Наддержа́вність, наднаціона́льність — правова якість міжнародної організації, що дозволяє їй, відповідно до затвердженої державами-членами процедури, ухвалювати рішення обов'язкового характеру, в тому числі без прямої згоди на те зацікавленої держави.
Наддержавність виникає на етапі реалізації цілей і завдань міжнародної організації, встановлених в установчому договорі або інших міжнародних договорах організації.
Суверенні держави-члени закріплюють у своєму законодавстві положення про можливість покладання державних прав на міжнародну організацію.
Наднаціона́льний сою́з () — це тип багатонаціонального політичного союзу, де делегуються узгоджені повноваження урядів держав-членів. Концепція наднаціонального об'єднання, іноді використовується для опису Європейського Союзу (ЄС), як нового типу політичної організації. Європейський союз — це єдина організація, яка забезпечує міжнародні вибори, що виходять за рамки рівня політичної інтеграції, що зазвичай надаються міжнародною угодою. Термін «наднаціональний» іноді використовується у вільному, невизначеному сенсі в інших контекстах, іноді як замінник терміна міжнародний, транснаціональний або глобальний. Інший спосіб прийняття рішень в міжнародних організаціях — міжурядовий (), в якому державні органи влади відіграють більш помітну роль.
Походження як юридичного поняття Рада Європи створила систему, засновану на правах людини та верховенстві права, що закріплена в його установчому статуті та конвенції з прав людини та основних свобод (). Робер Шуман, французький міністр закордонних справ, ініціював дискусію про наднаціональну демократію () у своїх виступах в Організації Об'єднаних НаційSchuman's speeches at the United Nations 1948. 1949 при підписанні Статуту Ради () і в ряді інших виступів по всій Європі і Північній АмериціSchuman's May 1949 speech at Strasbourg calling for a supranational union for Europe.
Термін «наднаціональний» () вперше згадується в міжнародному Паризькому Договорі, 18 квітня 1951 року. Новим юридичним терміном визначено метод Співтовариства щодо створення Європейського об'єднання вугілля і сталі і початок демократичної реорганізації Європи. Визначається взаємозв'язок між Вищим органом влади () або Європейською Комісією () та іншими чотирма установами. Він позначає нову демократичну і правову концепцію.
Батьки-засновники Європейського співтовариства і теперішнього Європейського Союзу заявили, що наднаціоналізм () є наріжним каменем урядової системи. Це закріплено в Декларації Європи (), підписаній 18 квітня 1951, в той же день, як європейські батьки — засновники підписали Паризький Договір.
Цю декларацію принципів, що містить судження про необхідність майбутнього розвитку, було підписано Конрадом Аденауером (ФРН), Полем ван Зеландом і Йосипом Мерісом (Бельгія), Робером Шуманом (Франція), графом Сфорца (Італія), Джозефом Бехом (Люксембург), і Дірком Стіккером та Яном Ван ден Брінком (Нідерланди). Це було зроблено, щоб нагадати майбутнім поколінням про їх історичний обов'язок об'єднання Європи на основі свободи і демократії в умовах верховенства права. Таким чином, вони розглядають створення широкої і глибокої Європи, як тісно пов'язаної для здорового розвитку наднаціонального співтовариства або системиDer Schuman Plan. Vertrag ueber die Gruendung der europaeischen Gemeinschaft fuer Kohl und Stahl, p21 Ulrich Sahm mit einem Vorwort von Walter Hallstein. Frankfurt 1951. Schuman or Monnet? The real Architect of Europe. Robert Schuman's speeches and texts on the origin, purpose and future of Europe p 129. Bron 2004.
Ця Європа була відкрита для всіх народів, які були вільні вирішувати, що виступало як рекомендація, або, скоріше, запрошення і заохочення свободи в країнах залізної завіси. Термін наднаціональний не використовувався в наступних договорах, таких як: Римський Договір, Маастрихтський договір, Договір Ніцци () або Конституційний Договір (), або дуже схожий Лісабонський Договір.
