Вітольд Гуляницький () (нар. 14/26 січня 1890 у Києві, помер 26 лютого 1948 у Шейх-Бадрі поблизу Єрусалиму ) – польський дипломат.

Життєпис Вітольд народився в Києві 26 січня 1890 року. Був членом Польської військової організації, а пізніше був пов'язаний з табором Пілсудського. У 1920-х роках він вступив на службу до Міністерства закордонних справ, де працював з 25 серпня 1926 року до 30 листопада 1927 року контрактним працівником, з 1 грудня 1927 року до 1 липня 1928 року — тимчасовим референтом. Потім його перевели до Генерального консульства Республіки Польща в Лондоні, де з 1 серпня 1928 року був тимчасовим віце-консулом, з 1 лютого 1930 року — на постійній службі, а з 1 листопада 1932 року до 1 липня 1934 року — керівником польського консульства в Лондоні. Пізніше він повернувся на роботу до Міністерства закордонних справ, а з 1 липня 1934 року був тимчасовим радником у Політично-економічному відділі. З вересня 1934 року до початку 1937 року він обіймав посаду президента Польської асоціації хокею. 1 січня 1937 року його було призначено радником Міністерства закордонних справ. Він обіймав посаду заступника керівника відділу пропаганди у відділі преси Міністерства закордонних справ, після чого 1 березня 1937 року його було переведено на посаду Генерального консула Республіки Польща в Єрусалимі. Звільнений урядом Владислава Сікорського на хвилі антисанаційних подій після агресії Третього рейху та СРСР проти Польщі, пізніше працював на владу Підмандатної Палестини.

26 лютого 1948 року його викрали з дому, відвезли до села Шейх Бадр поблизу Єрусалиму і розстріляли там разом із журналістом Стефаном Арнольдом. Наступного дня після вбивства анонімний інформатор зателефонував до поліції з інформацією про те, що вбивство було скоєне ізраїльською групою Лехі через ймовірну співпрацю чоловіків з арабами. Ізраїльські історики Гідеон Ремез та Ізабелла Гінор припускають, що справжніми натхненниками вбивства були комуністи. Обох загиблих оголосили антикомуністами та ворогами Радянської влади, а з самою групою Лехі Гуляницький мав давню співпрацю та особисту дружбу з її лідером Авраамом Штерном. Це було черговим вбивством польських ветеранів у Палестині в той період. Воно отримало широкий розголос не лише в Палестині. Серед палестинської польської громади це призвело до масових переселень з єврейських до арабських районів.

Похований на польській дільниці католицького кладовища на горі Сіон.

Він був одружений з Вікторією, з якою мав трьох дочок: Барбару (нар. 1936, згодом проєктантку моди), Беатріче (нар. 1938) та Біруту «Бібу» (нар. 1942). Хрещеним батьком Барбари був Едвард Смігли-Ридз.

Відзнаки Золотий Хрест Заслуги (1937) . Командор Ордена Леопольда – Бельгія (до 1938 р.)

Примітки

Література

Посилання Ізабелла Гінор, Гідеон Ремез, «Жертва холодної війни в Єрусалимі, 1948: Вбивство Вітольда Гуляницького», Ізраїльський журнал закордонних справ, том 4, № 3