Регла́мент про розпо́діл зуси́ль (; ESR; також відомий як Регла́мент про за́хист клі́мату)vgl. Questions and Answers – The Effort Sharing Regulation and Land, Forestry and Agriculture Regulation. Europäische Kommission, 14. Juli 2021 (englisch). — нормативно-правовий акт Європейського Союзу, який встановлює обов'язкові цілі щодо скорочення викидів парникових газів для ЄС та його держав-членів на період 2021–2030 років. Ці цілі щодо скорочення застосовуються до економічних секторів, які не охоплені Системою торгівлі викидами ЄС для промислового та енергетичного секторів, і які не належать до категорії землекористування, змін у землекористуванні та лісового господарства. Таким чином, Регламент про розподіл зусиль, поряд із Системою торгівлі викидами, є другим стовпом . Впровадження за допомогою конкретних заходів щодо захисту клімату залишається за державами-членами ЄС; подальші правові акти підтримують держави-члени в цих зусиллях, наприклад, встановлюючи норми викидів для нових легкових автомобілів у транспортному секторі.

Передумови та походження У Паризькій угоді 2016 року більшість країн світу зобов'язалися обмежити глобальне потепління рівнем значно нижче 2°C, а бажано до 1,5°C (→ ціль 1,5°C, ціль 2°C). Для досягнення цієї мети держави-підписанти прагнуть скоротити свої викиди парникових газів відповідно до національно визначених внесків (НДВ). Європейський Союз та його держави-члени є сторонами угоди. У грудні 2020 року ЄС в цілому зобов'язався скоротити свої викиди парникових газів щонайменше на 55% до 2030 року порівняно з рівнями 1990 року та закріпив цю ціль у Європейському кліматичному регламенті. Для досягнення цієї мети сектори економіки, що не охоплені Системою торгівлі викидами ЄС для промисловості та енергетики (сектори, що не входять до СТВ ЄС), також повинні зробити внесок у скорочення на −40 % порівняно з викидами 2005 року., Mitteilung der Kommission vom 14. Juli 2021, COM(2021) 555 final.

Регламент про розподіл зусиль розподіляє ці цільові скорочення викидів у секторах, що не входять до СТВ ЄС, між державами-членами ЄС. Національні цільові показники скорочення були розподілені на основі валового внутрішнього продукту (ВВП) на душу населення. Для держав-членів з ВВП на душу населення вище середнього також враховувалися розрахункові витрати на скорочення викидів.

Регламент було прийнято 14 травня 2018 року. Він замінив , яке було правовою основою для Європейської схеми розподілу зусиль до 2020 року. Порівняно з Рішенням про розподіл зусиль, Регламент пропонує додаткову гнучкість, а саме можливість передачі квот на викиди з сільського господарства та з Системи торгівлі викидами ЄС для промисловості та енергетики. Хоча Рішення про розподіл зусиль вимагало від Комісії щорічно переглядати та вирішувати, чи виконали держави-члени свої зобов'язання, згідно з Регламентом це вимагається лише кожні п'ять років.

Розподіливши загальну ціль на окремі держави-члени та використовуючи механізми гнучкості, наприклад, можливість торгівлі квотами на викиди між державами, процедура розподілу тягаря ЄС подібна до Кіотського протоколу.

У квітні 2023 року до Регламенту про розподіл зусиль було вперше внесено зміни в рамках законодавчого пакету «». Цільовий показник скорочення викидів у секторах, що не входять до СТВ ЄС, було збільшено з -30% до -40% порівняно з 2005 роком, що узгодило його з зобов'язанням ЄС щодо внеску у виконання Паризької угоди та мети кліматичної нейтральності до 2050 року. Цільові показники скорочення викидів для окремих держав-членів були посилені, можливість перенесення квот на викиди на наступні роки була обмежена, а можливість перенесення квот між державами-членами була розширена.

Сфера застосування Регламент охоплює викиди лише з певних джерел: енергетика, промислові процеси, використання продукції, сільське господарство та відходи. Викиди від енергетики та промисловості включені лише тією мірою, якою вони не охоплені Системою торгівлі викидами ЄС. Діяльність, на яку поширюється регламент, спричинила приблизно 60 % викидів парникових газів ЄС.

Регламент застосовується до найважливіших парникових газів, а саме: вуглекислого газу (CO₂), метану (CH₄), закису азоту (N₂O), (ГФВ, ПФВ), (NF₃) та гексафториду сірки (SF₆).

Викиди від землекористування, змін у землекористуванні та лісового господарства, включаючи , не охоплюються цим Регламентом, але розглядаються в Регламенті LULUCF, який є третім стовпом кліматичної політики ЄС. Згідно з цим Регламентом, цільові показники скорочення викидів від цивільної авіації відсутні.

