— японський хімік, що спеціалізується на координаційній хімії, з акцентом на органічно-неорганічних гібридних сполуках, а також на хімічних та фізичних властивостях пористих координаційних полімерів, зокрема метал-органічних каркасних структур. Він є видатним професором Інституту інтегрованих клітинно-матеріальних наук (iCeMS) Кіотського університету, який він співзаснував і наразі очолює. У 2025 році він був нагороджений Нобелівською премією з хімії спільно з Річардом Робсоном та Омаром М. Ягхі.
Життя Кітагава народився 4 липня 1951 року в Кіото.Нобелівська премія з хімії 2025 - Сусуму Кітагава
Він здобув ступінь доктора філософії з вуглеводневої хімії в Кіотському університеті у 1979 році, закінчивши там же бакалаврат. Того ж року він був призначений асистентом професора в Університеті Кіндай, де у 1983 році отримав посаду лектора, а в 1988 — доцента.
У 1992 році він став професором неорганічної хімії в Токійському столичному університеті. У 1998 році він повернувся до Кіотського університету як професор неорганічної функціональної хімії на кафедрі синтетичної хімії та біологічної хімії. У 2007 році він співзаснував Інститут інтегрованих клітинно-матеріальних наук (iCeMS) і був його заступником директора, перш ніж стати директором у 2013 році, посаду яку він обіймає і сьогодні.
Він обіймав кілька міжнародних гостьових професорських посад, зокрема в Техаському університеті A&M (1986–1987) разом із Ф. Альбертом Коттоном та в Міському університеті Нью-Йорка (1996). У 2018 році він отримав почесний докторський ступінь Мюнхенського технічного університету.
Кітагава став членом Ради наук Японії у 2011 році. У 2021 році він представляв Японію та Кіотський університет на японо-тайванському симпозіумі, обговорюючи комплексну біомедичну співпрацю з президентами Католицького університету Фужень та Національний університет Цінхуа.
У 2025 році Кітагава разом із Річардом Робсоном та Омаром М. Ягхі був нагороджений Нобелівською премією з хімії за їхню фундаментальну роботу над молекулярними будівельними блоками для метал-органічних каркасних структур.
Дослідження Після відкриттів Макото Фудзіти (1994) та Омара М. Ягхі (1995), Кітагава у 1997 році продемонстрував, що координаційні полімерні структури мають властивості газової адсорбції, що стало ключовим відкриттям для розробки функціональних пористих матеріалів.
Його найбільш цитовані роботи включають:
Важливий звіт 1997 року про пористий координаційний полімер (MOF) для адсорбції малих молекул. Ранній огляд 2004 року функціональних пористих координаційних полімерів. Дослідження 2005 року динамічних властивостей пористих координаційних полімерів на основі водневих зв'язків. Огляд 2009 року «м'яких пористих кристалів», які мають великомасштабну структурну трансформованість при хімічному або фізичному стимулюванні.
Нагороди
2003 – Премія Творчого товариства Японії (CSJ) за творчу роботу 2008 – Премія Гумбольдта 2009 – Премія Хімічного товариства Японії 2010 – Clarivate Citation Laureates 2011 – Медаль з Пурпуровою стрічкою 2013 – Премія де Жена 2016 – Премія Японської академії 2016 – Медаль Фреда Басоло, Північно-Західний університет 2017 – Премія Сольве «Хімія для майбутнього» 2017 – Премія Фудзіхара, Фундація науки Фудзіхара 2019 – Гран-прі Фундації Будинку хімії 2019 – Лекторство Емануеля Мерка 2019 – Член Японська академія 2023 – Член Королівського товариства 2025 – Нобелівська премія з хімії
Примітки
Посилання Д-р Сусуму КІТАГАВА | Японо-тайванський симпозіум (Католицький університет Фужень)