Саймон Бучарофф (; 20 квітня 1881, Бердичів, Київська губернія, Російська імперія — 24 листопада 1955, Чикаго, Іллінойс, США) — американський піаніст, композитор і педагог українського єврейського походження.

Бухаров народився в Бердичеві, повітовому центрі Київської губернії. Його батько був кантором. Його брат, Ісадор Бухгальтер, також був піаністом і педагогом, який оселився в Чикаго. Його родина емігрувала до Нью-Йорка, коли йому було 11 років, де він почав навчатися грі на фортепіано у Паоло Галліко та Леопольда Крамера. Він повернувся до Європи та закінчив Віденську консерваторію в 1902 році, вивчаючи гру на фортепіано у та Еміля Зауера та композицію у Стівена Штокера та .

Він одружився з Дженні Г. Блустоун у 1902 році, а в 1904 році став громадянином США. Він вступив до Вічітського музичного коледжу в 1907 році, а в 1911 році переїхав до Чикаго та почав зосереджуватися на композиції. Майбутній віце-президент США Чарлз Доз був меценатом, його перша опера «Вузол закоханого» була поставлена ​​в 1916 році (і відроджена в 1923 році), а Гарольд Арлен був серед його учнів-композиторів.

У 1919 році він змінив своє прізвище з Бухгальтер на Бучарофф і переїхав до Європи, намагаючись продовжити свою композиторську кар'єру. Після невдалої спроби поставити оперу за мотивами «Закоханої королеви» Андре Гейгера разом з , він переїхав до Німеччини та успішно поставив свою наступну оперу «Сахара» у 1924 році.

Його вдача в Європі почала відвертатись від нього. Виникали суперечки щодо доходів від Сахари. Клімат для єврейських музикантів в Німеччині вигнав його до Італії, партитуру він залишив Гофмайстеру в Лейпцигу; тим часом, його запланована постановка та публікація нової опери «Дер Голем» була випереджена Ежена Д'Альбера. Він ніколи не припиняв спроби отримати гроші за Сахару; навіть посмертно його родина боролася за реституцію через , а він намагався реконструювати оперу.

Після повернення до Америки у 1920-х роках його твори отримали визначні виконання у Нью-Йоркському філармоничному оркестрі та в . Але він так і не досяг комерційного успіху як композитор. Він намагався переконати Юджина О'Ніла дозволити йому адаптувати для оперної сцени. До 1934 року він жив у Лос-Анджелесі, і Велика депресія застала його безробітним. Він був серед багатьох митців, які зверталися до (FERA) з проханням про гранти та працевлаштування; Бучарофф написав безпосередньо Гаррі Гопкінсу.

У 1937 році він почав працювати музичним редактором та оркестратором у компанії Warner Brothers. Серед фільмів, які він оркестрував, були «», «», «» та «Великий сон» (композитори всіх — австрійці Макс Стайнер та Еріх Корнгольд).

Бучарофф був членом (ASCAP) і отримав за Сахару. Він помер у Чикаго. Його архіви зберігаються в Університеті Північного Техасу.

Роботи

Музичні твори

Опери:

The Lover's Knot, лібрето , прем'єра відбулася 16 січня 1916 року , диригував , опублікована 1916 року . Sakhara, лібрето Ізабель Бакінгем, прем'єра відбулася 29 жовтня 1924 року у , Німеччина Jewel: The Everlasting Man Addio Wastrel

Хорові:

Salute to a Free World Freedom on the March Hear My Voice, O Lord Jerusalem

Оркестрові:

Four Tone Poems The Wanderers Song The Trumpeters Death (piano and orchestra) America Moses Prelude Valse Brillante Das Sterbe-Glöcklein Capriccio

Для баритона та оркестру:

Parable of Nothin' and Somethin' O Ye Peoples and Nations Rejoicing Laugh and Laugh and Laugh

Книги

The Modern Pianist's Text Book

Примітки

Посилання

the Simon Bucharoff Collection at UNT