Права лесбійок, геїв, бісексуалів, трансгендерів та квір-спільноти (ЛГБТК) в Італії значно покращилися у XXI столітті завдяки як законодавству, так і рішенням Конституційного суду та Верховного касаційного суду, хоча ЛГБТК-люди все ще стикаються з різними викликами, з якими не стикаються не-ЛГБТ-мешканці, незважаючи на те, що громадська думка стає дедалі ліберальнішою та підтримує права ЛГБТ. Одностатеві сексуальні стосунки між чоловіками та жінками є легальними з 1890 року, коли було прийнято новий кримінальний кодекс. У травні 2016 року було прийнято закон про цивільний союз, який надає одностатевим парам усі права шлюбу, окрім права на спільне усиновлення. Закон також визнає одностатеві пари сім'єю. Усиновлення пасинок було виключено з законопроєкту, але в червні 2016 року Верховний касаційний суд заявив, що суди можуть дозволити парі в цивільному союзі усиновити своїх пасинок. У травні 2025 року Конституційний Суд постановив, що коли лесбійська пара народжує дитину шляхом ЕКЗ за кордоном, обидві жінки можуть бути автоматично зареєстровані як матері дитини, без необхідності усиновлення пасинка/падчерки. У квітні 2025 року Верховний Суд постановив, що діти з одностатевими батьками повинні мати гендерно-нейтральні терміни в своїх документах, що посвідчують особу, замість «мати» та «батько». Ця зміна гарантує, що документи відображатимуть фактичну структуру сім'ї дитини, і фактично усуває дискримінаційне правило. У липні 2025 року Конституційний Суд постановив, що небіологічна мати в лесбійській парі має право на обов'язкову відпустку по догляду за дитиною.

Однак, згідно зі звітом ILGA-Europe за 2021 рік, стан прав ЛГБТ в Італії нижчий за стандарти інших західноєвропейських країн – наприклад, досі не визнають одностатеві шлюби, відсутні загальнонаціональні засоби захисту від дискримінації щодо товарів і послуг, а також не надають одностатевим парам повних батьківських прав, таких як спільне усиновлення та ЕКЗ. Італія та Японія є єдиними країнами G7, де одностатеві шлюби не визнаються.

Хоча дискримінація за ознакою сексуальної орієнтації у сфері зайнятості заборонена з 2003 року, жодних інших антидискримінаційних законів щодо сексуальної орієнтації чи гендерної ідентичності та самовираження не було прийнято по всій країні, хоча деякі італійські регіони прийняли набагато комплексніші антидискримінаційні закони.

Опитування Ipsos 2025 року показує, що 80% італійців підтримують юридичне визнання одностатевих союзів. Тим часом опитування Eurispes показує, що 66,8% підтримують одностатеві шлюби, а 63% – усиновлення одностатевими парами.

Законність одностатевих сексуальних стосунків в Італії Одностатеві сексуальні стосунки легалізовані в усій країні з 1890 року. Вік згоди становить 14 років, незалежно від статі та сексуальної орієнтації.

Визнання одностатевих стосунків

Наразі, хоча одностатеві пари не можуть одружитися, вони можуть отримати доступ до цивільних союзів, прийнятих у 2016 році, які забезпечують усі права, переваги та обов'язки шлюбу, окрім права на спільне усиновлення. Ці переваги включають, серед іншого, спільне майно, соціальне забезпечення, спадщину та пенсію.

З часу регіональних виборів 2005 року багато італійських регіонів, якими керують лівоцентристські коаліції, ухвалили резолюції на підтримку PACS (цивільних союзів) французького зразка, включаючи Тоскану, Умбрію, Сицилію, Кампанію, Марке, Венето, Апулію, Лаціо, Лігурію, Абруццо та Емілію-Романью. Ломбардія, очолювана правоцентристською партією «Дім свобод», офіційно заявила про свою незгоду з будь-яким визнанням одностатевих стосунків. Однак усі ці дії є лише символічними, оскільки регіони не мають законодавчої влади з цього питання.

У 2010 році Конституційний суд () видав історичне рішення, яке визнало одностатеві пари «законним соціальним утворенням, подібним до шлюбу та таким, що заслуговує на однорідне ставлення до нього». Після цього рішення Верховний Касаційний суд (, верховний та останній суд перегляду у більшості справ) повернув на повторний розгляд рішення мирового судді, який відмовив у видачі дозволу на проживання громадянину Алжиру, одруженому в Іспанії з іспанцем тієї ж статі. Суд заявив, що (поліційні управління, де видаються посвідки на проживання) повинно видати посвідку на проживання іноземцю, який перебуває у шлюбі з громадянином/громадянкою Італії тієї ж статі, та посилався на рішення.

21 липня 2015 року Європейський суд з прав людини у справі Оліарі проти Італії постановив, що відсутність будь-якого визнання Італією одностатевих партнерств є порушенням міжнародних прав людини.

