Кароліс Криступович Діджуліс (до 1940 року — Карліс Гроссманс (Гросманас)) (; , село Мандейкяй Круопяйської волості, тепер Шяуляйського району, Литва — , місто Вільнюс, тепер Литва) — литовський радянський державний діяч, голова Верховного суду Литовської РСР. Член Народного Сейму Литви в 1940 році. Депутат Верховної Ради Литовської РСР 1—4-го скликань. Депутат Верховної ради СРСР 4—5-го скликань.
Життєпис Народився у латвійській селянській родині з району Жемайтії. З 1912 до 1914 року працював робітником-стивідором у Ризькому порту.
У 1913 році вступив до Латвійської соціал-демократії.
У 1918—1919 роках був одним із організаторів радянської влади в Шякинській сільській волості, обраний начальником Шякинського ополчення.
Член нелегальної Комуністичної партії Литви (КПЛ) з 1919 року.
У 1919 році очолював Йонішскіський підрайон КПЛ, у 1920 році — секретар Шяуляйського районного комітету КПЛ.
З кінця 1920 до 1921 року завідував транспортним відділом (з перевезення нелегальної літератури) Комуністичної партії Литви.
У 1922 році заарештований литовською владою. У 1923 році звільнений, виїхав до СРСР.
У 1925 році закінчив Комуністичний університет національних меншин Заходу в Москві.
Повернувся на нелегальну роботу до Литви, відповідав за організацію осередків КПЛ у Шяуляйському повіті. З 1925 року був відповідальним організатором Паневезького, а з 1926 року — Шяуляйського районів ЦК КПЛ. З 1927 року — член Політбюро ЦК КПЛ, в 1927—1928 роках — член Секретаріату ЦК КПЛ.
У 1928 році заарештований литовською владою, до 1933 року перебував у в'язниці.
З 1934 до 1935 року — член Секретаріату ЦК Комуністичної партії Литви. З 1935 року — інструктор ЦК КПЛ у районі Ужнемуне.
У 1936 році знову заарештований литовською владою, до 1940 року перебував у Каунаській та Шяуляйській в'язницях, у трудових таборах Дімітравас та Пабраде. Вийшов на волю після окупації Литви радянськими військами. У червні 1940 року був призначений членом Народного Сейму Литви від Вільнюського округу.
У 1940—1941 роках — завідувач відділу сільського господарства ЦК КПЛ. З 17 червня 1940 року — міністр-уповноважений Литви у справах Вільнюсу та Вільнюської області (округу).
У серпні 1940—1947 роках — заступник голови Президії Верховної ради Литовської РСР.
Під час німецько-радянської війни перебував у евакуації. З 1941 до 1943 року — уповноважений ЦК КП(б) Литви та Президії Верховної ради Литовської РСР у справах евакуйованих литовських жителів у Пензенській області РРФСР. У 1943—1944 роках — партійний організатор ЦК КП(б) Литви в місті Переславлі-Залєському Ярославської області РРФСР.
У 1945 році призначений повноважним представником Ради народних комісарів Литовської РСР та ЦК КП(б) Литви у Тракайському та Кретінгському повітах з питань конфіскації майна депортованих.
У 1947 — 24 травня 1958 року — голова Верховного суду Литовської РСР. Один із організаторів радянських тоталітарних репресій проти литовського визвольного руху.
Помер 24 травня 1958 року у Вільнюсі. Похований на цвинтарі Антакальніс у Вільнюсі.
Нагороди та відзнаки два ордени Леніна (17.08.1954) два ордени Трудового Червоного Прапора медалі
Примітки
Джерела Karolis Didžiulis. Tarybų Lietuvos enciklopedija, T. 1 (A-Grūdas). Vilnius: Vyriausioji enciklopedijų redakcija, 1985 Už liaudies laimę: atsiminimai, straipsniai, laiškai, kalbos / Karolis Didžiulis; sud. Julius Lebedys. Vilnius: Valstybinė politinės ir mokslinės literatūros leidykla, 1963. 357 p.: portr. Ąžuolai grūdinasi vėtrose: biografinė apybraiža apie Karolį Didžiulį / Vytautas Barauskas. Vilnius: Valstybinė politinės ir mokslinės literatūros leidykla, 1964. 90 p.: portr.