Адам Йоганнесович Рейхерт (літературний псевдонім А. Freimann) (, село Норка Камишинського повіту Саратовської губернії, тепер Волгоградської області Російської Федерації — , СРСР) — радянський діяч, голова виконавчого комітету обласної ради Трудової комуни Німців Поволжя.

Життєпис Народився в селянській родині. Дитинство минуло на Кавказі, куди переїхали його батьки.

Після закінчення міського парафіяльного училища в Тифлісі (Тбілісі) вступив до Маріїнського землеробського училища в Ніколаєвському містечку Саратовського повіту Саратовської губернії. Через два роки залишив Маріїнське землеробське училище і продовжив навчання в Катериненштадтському центральному російському училищі. Склав іспит на звання сільського вчителя в місті Саратові.

З 1890 до 1917 року працював вчителем у німецьких колоніях Новоузенського повіту Самарської губернії, переважно в селах Дінкель і Лауб. Був відомий своїми передовими поглядами. Член РСДРП з 1905 року.

У січні 1906 року був одним із активних учасників «Новоузенської республіки» — народного повстання російських селян і німецьких колоністів Новоузенського повіту, під час якого було обеззброєно поліцію, розстріляно ісправника, захоплено збройовий склад, звільнено з в'язниці ув'язнених; місто перебувало в руках повстанців кілька годин. Після цих подій Рейхерт перебував під наглядом поліції.

Після жовтня 1917 року — завідувач відділу позашкільної освіти. У 1918 році — комісар землеробства в Поволзькому комісаріаті в німецьких справах. Стояв у витоків створення комуністичної партійної організації поволзьких колоністів.

Член РКП(б) з червня 1918 року.

Був секретарем Ровненського повітового комітету РКП(б) Саратовської губернії. Учасник 1-го (Установчого) з'їзду Рад німецьких колоній Поволжя (30 червня — 31 липня 1918, Саратов), увійшов до складу виконавчого комітету, обраного на з'їзді.

У жовтні 1918 — березні 1919 року — голова виконавчого комітету Ровненської повітової ради (Трудова комуна Німців Поволжя).

У березні 1919 — лютому 1920 року — голова виконавчого комітету обласної ради Трудової комуни Німців Поволжя. У 1919–1920 роках виступав за поміркований підхід у питаннях продрозкладки та хлібозаготівель.

21 лютого 1920 року заарештований органами ЧК РРФСР за звинуваченням у зриві продовольчої роботи та «захисті куркульських інтересів». Був засуджений, але незабаром звільнений.

У 1921—1923 роках — голова виконавчого комітету Кукуської кантонної ради (Трудова комуна Німців Поволжя). Під час голоду 1921 року — заступник голови обласної комісії Трудової комуни Німців Поволжя з допомоги голодуючим. У 1923 році виїжджав за кордон як уповноважений Німецько-Волзького банку сільськогосподарського кредиту.

У 1923—1925 роках — голова виконавчого комітету Бальцерської кантонної ради (Трудова комуна Німців Поволжя).

У 1925—1930 роках — відповідальний редактор об'єднаної редакції республіканських газет «Nachrichten» та «Трудова правда» АРСР Німців Поволжя. Засновник і редактор літературного додатка до газети «Nachrichten»  —«Maistube» (1925).

У травні 1931 року через хворобу (повна глухота) залишив суспільно-політичну діяльність і переїхав у село. Працював бригадиром у колгоспі свого імені – імені А. І. Рейхерта – в селі Лауб (Куккуський кантон), де колись був учителем. Організував у колгоспі робітничий факультет (робітфак), де сам викладав і готував молодь до вступу в технікуми та інститути.

Помер у 1936 році.

Публіцистична та літературна діяльність Перша стаття Рейхерта, «Die Mauer Jerichos muß fallen» («Стіна Єрихона повинна впасти»), була опублікована в 1906 році в газеті «Deutsche Volkszeitung». Надалі публікувався під псевдонімом A. Freimann. Найбільш активним у літературній та журналістській сферах був у 1925–1927 роках. Публікувався в «Nachrichten», «Maistube», «Unsere Wirtschaft». Автор численних оповідань і шванків: «Der Buttermichel», «Dr Kessel hot sich romg’dreht», «Grad noch e scheel Gaas», «Dorch’n Ritz», «Ännchen, die Batrakin», «Eine Bolschewikin als Stiefmutter», «Ein Lebensbild der Gegenwart», «Ein Blatt aus der Geschichte des Klassenkampfes» та ін. У 1929 році вийшла збірка його веселих оповідань із життя поволзьких колоністів «Heitere Erzählungen aus dem Leben der Wolgakolonisten» (Покровськ‒Москва, 1929), а в 1933 році деякі його твори увійшли до 1-го тому антології «Erzählungen wolgadeutscher Sowjetschriftsteller» (Енгельс, 1933). Пізніше уривок із повісті «Ännchen, die Batrakin» («Наймичка Анна») увійшов до збірки «Anthologie der sowjetdeutschen Literatur» («Антологія радянської німецької літератури», т. 1, Алма-Ата,

Примітки

Джерела Рейхерт Адам Иоганнесович Рейхерт Адам Иоганнесович (Reichert Adam)