Олександр Якович Глейм (, село Катериненштадт Ніколаєвського повіту Самарської губернії, тепер місто Маркс Саратовської області Російської Федерації — , окремий табірний пункт Центральних ремонтних майстерень у бухті Находка, тепер Приморський край, Російська Федерація) — радянський діяч, голова Центрального виконавчого комітету АРСР Німців Поволжя, голова Ради народних комісарів АРСР Німців Поволжя, 1-й секретар обласного комітету ВКП(б) АРСР Німців Поволжя. Член ЦВК СРСР і ВЦВК.

Життєпис Народився в родині прикажчика. У 1890 році закінчив перший рік церковнопарафіяльної школи, в 1904 році — чотирикласну приватну школу в Катериненштадті. У 1907 році закінчив два з половиною курси Катериненштадтського центрального російського училища з 6-річним терміном навчання.

У серпні 1907 — березні 1909 року — учень слюсаря залізничного депо середнього ремонту в Асхабаді. У березні 1909 — грудні 1911 року — помічник (підручний) слюсаря фабрики сільськогосподарських машин у Катериненштадті Самарської губернії. У грудні 1911 — жовтні 1913 року — слюсар головних залізничних майстерень Кизил-Арвата Закаспійської області.

З жовтня 1913 до червня 1915 року служив рядовим 29-ї прикордонної бригади на Перському кордоні. У червні 1915 — травні 1917 року — рядовий інженерної дружини російської імператорської армії, воював на Турецькому фронті біля міста Ерзурум. Учасник Першої світової війни. У травні — листопаді 1917 року — рядовий 138-го запасного піхотного полку в місті Ніколаєвську Самарської губернії.

З листопада 1917 до березня 1918 року — безробітний в місті Катериненштадті (Катериненграді).

З березня до травня 1918 року служив у Червоній гвардії Катериненштадта. У травні — грудні 1918 року — начальник повітової міліції в Катериненштадті Самарської губернії.

Член РКП(б) з серпня 1918 року.

З грудня 1918 до лютого 1919 року — помічник Катериненштадтського повітового військового комісара. У лютому 1919 — червні 1921 року — помічник військового комісара Трудової комуни (Області) німців Поволжя. Брав участь у придушенні селянського повстання навесні 1921, а також у боротьбі з повстанськими загонами.

У червні 1921 — липні 1923 року — завідувач відділу обласного комунального господарства Трудової комуни (Області) німців Поволжя.

У липні 1923 — березні 1924 року — заступник завідувача відділу обласного комунального господарства Трудової комуни (Області) німців Поволжя в місті Покровську.

У березні 1924 — березні 1927 року — голова виконавчого комітету Бальцерської кантонної ради АРСР Німців Поволжя.

З березня 1927 до травня 1928 року — заступник голови Ради народного господарства АРСР Німців Поволжя.

З травня до 12 жовтня 1928 року — голова Ради народного господарства АРСР Німців Поволжя.

У жовтні 1928 — листопаді 1929 року — заступник голови Ради народного господарства Нижньо-Волзького краю в місті Саратові.

У листопаді 1929 — лютому 1931 року — голова Ради народних комісарів АРСР Німців Поволжя.

У лютому 1931 — січні 1934 року — голова Центрального виконавчого комітету АРСР Німців Поволжя.

19 січня — 30 грудня 1934 року — 1-й секретар обласного комітету ВКП(б) АРСР Німців Поволжя. Знятий з посади спеціальним рішенням ЦК ВКП(б) та звинувачений у «втраті класової пильності та злочинній безпечності».

У 1935 році направлений на партійну роботу до Далекосхідного краю, де з березня 1935 до травня 1937 року очолював відділ радянської торгівлі Далекосхідного крайового комітету ВКП(б) у Хабаровську. Пізніше був переведений на роботу до Кіровського району Уссурійської області Далекосхідного краю.

У жовтні 1937 року заарештований органами НКВС СРСР у справі «про підпільну націоналістичну фашистську організацію» в АРСР Німців Поволжя. Засуджений 15 жовтня 1939 року Військовим трибуналом 1-ї Окремої Червонопрапорної армії Приморського краю до 15 років виправно-трудових таборів за статтями 58-1а, 58-11 Карного кодексу РРФСР. Покарання відбував у Севвостлазі НКВС СРСР, звідки 9 листопада 1944 року прибув до окремого табірного пункту Центральних ремонтних майстерень у бухті Находка Приморського краю. Помер в ув'язненні 5 травня 1945 року.

Посмертно реабілітований у травні 1957 року.

Примітки

Джерела Глейм Александр Яковлевич Глейм Александр Аковлевич (Gleim)