У міжнародних відносинах міжнародний порядок складається з шаблонних та структурованих відносин (в тому числі таких як полярність) між певними акторами на міжнародному рівні.

Він може ґрунтуватись на балансі сил, міжнародному праві, союзах або діяльності міжнародних організацій і змінюється залежно від політичних, економічних та військових трансформацій у світі.

Визначення Девід А. Лейк, Ліза Мартін та Томас Рісс визначають «порядок» як «структуровані зв'язки між одиницями».

Майкл Барнетт визначає міжнародний порядок як «моделі взаємовідносин та дій», що походять від правил, інституцій, права та норм та підтримуються ними. Міжнародні порядки мають як матеріальний, так і соціальний компонент. Легітимність (узагальнене сприйняття того, що дії є бажаними, належними або доречними) є важливою для політичних порядків. Джордж Лоусон визначив міжнародний порядок як «упорядковану практику обміну між окремими політичними одиницями, які визнають одна одну незалежною». Джон Міршаймер визначає міжнародний порядок як «організовану групу міжнародних інституцій, які допомагають регулювати взаємодію між державами-членами».

У книзі " Після перемоги " (2001) Джон Ікенберрі визначає політичний порядок як «сукупність керівних механізмів серед групи держав, включаючи її фундаментальні правила, принципи та інституції».

Організація Об'єднаних Націй. Її характеризують як відзеркалення того, як саме держави загалом сприймають міжнародний порядок.

Джефф Колган охарактеризував міжнародний порядок як такий, що включає в собі кілька підсистем. Ці підсистеми можуть зазнати різких змін, не змінюючи фундаментально міжнародного порядку.

Ліберальний міжнародний порядок Ліберальний міжнародний порядок — це сукупність глобальних, заснованих на правилах, структурованих відносин, які базуються на певному політичному лібералізмі, економічному лібералізмі та ліберальному інтернаціоналізмі з кінця 1940-х років. Найкраще, він пояснює міжнародну співпрацю через багатосторонні установи (такі як Організація Об'єднаних Націй, Світова організація торгівлі та Міжнародний валютний фонд) та складається з рівності людей (свобода, верховенство права та права людини), відкритих ринків, співпраці у сфері безпеки, сприяння ліберальній демократії та валютної співпраці. Цей порядок був встановлений після Другої світової війни, яку значною мірою очолювали Сполучені Штати.

Походження та існування ліберального міжнародного порядку достатньо обширно обговорювалися вченими. Саме ліберальному інституційному порядку приписують розширення вільної торгівлі, збільшення мобільності капіталу, поширення демократії, просування прав людини та колективний захист Заходу від Радянського Союзу. Ці досягнення були закріплені в інституціоналізованих політичних міфах, які надають легітимності та узгодженості в західному контексті, навіть коли порушення підривають їхній авторитет та зменшують їхнє значення в інших місцях. Ліберальний інституційний порядок сприяв безпрецедентній співпраці між державами Північної Америки, Західної Європи та Японії. З часом Ліберальний інституційний порядок посприяв поширенню економічного лібералізму на решту світу, а також допомагав консолідувати демократію в колишніх фашистських або комуністичних країнах.

Витоки Ліберального міжнародного порядку (ЛМП) зазвичай визначають у 1940-х роках. Починаючи з 1945 року Джон Міршаймер не погодився з цією точкою зору, стверджуючи, що ЛМП виник лише після закінчення Холодної війни, оскільки Ліберальний міжнародний порядок практично можливий лише під час однополярного розподілення влади, тоді як під час Холодної війни світ був біполярним. Основними членами-засновниками ЛМП є держави Північної Америки, Західної Європи та Японії; ці держави утворюють спільноту безпеки. Характеристики ЛМП змінювалися з часом. Деякі вчені називають варіант ЛМП часів Холодної війни та варіант після Холодної війни. Варіант часів Холодної війни був переважно обмежений Заходом і передбачав слабкі глобальні інституції, тоді як варіант після Холодної війни мав світовий масштаб і передбачав глобальні інституції з «втручаннями».

Аспекти LIO (Політичної ідентичності) оскаржуються всередині ліберальних держав популізмом, протекціонізмом та націоналізмом. Вчені стверджують, що саме вбудований лібералізм (або логіка, властива Подвійному руху) є ключем до збереження національно — громадської підтримки положень LIO; деякі вчені виносять на порядок денний питання про те, чи були підірвані аспекти вбудованого лібералізму, що призвело до негативної реакції на LIO.

Зовні ліберальний міжнародний порядок (LIO) стикається з тиском з боку авторитарних і неліберальних держав, а також країн, які незадоволені своїм місцем у глобальній політиці. Серед головних держав, що ставлять під сумнів або оскаржують LIO, часто виступає Китай, Росія та останнім часом навіть США. Окремі дослідники також вважають, що сам ліберальний міжнародний порядок має внутрішні суперечності та риси, які можуть спричинити кризу, негативну реакцію з боку інших держав або навіть його поступовий занепад.

Див. також

Міжнародні відносини (МВ) або міжнародні дослідження (МС) — вивчення зовнішньої політики та глобальних проблем між державами в рамках міжнародної системи Новий світовий порядок (політика) — політична концепція після Холодної війни, проголошена Михайлом Горбачовим та Джорджем Бушем-старшим Світовий уряд, поняття єдиної спільної політичної влади для всього людства Світова система в рамках теорії світових систем, соціально-економічної теорії, пов'язаної з такими мислителями, як Андре Гундер Франк та Іммануїл Валлерштейн Неореалізм у міжнародних відносинах, або структурний реалізм, теорія міжнародних відносин, що включає: Теорія гегемонної стабільності (HST) — теорія, згідно з якою міжнародна система, ймовірніше, залишатиметься стабільною, коли одна національна держава є домінуючою світовою силою. Влада (міжнародна), державна влада, включаючи економічну та військову міць Анархія в міжнародних відносинах — концепція теорії міжнародних відносин, яка стверджує, що світовій системі бракує глобальної влади Зіткнення цивілізацій Глобальний поліцейський Всесвітній федералістський рух/Інститут глобальної політики

Посилання