Цілі скорочення +Цілі щодо скорочення викидів парникових газів 2030 рік порівняно з 2005 роком країна Гол Бельгія -47.0 % Болгарія -10.0 % Чехія -26,0 % Данія -50,0 % Німеччина -50,0 % Естонія -24.0 % Ірландія -42.0 % Греція -22,7 % Іспанія -37,7 % Франція -47,5 % Хорватія -16,7 % Італія -43,7 % Кіпр -32.0 % Латвія -17.0 % Литва -21.0 % Люксембург -50,0 % Угорщина -18,7 % Мальта -19.0 % Нідерланди -48,0 % Австрія -48,0 % Польща -17,7 % Португалія -28,7 % Румунія -12,7 % Словенія -27.0 % Словаччина -22,7 % Фінляндія -50,0 % Швеція -50,0 % Держави-члени повинні скоротити свої викиди на певні відсотки до 2030 року порівняно з 2005 роком. Протягом цього періоду регламент передбачає «лінійний шлях скорочення»: держави-члени, в принципі, повинні щороку скорочувати свої викиди на однакову кількість. Отримані річні ліміти викидів для кожної держави-члена та року встановлені у виконавчому рішенні Комісії. Держави-члени отримують щорічні розподіли викидів (AEA) до цієї кількості. Виконавче рішення переглядається комітетом держав-членів відповідно до регламенту про комітологію. Європейська Комісія може не прийняти рішення, якщо комітет видасть негативний висновок.

Регламент надає державам-членам певну гнучкість. У році, в якому вони викидають більше, ніж їм виділено, вони можуть авансом взяти частину квот на викиди наступного року (до 2025 року: 7,5% від річного обсягу розподілу, надалі: 5%). Вони можуть перенести невикористані квот на викиди на наступний рік (2021 рік: 75% від річного обсягу розподілу, надалі: 25%). Вони також можуть продавати надлишки квот на викиди іншим державам-членам (2021–2025 роки: 10% від річного обсягу розподілу, надалі: 15%).

Дев'ять країн із показниками скорочення викидів та витратами, що перевищують середні, підпадають під спеціальний режим: вони можуть використовувати додаткові дозволи з Системи торгівлі викидами ЄС (EU ETS) у схемі розподілу тягаря. Ці дозволи не розміщуються на ринку ETS, а натомість збільшують розподіл країни в схемі розподілу тягаря. Цей варіант компенсації обмежений: до 2% або 4% річних викидів (Мальта: 7%) та не перевищує загалом 100 мільйонів тонн CO2-екв.

Держави-члени також можуть отримувати додаткові дозволи на викиди за чисте скорочення викидів парникових газів у землекористуванні, змінах у землекористуванні та лісовому господарстві (ЗЗЛГ). Максимальна сума залежить від потенціалу скорочення викидів у сільськогосподарському секторі відповідної держави. Вони можуть використовувати будь-які надлишкові дозволи на викиди з домовленості про розподіл тягаря для виконання своїх зобов'язань у секторі ЗЗЛГ.

За умови досягнення ЄС своєї загальної мети до 2030 року, країнам з ВВП на душу населення нижче середнього надається резерв безпеки до 105 мільйонів тонн CO2-екв., до якого вони можуть отримати доступ за певних умов.

Звітність та моніторинг Держави-члени повинні звітувати про заходи щодо скорочення викидів у своїх Національних планах щодо клімату та енергетики (NCEP) та документувати фактично досягнуті скорочення у звітах про хід виконання та кадастрах парникових газів (→ (Положення про управління). Держави також повинні звітувати про всі передачі квот на викиди іншим державам, які вони використовують відповідно до механізмів гнучкості.

Комісія щорічно оцінює прогрес і звітує про нього. Якщо Комісія дійде висновку, що держава-член не досягла достатнього прогресу, ця держава-член повинна протягом трьох місяців розробити план дій, в якому викладено, як вона має намір усунути розрив. Комісія може коментувати плани дій, а держава-член повинна повністю врахувати висновок і може відповідно переглянути свій план дій.

Кожні п'ять років Комісія перевіряє, чи виконали держави-члени свої зобов'язання у попередні роки. Держави, які не виконали своїх зобов'язань у певному році, враховуючи механізми гнучкості, підлягають санкціям: їхня квота на викиди на наступний рік зменшується на дефіцит плюс додатковий коефіцієнт 8% від дефіциту.Регламент (ЄУ) 2018/842, статті 8–9, 11–12, 15 Держава не може передавати квоти на викиди іншим державам. Комісія ЄС може розпочати провадження щодо порушення у разі порушення положень Регламенту.

Комісія звітуватиме перед Європейським парламентом та Радою у 2025 та 2030 роках про виконання Регламенту. Вона також розгляне питання про те, чи вважає вона додаткові заходи ЄС необхідними для виконання своїх зобов'язань.

Див. також

Посилання

Розподіл зусиль: цільові показники викидів держав-членів, вебсайти Європейської комісії про механізм розподілу зусиль

Примітки