Європейський Союз (ЄС) — наднаціональний союз 27 , які є учасниками установчих договорів ЄС і, таким чином, підпорядковуються привілеям та зобов'язанням членства. У договорах вони погодилися розділяти свій суверенітет через інституції Європейського Союзу в певних аспектах управління. Уряди держав повинні одноголосно приймати рішення в Раді Європейського Союзу, щоб ЄС приймав деякі політики; щодо інших політик рішення приймаються кваліфікованою більшістю голосів. Ці зобов'язання та делегування суверенітету в рамках ЄС роблять його унікальним серед міжнародних організацій, оскільки він встановив власний правовий порядок, який згідно з положеннями установчих договорів є юридично обов'язковим і верховними для всіх держав-членів (після знакового рішення Суду у 1964 році). Основоположним принципом ЄС є субсидіарність, що означає, що рішення приймаються колективно тоді і тільки тоді, коли їх реально неможливо прийняти індивідуально.

Кожна держава-член призначає до Європейської комісії європейського комісара. Комісари не представляють свою державу-члена, а працюють колективно в інтересах усіх держав-членів ЄС.

У 1950-х роках шість основних держав заснували попередницю ЄС – Європейські Спільноти (Бельгія, Франція, Італія, Люксембург, Нідерланди та Західна Німеччина). Решта держав приєдналися до ЄС у ході наступних розширень. Для вступу держава повинна виконати економічні та політичні вимоги, відомі як Копенгагенські критерії, які вимагають від кандидата наявності демократичного уряду та вільної ринкової економіки разом з відповідними свободами та інституціями, а також поваги до верховенства права . Розширення Союзу також залежить від згоди всіх існуючих членів та прийняття кандидатом чинного корпусу законодавства ЄС, відомого як acquis communautaire.

Сполучене Королівство, яке приєдналося до попередника ЄС у 1973 році, перестало бути державою-членом ЄС 31 січня 2020 року в рамках політичного процесу, відомого як Brexit. Жодна інша держава-член не вийшла з ЄС, і жодна не була тимчасово призупинена, хоча деякі залежні території або напівавтономні райони вийшли.

Список

ДержаваISOВступНаселенняПлоща (km2)Найбільше містоAT1993ВіденьBE1929 ЗасновницяBrusselsBG2005СофіяHR2005ЗагребДе-факто (хоча не де-юре) виключає спірну територію Турецького Кіпру та буферну зону ООН. Див.: Кіпрський конфлікт.CY1998НікосіяCZ1998ПрагаВиключає установчі країни Гренландія, які вийшли зі складу тодішнього ЄЕС у 1985 році, та Фарерські острови.DK1971КопенгагенEE1998ТалліннВключає Аландські острови, автономний регіон Фінляндії.FI1993ГельсінкіВключає 101 департамент (метрополітен Франція + всі заморські департаменти: Гваделупа, Французька Гвіана, Мартиніка, Майотта та Реюньйон) та заморську колективність Сен-Мартен, які входять до складу Європейського Союзу. Виключає інші заморські колективності та Французькі Австралійські та Антарктичні землі, які не входять до складу Європейського Союзу.FR1929 ЗасновницяПарижDE1929 ЗасновницяOn , the territory of the former German Democratic Republic acceded to the Federal Republic of Germany to form present-day Germany, automatically becoming part of the EU.БерлінGR1979АтениHU1998БудапештIE1971ДублінIT1929 ЗасновницяРимLV1998РигаLT1998ВільнюсLU1929 ЗасновницяЛюксембургMT1998ВаллеттаВиключає три спеціальні муніципалітети Нідерландів (Бонайре, Сінт-Естатіус та Саба). Також виключає три інші країни, що входять до складу Королівства Нідерландів (Аруба, Кюрасао та Сінт-Мартен).NL1929 ЗасновницяАмстердамPL1998ВаршаваВключає автономні регіони Азорські острови та Мадейра.PT1984ЛісабонRO2005БухарестSK1998БратиславаSI1998ЛюблянаIncludes the autonomous community of the Canary Islands; the autonomous cities of Ceuta and Melilla; and the territories comprising the plazas de soberanía.ES1984МадридSE1993Стокгольм

