Серенгетійський вовк (Canis lupaster bea), також відомий як східноафриканський золотавий вовк, — підвид африканського вовка, поширений у Східній Африці.
Таксономія описав серенгетійського вовка як підвид золотавого шакала в 1914 році та відрізнив його від інших шакалів і африканських вовків за меншими розмірами тіла та світлішим забарвленням хутра.
Опис Це найменший підвид африканського вовка: довжина тіла становить 64–85 см, висота в плечах — 40–42 см, маса — 6–10 кг.
Хутро піщаного або жовто-бурого кольору, з чорними, коричневими або білими смугами вздовж спини, які інколи утворюють темне «сідло». Горло та черевна частина білуваті або світло-палеві, тоді як кінцівки мають рудувате забарвлення; на передній поверхні передніх ніг наявна чорна смуга. Нижня частина хвоста чорна.
Дослідження складу раціону вовків у кратері Нгоронгоро показали, що комахи, зокрема жуки-гнойовики, є найчастіше споживаними кормовими об’єктами як у сухий, так і у вологий сезони; також у раціоні присутні рослини з родини гарбузових (Cucurbitaceae). Туші великих травоїдних найчастіше поїдаються у сухий сезон, тоді як у вологий сезон переважно споживаються лелеки Абдіма, дитинчата газелі Томсона та плацента блакитного гну.
Примітки