Олексій Петрович Войтюк (18 березня 1985, Іващуки, Рівненська область — 24 березня 2023, район м. Бахмут, Донецька область) — український археолог, історик, реставратор, науковець, військовослужбовець 104 ОБрТрО Збройних сил України, учасник російсько-української війни. Лауреат Рівненської обласної премії імені Ігоря Свєшнікова (2019).

Життєпис Олексій Войтюк народився 18 березня 1985 року в селі Іващуках, нині Козинської громади Дубенського району на Рівненщині.

Навчався у Козинській загальноосвітній школі. Вищу освіту здобув у Рівненському інституті слов'янознавства Київського славістичного університету, який закінчив у 2007 році за фахом «Історія». Інтерес до польової археології у нього проявився ще під час навчання в університеті, беручи активну участь у наукових експедиціях.

Наукова та археологічна діяльність Професійну діяльність розпочав у Науково-дослідному центрі «Охоронна археологічна служба України» при Інституті археології НАН України. У 2009 році почав працювати у Рівненському обласному краєзнавчому музеї, де він пройшов шлях від наукового співробітника до завідувача відділу археології та реставрації. Паралельно з музейною роботою він працював реставратором в Археологічному центрі «Пересопниця» та викладав у Національному університеті водного господарства та природокористування.

Володів високою фаховою компетенцією у галузі наукової реставрації та консервації археологічних предметів із кераміки та металу.

Брав активну участь у численних охоронних археологічних експедицій на території Рівненської та Волинської областей. Понад десятиліття він присвятив вихованню молодих науковців, очолюючи гурток у Рівненській Малій академії наук України. Під його керівництвом учні регулярно здобували перемоги на всеукраїнських інтелектуальних конкурсах. Крім того, він ділився практичним досвідом як викладач НУВГП, інтегруючи результати польових досліджень у навчальний процес.

У 2005–2007 роках Олексій Войтюк долучився до вивчення палеолітичної стоянки Бармаки під керівництвом кандидата історичних наук Дмитра Нужного. Окрім безпосередньої участі в розкопках, він забезпечував організаційну підтримку Волинській палеолітичній експедиції, очолюваній член-кореспондентом НАН України Віктора Чабаєм.

У період 2013–2018 років Олексій Войтюк мав Відкриті листи, що дозволяло йому самостійно проводити археологічні розвідки та розкопки пам'яток різних епох.

Дослідження Олексієм Войтюком могильника доби енеоліту (мідного віку) стали підґрунтям для суттєвого перегляду хронології регіону. Виявлене поховання дозволило науково обґрунтувати тяглість поселенських структур на цій території, відсунувши час їхньої появи щонайменше на тисячоліття раніше, ніж припускала попередня історіографія.

Одним із найбільш значущих проєктів Олексія Войтюка стала рятівна експедиція 2017 року в криптах костелу Благовіщення Пресвятої Діви Марії в селищі Клевань. Під час розкопок в усипальниці роду Чарторийських дослідник виявив антропологічні рештки представників цієї знатної родини, зокрема, за попередніми висновками, самого князя Юрія. Роботи мали особливе значення, оскільки пам'ятка, що за радянських часів перебувала у занедбаному стані, є родовою усипальницею меценатів, які свого часу фінансували написання Пересопницького Євангелія — національної реліквії, на якій нині присягають Президенти України. Окрім антропологічних досліджень та перепоховання останків, результатом робіт стало створення тематичної виставки «Клеванська старовина».

У 2016 році Олексій Войтюк очолив археологічну розвідку на території сіл Срібне та Крупець Радивилівського району. Експедиція, ініційована істориком Володимиром Дзьобаком, мала на меті наукове підтвердження давності заселення південних теренів Рівненщини. Під час досліджень було виявлено низку знакових артефактів, що охоплюють величезний часовий діапазон: від крем'яних знарядь праці та наконечників стріл доби мезоліту до скляного намиста, кераміки та монет литовсько-польської доби. Особливу увагу науковців привернули залишки бастіонних укріплень і замку XII століття у селі Крупець, а також виявлені поблизу три великі поселення давньоруського періоду. На основі отриманих результатів Олексій Войтюк зробив важливий науковий висновок про те, що в епоху раннього залізного віку та за часів Київської Русі південь Рівненщини був густонаселеним регіоном із надзвичайно високою концентрацією археологічних пам'яток. Це відкриття спростувало попередні уявлення істориків про малолюдність цих територій у давнину.

Важливою складовою діяльності Войтюка була популяризація знахідок через виставкові проєкти. У 2018 році він виступив співавтором експозиції «Кахлі Волині XV–XVIII ст.».

Під час археологічних досліджень Гощанського городища у вересні 2019 року експедиція під керівництвом Олексія Войтюка виявила низку унікальних артефактів різних епох. Найвагомішою знахідкою стало рідкісне поховання жінки віком 30–40 років, що належить до волино-люблінської культури (IV–III тис. до н. е.). За словами науковця, у Європі відомо лише про близько десяти аналогічних поховань цієї культури. Окрім того, було знайдено предмети римської доби, кераміку празької культури та залізні вироби княжої доби. Оприлюднені матеріали підтверджують безперервність поселенських структур на цій території аж до XVII століття.

