Костянти́н Ві́кторович Обо́рін (, Потсдам, Німецька Демократична Республіка — , Дніпропетровська область, Україна) — український військовий льотчик, полковник Збройних сил України, учасник війни в Афганістані та російсько-української війни. Очільник Спілки ветеранів Афганістану Одеси. Засновник і директор авіаклубу «Одеса». Ліквідатор наслідків аварії на ЧАЕС.

Життєпис Народився 1 вересня 1962 року в місті Потсдам в сім'ї військовослужбовця, навчання в школі розпочав 1968 року на Одещині. Після того, як у 1972 році його батько був переведений на службу до Алма-Ати продовжив навчання в школі № 86. Після здобуття середньої освіти, в 1979 році вступив до Новосибірського вищого військово-політичного училища, по закінченню навчання отримав звання старшого лейтенанта. В 21-річному віці розпочав службу в Одеському військовому окрузі. В травні 1985 року був відправлений до полку особливого призначення ГРУ СРСР у Кабулі, брав участь у чотирьох операціях, зокрема в Панджшері, під Кандагаром, на Саланзі та в Асадабаді. З грудня 1985 по квітень 1987 року проходив службу у складі 66-ї мотострілецької бригади. Брав участь у 17 бойових операціях, двічі зазнавав поранення.

З червня 1987 по жовтень 1990 року проходив службу у полку цивільної оборони, у складі якого брав участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Демобілізований з лав Збройних сил у 1995 році в званні підполковник запасу. Після демобілізації займався реабілітацією ветеранів, в тому числі через парашутний спорт. Був засновником та директором авіаклубу «Одеса».

У 2000 році взяв участь у першій українській полярній парашутно-десантній експедиції «Україна — Північний полюс — 2000» під час якої встановив прапор України та Одеси на Північному полюсі.

Після початку війни на сході України, зміг домовитися про визволення та особисто вивіз із полону 29 українських військовослужбовців з території ОРДЛО.

У 2016 році здійснив політ на сучасній копії аероплана Farman IV, яка була зібрана за кресленнями 1910 року. За життя здійснив понад 4000 стрибків з парашутом.

У 2021 році відбулась прем'єра документальної стрічки режисера Владислава Робського «Я був народжений не для війни», головний герой якої — Костянтин Оборін.

Після початку повномасштабного російського вторгнення добровільно доєднався до лав Збройних сил України. Був одним з ініціаторів створення 126-ї окремої бригади територіальної оборони, де й розпочав службу на посаді начальника розвідки.

17 вересня 2022 року виконав останню волю свого учня Героя України Владислава Бувалкіна — розвіяв його прах у небі над Одесою.

З 30 серпня 2024 року проходив службу в 11-й бригаді армійської авіації. Був командиром ескадрильї, на літаку Як-52 збивав російські «Шахеди».

Загинув 18 липня 2025 року внаслідок удару балістичною ракетою в Дніпропетровській області. Наступного дня в шпиталі помер старший сержант Роман Куценко, побратим Костянтина.

Похований 24 липня 2025 року на Новоміському кладовищі в Одесі.

Родина Батьки: Ангеліна Дем'янівна Оборіна (до шлюбу Палащук) (? — 2023) — мати. Віктор Костянтинович Оборін — батько, військовий зв'язківець. Залишилася дружина Крістіна, 7 дітей та 3 онуків.

Дідусь Костянтина по батьковій лінії, Костянтин Петрович Оборін (1911—1941), був радянським льотчиком, загинув від травм отриманих після того як на своєму літаку МіГ-3 взяв на таран та збив німецький бомбардувальник He-111.

Нагороди Орден Богдана Хмельницького II ступеня (29 липня 2025, посмертно) — за особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов'язку. Орден Богдана Хмельницького III ступеня (10 листопада 2023) — за особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов'язку. Почесний нагрудний знак Головнокомандувача ЗСУ «Срібний хрест» (1 грудня 2023). Орден Червоної Зірки. Дві медалі «За відвагу». Почесна відзнака Одеського міського голови «Орден Григорія Маразлі III ступеня» (2 вересня 2022) — за активну громадську діяльність, спрямовану на служіння територіальній громаді міста Одеси, розвиток ветеранського руху, підтримку захисників України, патріотичне виховання молоді, особистий внесок у захист державного суверенітету і територіальної цілісності України та з нагоди відзначення 60-річного ювілею від дня народження. Цінний подарунок (Наручний годинник) (14 лютого 2019) — за активну громадську діяльність, сумлінну працю в ветеранській організації з соціального захисту і соціальної підтримки ветеранів війни, вагомий особистий внесок у справу патріотичного виховання молоді та з нагоди Дня вшанування учасників бойових дій на території інших держав і 30-ї річниці виведення військ з Афганістану. Почесна відзнака Одеського міського голови «Подяка» (30 серпня 2016) — за активну громадську діяльність, досягнення високих спортивних результатів, вагомий особистий внесок у розвиток фізичної культури і спорту міста та з нагоди відзначення Дня міста Одеси. Почесна відзнака Одеського міського голови «Знак пошани» (31 серпня 2009) — за значний особистий внесок в організацію встановлення нового Національного рекорду України в парашутній груповій акробатиці — побудова найбільшої формації у вільному падінні з 60 парашутистів та з нагоди 215-річчя заснування міста Одеси.

Вшанування В жовтні 2025 року Нідерландський фонд Protect Ukraine передав силам оборони України літак Як-52, борт присвятили загиблому льотчику К. Оборіну.

Примітки