Різдво́ Христо́ве (, , ), також Різдво́ Госпо́днє (), або Різдво́ () — у християнстві день народження Ісуса Христа від Діви Марії у Вифлеємі. Згадується в Новому Заповіті. Одна з найбільших урочистостей, що відзначається християнськими церквами (католицькою, православною і протестантською). Різдво завершує різдвяний піст (Адвент), час очікування на прихід Ісуса.
Від 2023 року Різдво Христове в Україні відзначається 25 грудня, як і в усіх інших країнах, що відзначають нерухомі свята за григоріанським і новоюліанським календарями.
У деяких державах, у яких християнські церкви дотримуються юліанського календаря, Різдво відзначається 7 січня (оскільки за юліанським календарем у XX–XXI століттях припадає на цю дату). Від 2017 до 2023 року обидві дати були вихідними днями в Україні (до цього від 1991 року було лише 7 січня).
Кульмінація свята — урочиста літургія, що правиться на Святий Вечір; у східній традиції правиться літургія Василія Великого. Після служби християни збираються родиною на святу вечерю. Атрибути свята — вертеп, Різдвяна зірка (Звізда), вистави, ярмарок, пісні, колядки, різдвяні вінки, ялинки тощо. В Україні святкується з середньовіччя.
Період різдвяних свят триває до 6 січня за григоріанським і новоюліанським календарями, і до 19 січня — за юліанським календарем. У цей період християни й усі люди доброї волі покликані чинити справи милосердя.
Деякі групи доктринальних протестантів не святкують Різдво, оскільки в Біблії немає згадки про дату народження Ісуса.
Різдво в Євангеліях
Згідно з Євангелієм від Луки (), Ісус Христос народився в часи правління імператора Августа в юдейському місті Вифлеємі у сім'ї теслі Йосипа Обручника з Назарету та Марії. Йосип із Марією прибули до Вифлеєма для участі в переписі населення (), який проводили за наказом імператора Августа, коли Сирією правив Квіріній. Родина була змушена переночувати в печері, що використовувалася як хлів для укриття худоби від непогоди, оскільки не було місця в заїзді. Під час народження Ісуса Христа зійшла Вифлеємська зірка, яка вказала на цю подію мудрецям зі Сходу. Першими прийшли поклонитися Ісусові пастухи, яким про цю подію сповістив янгол. Волхви прийшли в Єрусалим і розпиталися у царя Ірода про царя юдейського, чим стривожили його. Придворні книжники та первосвященники відповіли мудрецям, що, згідно з пророцтвом, цар мав народитися у Вифлеємі юдейськім. Тоді Ірод покликав мудреців і відправив їх до Вифлеєму вивідати все і йому доповісти. Вони знайшли Ісуса вже у домі () та піднесли Христу дарунки: золото, ладан і смирну. Попереджені вві сні, мудреці повернулись іншою дорогою додому ().
Довідавшись про народження Христа, цар Юдеї Ірод велів повбивати всіх дітей до 2-річного віку, але Христос був чудом врятований від смерті. Попереджений ангелом (), Йосип забрав сім'ю та утік до Єгипту, де перебув до смерті Ірода.
Дата народження Христа Історично достовірна дата народження Христа наразі невідома. Святе Письмо не вказує ні дня, ні року, коли саме народився Христос, що дає підставу окремим християнським течіям відмовлятися від святкування Різдва.
Розрахунки, покладені в основу нашої ери, були зроблені 525 року римським монахом, папським архіваріусом Діонісієм Малим, який спирався на дані Хронографічного збірника 354 року ()Monumenta Germaniae Historia. Auctorum Antiquissimorum. Berolini. 1892, IX.. У цих збірках народження Ісуса віднесено до року консульства Гая Цезаря Віпсаніана і Емілія Павла, тобто на 1 рік н. е. Запис у Хронографі 354 року має такий вигляд: Hos cons. dominus Iesus Christus natus est VIII Kal. Ian. d. Ven. luna XV («При цих консулах Господь Ісус Христос народився у 8-й день до січневих календ у п'ятницю 15-й місяця»).