Відмінні риси Наднаціонального Союзу Наднаціональний Союз-це наднаціональне державне утворення, що є чимось проміжним між конфедерацією, тобто об'єднанням держав, і федерацією, яка є державоюKiljunen, Kimmo (2004). The European Constitution in the Making. Centre for European Policy Studies. pp. 21–26. ISBN 978-92-9079-493-6.. Європейське економічне співтовариство було описано його засновником Робером Шуманом, як щось середнє між конфедералізмом, який визнає повну незалежність держав в асоціації, та федералізмом, який прагне злити їх в супер-державуLa Communaute du Charbon et de l'Acier p 7 Paul Reuter, preface by Robert Schuman. Paris 1953. ЄС має наднаціональні компетенції, але володіє цими компетенціями лише остільки, оскільки вони були покладені на нього його державами-членами (Kompetenz -Kompetenz- доктрина). У рамках цих компетенцій, союз здійснює свої повноваження в суверенному порядку, маючи власні законодавчі, виконавчі і судові органи. Наднаціональне співтовариство також має палату для організованого громадянського суспільства, у тому числі економічних і соціальних асоціацій та регіональних органівThe institutions of a supranational Community.
На відміну від держав у рамках федеральної супер-держави, держави-члени зберігають кінцевий суверенітет, хоча частка суверенітету передана або відступлена наднаціональному органу. Наднаціональні угоди стимулюють стабільність і довіру, тому що уряди не можуть розірвати міжнародні домовленості лише через примхи. Наднаціональні повноваження можуть бути обмежені у часі. Так було у випадку з Європейським об'єднанням вугілля і сталі, яке було створено на строк 50 років з можливістю продовження. Наднаціональні домовленості можуть бути постійними, як наприклад, угоди, що забороняють війну між партнерами. Повний суверенітет може бути відновлений шляхом виходу з наднаціональних механізмів, але держава-член в такому разі буде також втрачати великі переваги у вигляді взаємодопомоги, економії від масштабу, спільних тарифів та інших спільно визначених стандартів, таких як: підвищена міжнародна довіра та демократія, і спільна зовнішня позиція.
Наднаціональний союз, бо це угода між суверенними державами, діє на основі міжнародних договорів. Європейські договори в цілому відрізняються від класичних договорів, оскільки вони є конституціоналізованими () договорами, тобто, вони забезпечують основу для демократії та верховенства права на загальноєвропейському рівні. Вони за своєю природою подібні до Конституції, наприклад Британської Конституції, тобто не є обов'язково єдиним документом. Вони засновані на договорах між урядами держав-членів, але як правило, в більшій мірі є предметом демократичного контролю, ніж інші договори, тому що є більш далекосяжними, зачіпають багато областей життя і засобів існування громадян. Саме тому громадяни часто вимагають референдумів у цьому питанні.
Прийняття рішень є частково міжурядовими і частково наднаціональними в межах території співтовариства. Останні забезпечують вищий ступінь інституційного контролю і через парламент, і через консультативні комітети. Міжурядовість () передбачає менш демократичний контроль, особливо там, де такі установи, як Рада Міністрів чи Рада Європи, проводять засідання за закритими дверима, а не в палаті парламенту.
Наднаціональний орган може мати деяку незалежність від держави-члена уряду у конкретних галузях, хоча нетакий обсяг незалежності, як федеральний уряд. Наднаціональні інститути такі, як федеральні уряди, передбачають можливість розгляду програм у разі, якщо делегуючі держави цього не передбачають. Якби то не було, компетенція демократичних наднаціональних співтовариств визначаються угодою та законом. Їх діяльність знаходиться під контролем суду, демократичних інститутів та верховенства права.
Союз має вищу юридичну силу над його державами-членами — у тій мірі, в якій держава-член передала компетенцію союзу. Громадяни держав-членів, хоча і зберігають своє громадянство і громадянство країни-члена ЄС, крім того, стають громадянами Союзу.