Колишня держава-член ДержаваISOВступВихідНаселенняПлоща (km2)Найбільше місто Сполучене КоролівствоGB1 січня 197331 січня 2020Лондон

Спеціальні території Існує низка заморських територій держав-членів, які юридично є частиною ЄС, але мають певні винятки через їхню віддаленість; див. . Ці «найвіддаленіші регіони» частково застосовують законодавство ЄС, а в деяких випадках знаходяться поза межами Шенгенської зони або зони ПДВ ЄС, проте юридично вони перебувають у складі ЄС.Regional policy & outermost regions , European Commission Усі вони використовують євро як свою валюту. ТериторіяДержава-членРозташуванняПлоща км 2НаселенняАзорські островиПортугаліяАтлантичний океан2333236 440Канарські островиІспаніяАтлантичний океан7 4472 202 048Французька ГвіанаФранціяПівденна Америка84 000295 385ГваделупаФранціяКарибський басейн1710378 561МадейраПортугаліяАтлантичний океан795250 769Сен-МартенФранціяКарибський басейн5231 477МартинікаФранціяКарибський басейн1080349 925МайоттаФранціяІндійський океан374320 901РеюньйонФранціяІндійський океан2512885 700

Абревіатури Абревіатури використовувалися як скорочений спосіб групування країн за датою їхнього вступу.

ЄС-15 включає п'ятнадцять країн Європейського Союзу з 1 січня 1995 року по 30 квітня 2004 року. До ЄС-15 входили Австрія, Бельгія, Данія, Фінляндія, Франція, Німеччина, Греція, Ірландія, Італія, Люксембург, Нідерланди, Португалія, Іспанія, Швеція та Велика Британія. Євростат досі використовує цей термін. ЄС-19 включає країни ЄС-15, а також центральноєвропейські країни-члени ОЕСР: Чехію, Угорщину, Польщу та Словацьку Республіку. ЄС11 використовується для позначення держав-членів Центральної, Південно-Східної Європи та Балтії, які приєдналися у 2004, 2007 та 2013 роках: у 2004 році Чехія, Естонія, Угорщина, Латвія, Литва, Польща, Словацька Республіка та Словенія; у 2007 році Болгарія, Румунія; та у 2013 році Хорватія. ЄС-27 означає всі держави-члени. Спочатку термін використовувався в цьому значенні з 2007 року до вступу Хорватії в 2013 році, а під час переговорів щодо Brexit з 2017 року до виходу Сполученого Королівства 31 січня 2020 року він став означати всіх членів, крім Сполученого Королівства. ЄС-28 означав усі держави-члени з моменту вступу Хорватії у 2013 році до виходу Сполученого Королівства у 2020 році.

Крім того, для позначення країн, які мали обмежений доступ до ринку праці ЄС, використовувалися інші скорочення.

А8 – це вісім із десяти країн, які приєдналися до ЄС у 2004 році: Чехія, Естонія, Угорщина, Латвія, Литва, Польща, Словацька Республіка та Словенія. А2 – це країни, які приєдналися до ЄС у 2007 році, Болгарія та Румунія.

Зміни у складі членів

Розширення

Згідно з Копенгагенськими критеріями, членство в Європейському Союзі відкрите для будь-якої європейської країни, яка є стабільною, вільноринковою ліберальною демократією, що поважає верховенство права та права людини. Крім того, вона повинна бути готова прийняти всі зобов'язання членства, такі як прийняття всього раніше узгодженого законодавства (170 000 сторінок acquis communautaire ) та перехід на євро. Для того, щоб держава приєдналася до Європейського Союзу, потрібна попередня згода всіх чинних держав-членів. Окрім розширення шляхом додавання нових країн, ЄС також може розширюватися шляхом тіснішої інтеграції територій держав-членів, які знаходяться за межами ЄС (наприклад, щодо розпуску Нідерландських Антильських островів), або за рахунок території держави-члена, яка раніше вийшла з ЄС, а потім знову приєдналася (див. вихід нижче).

Тимчасове обмеження держави-члена

Не існує положення про виключення держави-члена, але стаття 7 Договору про ЄС передбачає призупинення певних прав. Введена в Амстердамському договорі, стаття 7 визначає, що якщо член постійно порушує основоположні принципи ЄС (свобода, демократія, права людини тощо, викладені у статті 2 Договору про ЄС), то Європейська Рада може проголосувати за призупинення будь-яких прав членства, таких як голосування та представництво. Виявлення порушення вимагає одноголосності (за винятком відповідної держави), але санкції вимагають лише кваліфікованої більшості.Suspension clause , Europa glossary.