Пізніші дослідники знайшли, що ця дата є помилковою, а Христос народився на 5 чи 6 років раніше, між 748 і 749 роком римського літочислення, як на те вказує рік смерті Ірода І Великого († 4 до н. е. — тобто 748 Ab Urbe condita)Steinmann, Andrew, «When Did Herod the Great Reign?», Novum Testamentum, Volume 51, Number 1, 2009 , pp. 1-29(29); Ormond Edwards, "Herodian Chronology, " Palestine Exploration Quarterly 114 (1982) 29-42; W.E. Filmer, "Chronology of the Reign of Herod the Great, " Journal of Theological Studies ns 17 (1966) 283—298; Paul Keresztes, Imperial Rome and the Christians: From Herod the Great to About 200 A.D. (Lanham, MD: University Press of America, 1989) 1-43;"The Nativity and Herod's Death, " in Chronos, Kairos, Christos: Nativity and Chronological Studies Presented to Jack Finegan, ed. Jerry Vardaman and Edwin M. Yamauchi (Winona Lake, IN: Eisenbrauns, 1989) 85-92.Timothy David Barnes, "The Date of Herod's Death, " Journal of Theological Studies ns 19 (1968), 204-19; P. M. Bernegger, «Affirmation of Herod's Death in 4 B.C.,» Journal of Theological Studies ns 34 (1983), 526-31. та астрономічні підрахунки, які врахували також згадку про затемнення Місяця, про яку говорять тодішні історики. На час народження Ісуса Христа за життя Ірода І Великого вказує нам і першоджерело — Євангеліє від Матвія ().
Також у Євангелії від Луки () про цей час написано, що тоді відбувся перший перепис у Юдеї, а владу мав над нею намісник римського імператора Октавіана Августа — Квіріній. Про другий перепис, що відбувся між 6–8 роками, згадує також Йосип Флавій у творі «Єврейські старожитності» () XVIII, 1.
Слід звернути увагу, що Православна церква традиційно звертає увагу на умовність дати Різдва, водночас ця дата є важливою у розробці плану богослужінь протягом року і розрахунку пасхалії. Також слід звернути увагу, що юліанський календар був розроблений ще до народження Ісуса в 46 р. до Р. Х. імператором Юлієм Цезарем за участю олександрійського астронома Созігена.
Історія дати
Спочатку єдиної дати святкування народження Христа не існувало. Ориген Александрійський навіть висміював практику римлян відзначати дні народження, вказуючи на те, що Різдво Христове не може бути позначене простими святкуваннямиAndrew McGowan. How December 25 Became Christmasbiblicalarchaeology.org. Климент Александрійський (150 — б. 215) писав не без іронії про тих, що покладають точну дату народження Христа на 20 травня (чи 20 квітня) 28 року Августового урядування, себто на третій рік нашого сучасного літочислення. Сам він указував на 17 листопада того ж року як на день народження Ісуса Христа, але, на жаль, не залишив жодних вказівок на те, чим він цю дату обґрунтовував. Пізніше день народження Христа пов'язували з початком весни, який за юліанським календарем припадав на 25 березня, бо на цей день, мовляв, припадало народження світу.
Водночас на сході Різдво довгий час святкували разом зі святом Богоявлення 6 січня. Це свято поєднувало у собі і Христове Різдво, і Хрещення Ісуса в ріці Йордані. Грецьке слово «Епіфанія» чи «Теофанія», що означає «З'явлення» чи «Богоявлення», у перших століттях християнства означало не тільки появу Ісуса Христа при його хрещенні, а і його появу на Землі, тобто його народження.
У перші століття деякі церкви, передусім Західна, з ознакою Богоявлення пов'язували не тільки Христове Різдво і його Хрещення, а й поклоніння трьох мудреців, чудо в Кані Галілейській, чудесне розмноження хліба, а подекуди навіть і воскресіння Лазаря, бо всі ці події — це свідчення Богоявлення, появи Бога на Землі. І саме святкування великої кількості подій із життя Ісуса Христа разом з ознаками Богоявлення було однією з головних причин, через яку Західна Церква перша відділила Христове Різдво від Богоявлення і почала святкувати його окремо.
