R (Vodafone Ltd) проти Державного секретаря з питань бізнесу, підприємництва та регуляторної реформи (2010 року) C-58/08 — справа права ЄС, яке підтвердило законність повноважень Європейського Союзу встановлювати граничні ціни (тарифи) на послуги мобільного зв'язку в роумінгу між державами-членами.

Факти Найбільші європейські оператори мобільного зв'язку — Vodafone Ltd, Telefónica O2 Europe plc, T-Mobile, Orange Personal Communications Services Ltd, Hutchison 3G UK Ltd, а також їхня галузева асоціація GSMA — звернулися до Високого суду Англії та Уельсу з вимогою визнати недійсним Регламент ЄС про роумінг № 717/2007. Британський суд передав справу до Суду ЄС для отримання преюдиціального рішення.

Телекомунікаційні компанії стверджували, що Регламент, який встановлював жорсткі обмеження («стелі») як на оптові (між операторами), так і на роздрібні (для кінцевих споживачів) тарифи на голосові дзвінки в роумінгу, є незаконним. Їхні аргументи ґрунтувалися на трьох пунктах:

ідсутність правової бази: Вони стверджували, що стаття 95 Договору про заснування ЄС (нині стаття 114 ДФЄСTFEU art 114), яка дозволяє ЄС ухвалювати закони для покращення функціонування внутрішнього ринку, не може використовуватися для прямого регулювання споживчих цін. Порушення принципу пропорційності: Компанії заявляли, що встановлення граничних цін для роздрібних клієнтів є надмірним втручанням у вільний ринок; достатньо було б відрегулювати лише оптові тарифи. Порушення принципу субсидіарності: Оператори наполягали, що питання роздрібних тарифів краще регулювати на рівні національних органів (держав-членів), а не на рівні ЄС.

Генеральний прокурор Мадуро висловив думку, що у регулюванні цін не було відсутності пропорційності.Opinion, especially at

Судове рішення Велика палата Суду ЄС повністю відхилила аргументи мобільних операторів і визнала Регламент про роумінг дійсним.

1. Щодо правової бази Суд постановив, що використання статті 114 ДФЄС було правомірним. Регламент створив узгоджену систему для безперебійного функціонування ринку та високого рівня захисту споживачів. Оскільки національні регулятори почали б ухвалювати різні, розбіжні правила для боротьби з високими цінами на роумінг, це створило б перешкоди для єдиного ринку ЄС.

2. Щодо принципу пропорційності Суд визнав, що законодавці ЄС мають широку свободу розсуду у складних економічних питаннях. Було доведено, що середні роздрібні ціни на роумінг (на той час близько 1,15 євро за хвилину) більш ніж у п'ять разів перевищували реальні оптові витрати компаній.

Суд наголосив, що регулювання лише оптових тарифів не гарантувало б зниження цін для кінцевих споживачів, оскільки оператори не мали конкурентних стимулів передавати цю економію клієнтам. Отже, паралельне обмеження роздрібних цін було необхідним та пропорційним кроком для прямого і негайного захисту споживачів від надмірних витрат, навіть якщо це мало негативні фінансові наслідки для операторів.

3. Щодо принципу субсидіарності Суд відхилив аргумент про те, що держави-члени могли б вирішити цю проблему самостійно. Взаємозалежність оптових і роздрібних тарифів на транскордонні послуги вимагає спільного підходу. Жодний національний регулятор не міг ефективно контролювати тарифи іноземних операторів. Тому мета зниження цін на роумінг у масштабах усього ЄС могла бути досягнута лише на наднаціональному рівні.

Значення справи Рішення у справі Vodafone стало монументальною перемогою для захисту прав європейських споживачів і значно розширило розуміння того, наскільки далеко може заходити Європейський Союз у регулюванні внутрішнього ринку.

Справа довела, що ЄС має конституційне право застосовувати жорстке цінове регулювання (price capping), якщо вільний ринок зазнає краху і не здатен забезпечити справедливі ціни для громадян. Це рішення заклало міцний юридичний фундамент для подальших кроків Європейської комісії, які зрештою призвели до повного скасування плати за роумінг у межах ЄС у 2017 році (ініціатива «Roam Like at Home»).

Див. також

Право Європейського Союзу Регламенти про роумінг

Примітки

Література

Craig P., de Búrca G. EU Law: Text, Cases, and Materials. — 6th ed. — Oxford University Press, 2015. (Аналіз використання ст. 114 ДФЄС). Weatherill S. Cases and Materials on EU Law. — Oxford University Press, 2012.