2 лютого 2016 року італійські сенатори розпочали обговорення законопроєкту про запровадження цивільних союзів, який би надавав усі права, що надаються шлюбом, окрім спільного усиновлення. 25 лютого 2016 року змінена версія законопроєкту (яка, на відміну від початкової пропозиції, не включала право на усиновлення пасинків одностатевими парами) була схвалена Сенатом 173 голосами «за» та 71 «проти» та направлена до Палати депутатів, де вона була прийнята 11 травня 2016 року 372 голосами «за» та 51 «проти» при 99 утриманих. Щоб забезпечити швидке прийняття законопроєкту, прем'єр-міністр Маттео Ренці вирішив поставитися до голосування за закон як до питання конфіденційності, заявивши, що «неприйнятно мати подальші затримки після років невдалих спроб». Президент Італії Серджіо Маттарелла підписав законопроєкт 20 травня 2016 року.

У 2017 році Верховний суд Італії дозволив офіційно визнати шлюб між двома жінками, укладений у сусідній Франції. Однак у травні 2018 року Касаційний суд постановив, що одностатеві шлюби, укладені за кордоном, не можуть бути визнані в Італії. Натомість вони повинні бути зареєстровані як цивільні союзи, незалежно від того, чи одружилася пара до чи після запровадження цивільних союзів в Італії у 2016 році.

Захист від дискримінації Дискримінація на основі сексуальної орієнтації при працевлаштуванні є незаконною по всій країні з липня 2003 року, коли, щоб відповідати директивам Європейського Союзу, другий уряд Берлусконі видав законодавчий указ №. 216 від 2003 року під назвою «Імплементація Директиви 2000/78/ЄС про рівне ставлення у сфері зайнятості та професій» (), що забороняє несправедливу дискримінацію в процесах працевлаштування та рекрутингу. Спочатку положення про боротьбу з дискримінацією не поширювалися на поліцію, збройні сили та рятувальні служби, але цей виняток був скасований Законом № 101 від 2008 року. Одним із найвідоміших обвинувальних вироків згідно з антидискримінаційними законами Італії був вирок адвоката Карло Таорміни, який у липні 2013 року під час радіоінтерв'ю заявив, що ніколи не найме гея у свою юридичну фірму. Суд у Бергамо засудив Таорміну до виплати 10 000 євро та зобов'язав опублікувати рішення в національній газеті за його рахунок.

Військова служба До 1986 року «сексуальна девіація» була причиною для виключення з військової служби. У той час деякі чоловіки стверджували, що вони гомосексуалісти, щоб уникнути призову. Лесбійкам ніколи не забороняли служити в італійській армії з 2000 року, коли жінкам вперше дозволили служити. З 2010 року дискримінація геїв та лесбійок на військовій службі заборонена, але ситуація з трансгендерними людьми неясна. Організація Polis Aperta оцінює, що від 5 до 10% італійців, які перебувають на військовій службі (військовій чи поліцейській), є ЛГБТ. Незважаючи на заборону дискримінації, деякі військовослужбовці стикаються з домаганнями або насильством через свою сексуальну орієнтацію.

Громадська думка Згідно з опитуванням Євробарометра 2023 року, 69% італійців вважають, що одностатеві шлюби мають бути дозволені по всій Європі, а 71% погоджуються, що «немає нічого поганого в сексуальних стосунках між двома особами однієї статі».

Згідно з опитуванням Ipsos 2025 року, переважна більшість італійців (80%) виступає за визнання одностатевих союзів, тоді як опитування Eurispes показує, що 66,8% підтримують одностатеві шлюби. Крім того, 63% італійців підтримують право на усиновлення для одностатевих пар.

У звіті Eurispes щодо Італії за 2024 рік зазначено, що громадська підтримка рівності шлюбів досягла 64,5%, що відображає зростання майже на 20 пунктів за останні вісім років. Схвалення одностатевих шлюбів постійно зростає: з 47,8% у 2016 році до 50,9% у 2019 році, 58,4% у 2021 році, 59,2% у 2023 році та 64,5% у 2024 році. У звіті також зазначено широку підтримку юридичного визнання неодружених пар незалежно від статі, яку підтримують 69,3% респондентів. Хоча гетерологічне запліднення схвалюється більшістю (60%), менше італійців підтримують сурогатне материнство (37,1%) або використання штучної матки (39,9%). Усиновлення одностатевими парами схвалюють 54,5% італійців, що на 23,4 процентних пункти більше, ніж у 2019 році. Усиновлення самотніми людьми отримує ще більше схвалення (61,5%). Крім того, 58,4% італійців підтримують юридичне визнання дітей в одностатевих сім'ях, включаючи усиновлення падчерками та визнання дітей, народжених за кордоном за допомогою допоміжних репродуктивних технологій або сурогатного материнства.

Див. також

Права ЛГБТК у Європі Права ЛГБТК у Європейському Союзі

Примітки

Література