У лютому 2020 року Олексій Войтюк презентував авторський виставковий проєкт «Рівне. Тисячолітня історія», що став результатом його рятівних археологічних розкопок на правому березі Басівкутського озера. Експозиція об'єднала артефакти широкого хронологічного діапазону — від неоліту до раннього середньовіччя, що дозволило досліднику обґрунтувати тяглість поселенських процесів на території сучасного міста протягом семи тисячоліть. Особливістю виставки стало поєднання автентичних знахідок із науковими реконструкціями, які Олексій Войтюк виконав власноруч для наочної демонстрації давнього побуту. Використовуючи понад двадцять знайдених у культурному шарі кістяних інструментів, тягарців та прясел, він відтворив модель вертикального ткацького верстата доби міді-бронзи. Крім того, на основі зафіксованих у розкопі залишків каркаса та печі-кам'янки, науковець реконструював вигляд слов’янського житла VI століття, яке належало носіям празької культури. Важливою частиною проєкту стала презентація найдавнішого керамічного комплексу культури лінійно-стрічкової кераміки, вік якого перевищує сім тисяч років. Детальний аналіз орнаментів та технології виготовлення цього посуду дозволив Войтюку інтегрувати історію регіону в загальноєвропейський контекст неолітичної доби.

Науковець активно залучався до експертної діяльності за запитами СБУ, спеціалізуючись на ідентифікації археологічних пам'яток і культурних цінностей. Його експертні висновки стосувалися широкого кола артефактів, зокрема наконечників списів залізної доби та унікальних прикрас.

У співпраці з парком історичної реконструкції «Оствиця» він брав участь у відтворенні автентичних засобів навігації, зокрема в будівництві реконструкції човна вікінгів (дракара) за середньовічними технологіями. Також науковець приділяв значну увагу популяризації знань серед молоді через організацію тематичних дитячих таборів та виступав прибічником системного реформування вітчизняної наукової галузі.

Автор понад 50 наукових публікацій, присвячених питанням археології та збереження пам'яток. Ключовим результатом його польових досліджень стала колективна монографія «Дослідження на багатошаровому поселенні Рівне-пляж 1А у 2019 році» (2025), підготовлена у співавторстві з Богданом Прищепою та Сергієм Теліженком.

Виставка 11 квітня 2025 року в Рівненському обласному краєзнавчому музеї відбулося відкриття знакової виставки «Археологія Рівненщини: від розкопу до музею». Ця подія мала відбутися ще 25 лютого 2022 року, проте через початок широкомасштабного російського вторгнення була відкладена на два роки. На жаль, вона відкрилася без свого головного натхненника. Основу експозиції склали результати археологічних досліджень, проведених під керівництвом Олексія Войтюка у Рівному, Гощі, а також у селах Хотин, Рясники, Томахів та інших населених пунктах Рівненщини.

Одним із найдавніших експонатів стала керамічна амфора, виявлена під час розкопок поблизу селища Квасилів, вік якої сягає приблизно п'яти тисяч років. Значна частина виставки присвячена добі середньовіччя та раннього християнства. Зокрема, під час дослідження давньоруського городища поблизу села Хотин експедиція Войтюка виявила унікальні бронзові прикраси: натільний хрестик специфічної форми, що побутував у XII — першій половині XIII століття, та лунницю X століття. Остання є особливо важливою для науки, адже, попри тривалі асоціації з язичництвом, вона трактується дослідниками як символ Богородиці, що маркує самі початки християнізації краю. Також серед знахідок виокремлюється підвіска XV століття із зображенням святих Козьми і Дем'яна.

Реконструкція давньоруського озброєння Окремим напрямом діяльності Олексія Войтюка було створення наукових реплік середньовічного озброєння на основі автентичних археологічних знахідок. Зокрема, науковець працював над виготовленням серії давньоруських стріл для музейної кімнати в селі Хотин Шпанівської громади.

Базою для реконструкції стали 14 різнотипних залізних наконечників XI–XIII століть, виявлених краєзнавцями поблизу Хотинського городища. Після проведення фахової реставрації знахідок, Олексій Войтюк розпочав відтворення стріл, максимально дотримуючись історичних технологій.

Російсько-українська війна Від початку широкомасштабного російського вторгнення в Україну у лютому 2022 року Олексій Войтюк добровільно вступив до лав Збройних сил України. Залишивши посаду завідувача відділу археології та реставрації Рівненського обласного краєзнавчого музею, він вирушив на фронт. Служив у складі 104-ї окремої бригади територіальної оборони.

Протягом року брав участь у бойових діях на найскладніших ділянках фронту. 24 березня 2023 року, під час виконання бойового завдання у районі міста Бахмут на Донеччині, зв'язок із 38-річним солдатом Олексієм Войтюком було втрачено. Протягом тривалого часу він офіційно вважався зниклим безвісти. Лише у січні 2026 року за результатами ДНК-експертизи та проведеної ідентифікації загибель науковця було підтверджено офіційно.

Похований на Алеї Героїв кладовища «Нове» у Рівному. Залишилися дружина та донька.

Примітки

Посилання Олексій Войтюк // Чтиво.

Відеосюжети , ITV media group, 21 квітня 2021 р. , Суспільне Рівне, 28 листопада 2020 р. , Суспільне Рівне, 11 квітня 2025 р. , ТСН, 16 січня 2026 р.