системи головного мозку (нюхального мозку). Бере участь в механізмах формування емоцій та консолідації пам'яті, тобто переходу короткочасної пам'яті в довготривалу.

Зменшення об'єму гіпокампу — одна з ранніх діагностичних ознак хвороби Альцгеймера. Гіпокамп впливає також на процес сну.

Роль у просторовій пам'яті й під час орієнтації

Наявні факти свідчать, що гіпокамп використовується для зберігання та обробки просторової інформації. Дослідження на щурах показали, що нейрони гіпокампу мають ділянки, чутливі до положення в просторі. Ці нейрони називаються просторовими клітинами (place cells). Деякі з цих клітин збуджуються, коли тварина виявляє себе в певному місці, незалежно від напрямку руху, більшість же — щонайменше частково чутливі до напрямку руху й розташування голови.

У щурів деякі клітини, звані контекстно-залежні клітини, можуть збуджуватися залежно від минулого тварини (ретроспективи) або сподіваного майбутнього (перспективи). Різні клітини збуджуються від різного розміщення тварини, так що спостерігаючи за потенціалом окремих клітин, можна сказати, де тварина перебуває (або думає, що перебуває там). Як виявилося, ті ж просторові клітини у людини залучені в пошукові шляху під час навігації по віртуальних місцях. Такі результати були отримані за допомогою дослідження людей з імплантованими в мозок електродами, використаними в діагностичних цілях для хірургічного лікування серйозних нападів епілепсії.

Відкриття просторових клітин призвело до виникнення ідеї, що гіпокамп може грати роль карти — нейронного подання навколишнього оточення і місця розташування в ній тварини. Дослідження показали, що гіпокамп необхідний для вирішення навіть найпростіших завдань, що вимагають просторової пам'яті (наприклад, пошук шляху до захованої мети). Без повністю функційного гіпокампу, люди можуть не згадати, де вони були і як дістатися до місця призначення; втрата орієнтації в місцевості — це один з найпоширеніших симптомів амнезії. Томографія мозку показує, що гіпокамп найактивніший у людей під час успішного переміщення в просторі, як у прикладі з віртуальною реальністю.

Також є докази, що гіпокамп грає роль у пошуку найкоротших шляхів між уже добре відомими місцями. Наприклад, таксистам із Лондона необхідно знати велику кількість місць і найкоротші шляхи межи ними. Дослідження одного з університетів Лондона в 2003 році показало, що гіпокамп у таксистів більше, ніж у більшості людей, і що найдосвідченіші таксисти мають більший гіпокамп. Чи допомагає спочатку більший гіпокамп стати таксистом, або постійний пошук найкоротшого шляху призводить до його зростання — ще не з'ясовано. Як би то не було, під час дослідження кореляції межи розміром сірої речовини і часом роботи таксистом виявилося, що що довше людина працює таксистом, то більший у неї обсяг правої частини гіпокампу. Було встановлено, що загальний обсяг гіпокампа залишається незмінним і в контрольної групи, і таксистів. Коротко кажучи, задня частина гіпокампу таксистів дійсно збільшилася, але за рахунок передньої частини. Ці дослідження наводять на думку, що гіпокамп з часом збільшується в розмірах у міру зростання його використанняГіпокамп.

Див. також Головний мозок людини Пам'ять

Джерела