Відповідна держава все ще буде зв'язана зобов'язаннями, передбаченими договорами, і Рада, діючи більшістю, може змінити або скасувати такі санкції. Ніццький договір містив превентивний механізм, за допомогою якого рада, діючи більшістю, може виявити потенційне порушення та надати державі рекомендації щодо його виправлення, перш ніж проти неї буде вжито заходів, як зазначено вище.Suspension clause , Europa glossary. Однак договори не передбачають жодного механізму для повного виключення держави-члена.Athanassiou, Phoebus (December 2009) Withdrawal and Expulsion from the EU and EMU, Some Reflections (PDF), European Central Bank.

Вихід

До Лісабонського договору в жодному з договорів Європейського Союзу не було жодного положення чи процедури для виходу держави-члена з Європейського Союзу або організацій-попередників. Лісабонський договір змінив це та включив перше положення та процедуру виходу держави-члена з блоку. Процедура виходу держави викладена у статті 50 ДЄС, яка також чітко вказує, що «Будь-яка держава-член може вирішити вийти з Союзу відповідно до своїх власних конституційних вимог». Хоча вона передбачає вихід шляхом переговорів між державою, що виходить, та рештою ЄС, якщо через два роки після повідомлення державою, що виходить, про свій намір вийти не буде досягнуто згоди, вона все одно перестане підпадати під дію договорів (таким чином забезпечуючи право на односторонній вихід).Athanassiou, Phoebus (December 2009) Withdrawal and Expulsion from the EU and EMU, Some Reflections (PDF), European Central Bank. Немає формального обмеження щодо того, скільки часу може пройти між прийняттям політики виходу та фактичним запуском статті 50.

На референдумі в червні 2016 року Сполучене Королівство проголосувало за вихід з ЄС. Уряд Сполученого Королівства активував статтю 50 29 березня 2017 року. Після тривалого періоду переговорів та внутрішньополітичних дебатів Сполучене Королівство зрештою вийшло з ЄС 31 січня 2020 року.

До 2016 року жодна держава-член не голосувала за вихід. Однак Французький Алжир, Гренландія та Сен-Бартелемі припинили бути частиною ЄС (або його попередника) у 1962, 1985 та 2012 роках відповідно через зміну статусу.

Окрім формального виходу держави-члена, існує низка рухів за незалежність, таких як Каталонія чи , які можуть призвести до ситуації, подібної до Гренландії. Якщо територія держави-члена виходить з ЄС, але бажає залишитися в ЄС, деякі вчені стверджують, що їй потрібно буде повторно подати заявку на вступ, тобто це нова держава, яка подає заявку з нуля.Happold, Matthew (1999) Scotland Europa: independence in Europe? Однак інші дослідження стверджують, що внутрішнє розширення є юридично життєздатним, якщо у разі розпуску або сецесії держави-члена всі отримані держави вважаються державами-наступницями.The Internal Enlargement of the European Union, Centre Maurits Coppieters Foundation (PDF) Існує також Європейська громадянська ініціатива, метою якої є гарантування безперервності прав та обов'язків європейських громадян, що належать до нової держави, що виникла в результаті демократичного сецесії держави-члена Європейського Союзу.

Представництво

Кожна держава має представництво в інституціях Європейського Союзу. Повноправне членство надає уряду держави-члена місце в Раді Європейського Союзу та Європейській раді. Коли рішення не приймаються консенсусом, голосування здійснюється кваліфікованою більшістю (що вимагає більшості як кількості держав, так і населення, яке вони представляють, але достатня блокуюча меншість може накласти вето на пропозицію). Головування в Раді Європейського Союзу по черзі відбувається між кожною державою-членом, що дозволяє кожній державі протягом шести місяців допомагати спрямувати порядок денний ЄС.

Аналогічно, кожній державі призначаються місця в Парламенті відповідно до її населення (менші країни отримують більше місць на душу населення, ніж більші). Члени Європейського парламенту обираються загальним виборчим правом з 1979 року (до цього їх відкомандювали від національних парламентів).