Ян Бабіне́ць (; 17 липня 1917, Зарічево, Австро-Угорщина — 31 жовтня 2005, Прага, Чехія) — чехословацький військовик, учасник чехословацького закордонного руху опору в роки Другої світової війни.
Життєпис
Перед Другою світовою війною Ян Бабінець народився 17 липня 1917 року в селі Зарічево на Підкарпатській Русі в родині Михайла Бабінця та Барбори (уродженої Мулесової). Він був наймолодшим із п'яти дітей у родині. Здобув початкову освіту, у 1936 році закінчив реальну гімназію та почав працювати помічником діловода. У 1937 році розпочав обов'язкову військову службу в 36-му піхотному полку в Ужгороді.
Друга світова війна Після розпаду Чехословаччини Ян Бабінець жив у рідному селі. 17 червня 1940 року в районі села Ужок перетнув кордон із Радянським Союзом, де був заарештований і засуджений до трьох років у виправно-трудовому таборі. У 1943 році скористався можливістю вступити до 1-го чехословацького окремого піхотного батальйону в Бузулуці. Був призваний 14 липня того ж року та зарахований до 2-ї чехословацької повітрянодесантної бригади. 27 вересня 1944 року як заступник командира групи «За свободу ЧСР» був десантований у районі Гуменного, звідки після переходу до Банської Бистриці став членом штабу, що керував Словацьким національним повстанням. Після його придушення став командиром партизанського загону, який діяв у тилу німецьких військ до приходу фронту. Згодом служив у розвідувальному штабі 1-го чехословацького армійського корпусу. Отримав звання підпоручника.
Після Другої світової війни Після закінчення Другої світової війни Ян Бабінець не повернувся до рідного села, яке разом із усією Підкарпатською Руссю було передане Радянському Союзу, і публічно виступав проти цієї анексії. Він також вказував на жорстоке поводження з чехословацькими біженцями в Радянському Союзі під час війни. Після комуністичного перевороту в 1948 році його звільнили з армії, після чого він працював службовцем у Земському національному комітеті в Празі та Крайовому національному комітеті в Пльзені. У серпні 1951 року емігрував до Німеччини, де став бійцем закордонної так званої Чехословацької вартової роти. У разі початку бойових дій між Заходом і Сходом цей підрозділ мав стати основою нової чехословацької закордонної армії. Ян Бабінець служив у ньому на посаді командира взводу та інструктора з парашутної підготовки для британської розвідувальної служби. Чехословацька влада оголосила грошову винагороду за його упіймання, а в 1962 році його позбавили звання надпоручника.
Згодом через Велику Британію Ян Бабінець виїхав до Сполучених Штатів Америки, де закінчив економічну школу та почав працювати в авіакомпанії Pan American World Airways. Брав активну участь у діяльності земляцтв, зокрема протягом десяти років очолював товариство «Сокіл» у Нью-Йоркі. Після 1989 року був реабілітований і підвищений до звання генерал-майора. Назавжди повернувся до Чехії у 2002 році, помер після тривалої хвороби в Празі 31 жовтня 2005 року.
Родина Старший брат Яна Бабінця Юрій Бабінець загинув 26 березня 1945 року в районі Кромержижа під час перестрілки з бійцями Ваффен-СС.
Нагороди 3× Чехословацький воєнний хрест 1939 2× Чехословацька медаль «За хоробрість перед ворогом» 2× Чехословацька медаль «За заслуги» I ступеня Пам'ятна медаль чехословацької армії за кордоном Орден Словацького національного повстання I ступеня Орден чехословацького партизана Медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» Медаль «За визволення Праги» Орден Слави (СРСР)
Література