Європейський Союз, як єдиний чистий приклад наднаціонального союзу, має парламент із законодавчими повноваженнями, що обирається його громадянами. У цьому сенсі, наднаціональний союз як Європейський Союз має характеристики, які схожі на характеристики федеративної держави, наприклад, такої, як Сполучені Штати Америки. Однак, відмінності в масштабі стають очевидними при порівнянні федерального бюджету Сполучених Штатів з бюджетом Європейського Союзу (який складає всього близько одного відсотка сукупного ВВП) або розмірів федерального уряду Сполучених Штатів з урядовими органами Європейського СоюзуKiljunen, Kimmo (2004). The European Constitution in the Making. Centre for European Policy Studies. pp. 45–46. ISBN 978-92-9079-493-6..
Так як рішення у деяких структурах ЄС приймаються більшістю голосів, держава-член ЄС може бути зобов'язана іншими членами ЄС виконувати відповідне рішення. Держави зберігають правомочність створювати додаткову наднаціональну компетенцію.
Наднаціональність в Європейському Союзі
Історично поняття було введено і конкретно реалізовано Робером Шуманом, коли французький уряд погодився з принципами зазначеними в Декларації Шумана і прийняв план Шумана, що прив'язані до конкретних секторів, що представляють життєво важливий інтерес миру і війни. Так з'явилась Європейська система спільнот, починаючи з Європейського об'єднання вугілля і сталі. Шість держав-засновниць (Франція, Італія, Німеччина, Нідерланди, Бельгія, Люксембург) погодилися на таку мету: оформлення «війни не тільки не мислимою, а й матеріально неможливою». Вони домовилися, що це означає: покласти життєво важливі інтереси, а саме виробництво вугілля і сталі, під контроль загального вищого органу, при дотриманні загальних демократичних і правових положень. Вони домовилися про Європейську законність та новий демократичний порядок.
У п'яти органах (крім Верховного органу) були Консультативний Комітет () (Палати представників громадянського суспільства інтересів підприємств, працівників і споживачів), парламент і Рада державних міністрів (). Суд юстиції () буде вирішувати суперечки, що надходять від урядів, державних чи приватних підприємств, груп споживачів, будь-яких інших групових інтересів або навіть людини. Скарга може бути подана до місцевого суду або до національного суду, де це доречно. Держави-члени повинні ще виконати і розвинути статті у Паризькій та Римській угодах () для повної демократії в Європейському парламенті та інших установах, таких, як Економічний і соціальний комітет і Комітет регіонів ().
Шуман описав наднаціональні союзи () як новий етап у розвитку людини. Це контрастує з деструктивним націоналізмом дев'ятнадцятого і двадцятого століть, який почався в славному патріотизмі і закінчився у війнахSchuman, Robert. [Pour l'Europe] Paris, 1963. Він простежив початок концепції наднаціональності (concept of supranationality) ще в дев'ятнадцятому столітті, коли Поштовий Союз (the Postal Union) ввів термін «наднаціональний» («supranational») і використовувався під час Першої Світової Війни. Демократія, яку він визначав як «на службі у народу і діючи у згоді з нею», була фундаментальною частиною наднаціонального співтовариства. Однак тільки в 1979 році в уряді почали проводитися прямі вибори до Європейського парламенту, і тоді це було не згідно з договорами. Єдиний виборчий Статут (electoral statute) був указаний у договорі на першому засіданні Європейського об'єднання вугілля і сталі в 1951 році. Громадянське суспільство (переважно неполітичне) повинно мати свій Статут, обраний палатою в консультативних комітетах (the Consultative Committees), характерний для кожного співтовариства як демократично узгоджений, але цей процес був заморожений (як і парламентські вибори в Європі) виконавцем Шарлем де Голлем (Charles de Gaulle) і іншими політиками, які виступали проти общинного методу (the Community method).