Павло Іванович Баля́кін (1908—1978) — учасник радянсько-фінської та німецько-радянської воєн, повний кавалер ордена Слави, старшина, командир стрілецького взводу 1260-го стрілецького полку 380-ї Орловської Червонопрапорної ордена Суворова стрілецької дивізії 50-ї армії 2-го Білоруського фронту.
Біографія Народився у сім'ї селянина.
У Червоній Армії у 1930—1932 роках та з 1939 року. Учасник походу до Західної Білорусії у 1939 році, а також Радянсько-фінської війни.
У 1940 році закінчив школу молодшого комскладу.
На фронті Великої Вітчизняної війни із серпня 1941 року.
17 грудня 1943 року нагороджений орденом Слави 3-го ступеня.
2 березня 1944 року в бою за Дніпровський плацдарм у районі міста Бихів Могилівської області помічник командира стрілецького взводу 1260-го стрілецького полку 380-ї стрілецької дивізії Балякін підняв солдатів в атаку і винищив понад 10 гітлерівців.
21 квітня 1944 року нагороджений орденом Слави 2-го ступеня.
Член ВКП(б) із 1946 року.
У 1946 році молодшого лейтенанта Балякіна звільнено в запас. Жив у Москві, працював водієм у тресті «Спецбуд».
З 1968 року персональний пенсіонер республіканського значення.
Помер 11 листопада 1978 року. Похований на Бабушкінському цвинтарі Москви (дільниця старого цвинтаря).
Нагороди орден Вітчизняної війни 1-го ступеня Орден Слави 1-го ступеня (24.03.1945) Орден Слави 2-го ступеня (21.04.1944) Орден Слави 3-го ступеня № 5849 (17.12.1943) Медаль «В ознаменування 100-річчя з дня народження Володимира Ілліча Леніна» Медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» Медаль «20 років перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» Медаль «30 років перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» Медаль «Ветеран праці» Ювілейна медаль «50 років Збройних Сил СРСР»
Примітки
Посилання Сайт Министерства обороны РФ. Балякин Павел Иванович