Вперше в збережених історичних джерелах «25 грудня» як дата народження Христа вказана Діонісієм Філокалом у Хронографі 354 року, який своєю чергою спирається на джерела 336 року, що написані за рік до смерті Констянтина Великого. У восьмому розділі твору серед списку римських консулів записано: «Христос народився під час консульства С. Augustus та L. Aemilianus Paulus 25 грудня, у п'ятницю, 15 дня нового місяця»The Chronography of 354 AD. Part 8: Consular feasts from the fall of the kings to AD 354. MGH Chronica Minora I (1892), pp.50-61. tertullian.org. З цього джерела також зрозуміло, що ця дата була святковою для літургійного служіння у Римі, проте відколи вона встановлена перед 336 роком — невідомо. Не збереглися також джерела, що вказували б на те, що протягом трьох перших сторіч християни мали окремо встановлене свято Христового Різдва. Рішення про святкування Різдва Христового 25 грудня було прийнято на Ефеському (Третьому Всесвітньому) церковному соборі в 431 році.
Сучасність Римо-католицька церква, Українська греко-католицька церква, більшість протестантських, і також автокефальних православних церков: Вселенський патріархат Константинополя (крім Афону), Грецька православна церква Александрії, Грецька православна церква Антіохії, Румунська православна церква, Болгарська православна церква, Церква Кіпру, Церква Греції, Православна автокефальна церква Албанії, Православна церква Чеських земель і Словаччини, Православна церква України та Православна церква Америки святкують Різдво в ніч із 24 на 25 грудняБайцар Андрій.25 грудня — Різдво Христове за Юліанським, Григоріанським та Новоюліанським календарями https://baitsar.blogspot.com/2016/12/25.html.
Монастирі та установи Афона (Вселенський патріархат Константинополя), Грецька православна церква Єрусалима, Московський патріархат, Грузинська апостольська автокефальна православна церква, Сербська православна церква, Польська автокефальна православна церква, Македонська православна церква — Охридська архієпископія, Чорногорська православна церква, й деякі протестанти, що дотримуються юліанського календаря святкують Різдво Христове в ніч на 7 січня. Польська автокефальна православна церква використовує як юліанський календар, так і новоюліанський. Хоча офіційним календарем є юліанський календар, проте частина парафіян використовує також новоюліанський календар.Українська православна церква (Московський патріархат), Молдовська православна церква (Московський патріархат), Білоруська православна церква (Московський патріархат), Байцар Андрій. До дискусії про календарі (фото старих календарів різних років видання) https://baitsar.blogspot.com/2017/12/normal-0-false-false-false-ru-x-none-x_25.html
Різдво в ніч з 6 на 7 січня святкують Українська православна церква Київського патріархату (відновлена у 2019 році), частина парафій Православної церкви України, Українська православна церква США, Українська автокефальна православна церква в діаспорі (Вселенський патріархат Константинополя), Православний український вікаріат у Румунії (Румунська православна церква) (станом на 2009 рік вікаріат налічував 32 парафії та 3 монастирі, чисельність вірян близько 52 тис.), Український греко-католицький вікаріат Румунії
Різдво в ніч з 6 на 7 січня також зустрічають Старостильні церкви (східні православні церкви, які використовують юліанський календар — також званий як «старий стиль», їх церкви не знаходиться в спілкуванні з іншими церквами православної церкви) . Це: Православна старостильна церква Румунії використовує в богослужінні Юліанський календар. Число парафіян оцінюється в 2-3 мільйони осіб; Православні старостильні церкви Греції — група церков, що не мають постійного спілкування зі світовим Православ'ям, які не визнали впровадження в березні 1924 року «виправленого» (новоюліанського) календаря. Налічується понад 800 000 вірян. Болгарська православна старостильна церква. Вірян понад 70 000, 18 храмів та 4 каплиці, 2 єпископи, 20 священників; Сербська істинно-православна церква
Орієнтальна Вірменська апостольська церква святкує Різдво Господнє 6 січня, в один день із Богоявленням за григоріанським календарем. Вірменський патріархат у Єрусалимі відзначає свята за юліанським календарем, відповідно Різдво Господнє разом із Богоявленням припадає на 19 січня.
Оскільки в деяких країнах святкування 25 грудня пов'язується з католицицтвом, а 7 січня — з православ'ям, першу дату часто помилково називають «католицьким Різдвом», а другу — «православним Різдвом».