Лаврін Прокопович Гроха — (, Козин, нині Обухівського району, Київської області — 19 вересня 1976, Київ) — український радянський письменник-гуморист, драматург. Був членом Спілки письменників України.
Життєпис Народився року в с. Козин на Київщині, в селянській родині. Закінчив сільську профтехшколу (1925).
Завідував агітаційно-пропагандистським відділом Миронівського району ЛКСМУ. З 1948 року працював у журналі «Перець». Друкувався з 1924 року.
Лаврін Прокопович Гроха є автором багатьохкомедій, гуморесок і фейлетонів, п'єс тощо. У комедіях, гуморесках і фейлетонах Лаврін Гроха, спираючись на традиції народного гумору, гостро висміював негативні явища (переважно в житті українського села), звички і погляди тих, хто порушував принципи народної моралі й етики, носіїв міщанської моралі.
Нагороджений медалями.
Твори Комедії «Чобіт лиха наробив» (1946); «Невісточка» (1951); «Заручини» (1954); «Святі пройдисвіти» (1961).
Збірки гуморесок і фейлетонів «Квашені вітаміни» (1957); «Бекеша» (1959); «По цій мові — бувайте здорові!» (1962); «Приварок» (1964); «Чистісінька правда» (1968); «Не журіться, хлопці» (1976).
П'єси «Мала драматургія» (1966); «Фестиваль» (1968); «Театр “Перця”» (1971); «Сопілка»; «Веселі вогні»; «Сюрприз»; «День народження».
Сценарії художньо-документальний фільм «Співа Україна» (1954, у співавторстві з Ф. Маківчуком).
Примітки
Література Письменники Радянської України. 1917—1987. — К., 1988. — С. 168. І. В. Зуб Гроха Лаврін Прокопович // Українська літературна енциклопедія. — Т. 1. — К., 1988. — С. 503.