Вадим Олександрович Матросов (, село Бохото Мстиславського повіту Могильовської губернії, тепер Монастирщинського району Смоленської області, Російська Федерація — , місто Москва, Російська Федерація) — радянський військовий діяч, начальник Прикордонних військ — заступник голови КДБ СРСР (1972—1989), генерал армії (13.12.1978). Герой Радянського Союзу (26.02.1982). Депутат Верховної ради СРСР 7-го скликання. Депутат Верховної ради РРФСР 9—11-го скликань.

Життєпис Народився в родині сільських вчителів. Батько був мобілізований в російську імператорську армію відразу після початку Першої світової війни, служив скарбником полку. У 1918 році Олександр Матросов вступив до Червоної армії, а в 1919 році помер від висипного тифу. У 1919 році мати з малим Вадимом переїхала до родичів у місто Самарканд. У 1925 році родина переїхала в село Кожино Можайського повіту, а в 1931 році — в селище Болшево Московської області (нині в межах міста Корольов).

У 1933 році Вадим Матросов закінчив Болшевську неповну середню школу, переїхав до Москви, де в 1936 році закінчив середню школу № 329. У 1937 році вступив до Московського інженерно-будівельного інституту імені Куйбишева, закінчив перший курс.

У червні 1938 року призваний на службу до Прикордонних військ НКВС СРСР. Служив стрільцем 4-ї прикордонної застави у 44-му Ленкоранському прикордонному загоні на кордоні з Іраном в Азербайджанській РСР, потім був старшим писарем у штабі загону.

Незабаром після початку німецько-радянської війни, у липні 1941 року відправлений на навчання на курси молодших лейтенантів при Вищій прикордонній школі НКВС СРСР у Москві. У вересні 1941 року, зведений батальйон курсантів-прикордонників, у складі якого був Вадим Матросов, був відправлений на Західний фронт у район Можайська. Потім курсантів, які залишилися живими, повернули для продовження навчання. Вадим Матросов закінчив курси в березні 1942 року.

З березня 1942 до жовтня 1944 року воював на Карельському фронті — заступник командира роти з розвідки та заступник командира батальйону з розвідки 73-го Червонопрапорного прикордонного полку військ НКВС з охорони тилу Карельського фронту. У 1944 році направлений на Крайню Північ, брав участь у Петсамо-Кіркенесській наступальній операції.

Член ВКП(б) з 1944 року.

З жовтня 1944 року служив старшим офіцером 5-го (розвідувального) відділу Управління прикордонних військ НКВС Карело-Фінського округу.

З жовтня 1947 до вересня 1948 року навчався на Курсах удосконалення офіцерського складу прикордонних військ МВС СРСР у Москві.

З вересня до грудня 1948 року служив в Управлінні прикордонних військ МВС Азербайджанського округу.

З грудня 1948 року — в Головному управлінні прикордонних військ МДБ СРСР у Москві: старший помічник начальника відділення, оперуповноважений та старший оперуповноважений відділення.

У 1955 році заочно закінчив правовий факультет Військово-юридичної академії Радянської армії.

До 1957 року — заступник начальника оперативного відділу 1-го Управління штабу Головного управління прикордонних і внутрішніх військ МВС СРСР.

У квітні 1957 — вересні 1958 року — заступник начальника 2-го відділу штабу Головного управління прикордонних і внутрішніх військ Комітету державної безпеки при Раді Міністрів СРСР.

З вересня 1958 до вересня 1959 року — слухач Вищих академічних курсів при Військовій академії Генерального штабу Збройних сил СРСР.

У вересні 1959 — жовтні 1961 року — начальник штабу Управління прикордонних військ КДБ Північного округу.

У жовтні 1961 — квітні 1963 року — заступник начальника штабу із розвідки та начальник 2-го (розвідувального) відділу штабу Головного управління прикордонних військ КДБ при РМ СРСР.

У квітні 1963 — квітні 1967 року — начальник військ Закавказького прикордонного округу КДБ при РМ СРСР.

З квітня 1967 до 15 грудня 1972 року — начальник штабу Головного управління прикордонних військ КДБ СРСР — 1-й заступник начальника Головного управління прикордонних військ СРСР.

15 грудня 1972 — 4 лютого 1984 року — начальник Головного управління прикордонних військ — начальник прикордонних військ КДБ СРСР.

4 лютого 1984 — 28 грудня 1989 року — заступник голови Комітету державної безпеки СРСР — начальник Головного управління прикордонних військ — начальник прикордонних військ КДБ СРСР.

Активно брав участь у керівництві бойовими діями прикордонників у північних районах Афганістану під час Афганської війни. Особисто багаторазово відвідував розташування введених до Афганістану частин прикордонних військ КДБ СРСР, брав участь у розробці бойових операцій та координації їх дій з армійськими частинами.

З 28 грудня 1989 до 1992 року — військовий інспектор-радник Групи генеральних інспекторів Міністерства оборони СРСР.

З 1992 року — у відставці, жив у Москві.

Помер 6 березня 1999 року в Москві. Похований на Троєкуровському цвинтарі Москви.

Військові звання Лейтенант (1942) Генерал-майор (14.05.1962) Генерал-лейтенант (27.10.1967) Генерал-полковник (23.05.1974) Генерал армії (13.12.1978)

Нагороди Герой Радянського Союзу (26.02.1982) — за великі заслуги у справі зміцнення Державного кордону СРСР три ордени Леніна (13.12.1977, 26.02.1982, 13.10.1987) орден Жовтневої Революції (01.07.1980) два ордени Червоного Прапора (27.05.1968, 31.08.1971) орден Вітчизняної війни І ст. (12.04.1985) три ордени Червоної Зірки (18.04.1944, 25.06.1954, 10.12.1964) орден «За службу Батьківщині в Збройних Силах СРСР» ІІІ ст. (30.04.1975) медаль «За бойові заслуги»» (06.08.1949) медаль «За оборону Москви» медаль «За оборону Радянського Заполяр'я» (.04.1944) медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» (1945) медаль Жукова нагрудний знак «Почесний співробітник держбезпеки» (23.12.1957) нагрудний знак «Заслужений прикордонник Російської Федерації (28.05.1996) Почесний громадянин Смоленської області (21.12.2017, посмертно)

Примітки

Джерела Депутаты Верховного Совета СССР 7-го созыва. Москва: Изд-во «Известия Советов депутатов трудящихся СССР», 1966 газета «Амурская правда» (Благовещенск), № 27, 1.02.1985. Матросов Вадим Александрович Матросов В. А. Пограничные войска. Москва: Знание, 1977. 64 с.