Фестива́ль «Театра́льні конфронта́ції» () — театральний фестиваль, який проходить з 1996 року в Любліні й організовується Центром культури в Любліні. Фестиваль представляє здобутки як альтернативних, так і традиційних театрів. Його вважають однією з найважливіших культурних подій у Люблінському регіоні. Програма зосереджена навколо ідеї зіставлення різних театральних форм, традицій та способів розуміння театру, що походять з різних середовищ і регіонів, а також представлення досягнень найцікавіших театральних особистостей польської та світової сцени.
Творці фестивалю До відродження фестивалю в новій формі долучилися діячі, пов'язані з люблінським театральним середовищем: Януш Опринський (Театр «Provisorium»), Цезарій Карпінський (Театр імені Ю. Остерви в Любліні), Лешек Мондзик (Пластична сцена ЛКУ), Томаш Пєтрасевич (Театр NN), Влодзімєж Станєвський (ЦТП «Гардженіце») та Александр Шпехт (Центр культури в Любліні).
Історія Люблінські театральні конфронтації спираються на багату традицію театральних фестивалів у Любліні. Вони відсилають, зокрема, до Люблінської театральної весни — популярного фестивалю, що проходив у 1960–1970-х роках, створеного Анджеєм Рожіном та Театром «Gong 2», а також до пов'язаних зі студентським середовищем навколо «Хатки Жака» (див. УМКС) Конфронтацій молодого театру.
Початки та комісарський період У січні 1996 року за ініціативи режисера та директора Театру «Provisorium» Януша Опринського було створено програмну раду оновленого фестивалю. До її складу, окрім Опринського, увійшли: Цезарій Карпінський (тогочасний директор Театру імені Ю. Остерви в Любліні), Лешек Мондзик (творець Пластичної сцени ЛКУ), Томаш Пєтрасевич (творець Театру NN), Влодзімєж Станєвський (творець ЦТП «Гардженіце») та Александр Шпехт (директор Центру культури в Любліні). Директором фестивалю став Януш Опринський. Метою, поставленою радою, було зіставлення здобутків люблінського театрального середовища з досягненнями колективів з інших центрів у Польщі, а також презентація найцікавіших напрямів світового театру. Перша повна назва фестивалю звучить як Міжнародний театральний фестиваль у Любліні «Театральні конфронтації».
Спочатку наступні едиції мали комісарський характер: кожен член ради пропонував власне бачення фестивалю та обирав митців для участі. У наступні роки комісарами були відповідно Опринський (1996, 1999), Станєвський (1997, 2002), Мондзик (1998, 2003). Опринський наголошував на зв'язку з театрами, що виросли зі студентського руху та були соціально заангажованими. Влодзімєж Станєвський намагався згуртувати колективи в антропологічному річищі, Лешек Мондзик запрошував до Любліна представників пластичного театру.
Едиції з тематичними гаслами З 1999 року Опринський узяв на себе роль художнього керівника та відповідальність за програму фестивалю. Починаючи з четвертого фестивалю, назву було скорочено до Міжнародний фестиваль «Театральні конфронтації». Від цього року головною тематичною віссю стало зіставлення театрів Сходу та Заходу, а програма формувалася навколо тематичних гасел. Серед них були, зокрема, презентація литовського театру (2000), театри «двох наддержав» — Росії та США (2002); у 2004 році заходи фестивалю були присвячені святкуванню Року Вітольда Ґомбровича; у 2008 році запросили театри, які працюють з єврейською тематикою.
У 2009–2011 роках програму спільно створювала Агнешка Любоміра Пйотровська, у цей період у центрі програми опинилися російські театри та театри з колишніх республік СРСР (зокрема, Грузія, Україна, Білорусь). У 2010 році, з нагоди XV фестивалю, згадали театри, відомі з попередніх едицій. З того ж року назву було скорочено до сучасного варіанту Фестиваль «Театральні конфронтації», а головну програму фестивалю доповнив «люблінський шоукейс» — презентація місцевого театрального середовища.
У 2011 році фестиваль був частиною культурної програми Польського головування в Раді ЄС.
Едиції, підготовлені кураторами У 2013–2017 роках кураторами фестивалю були Ґжеґож Реске та Марта Кейль. Вони зосередилися на новій мові театру та перформативного руху, а також на представленні молодих польських режисерів, які ставлять питання про роль та обов'язки митців. Серед них були такі важливі автори, як Анна Карасінська, Вероніка Щавінська та Войтек Земільський. Кожен фестиваль супроводжувався провідним гаслом та пов'язаними з ним тематичними лініями, такими як театр/демократія, капіталізм/постіндустріалізм чи презентація групи нью-кських перформерок.
У 2017 році фестиваль став частиною культурної програми святкування 700-річчя міста Люблін, а в програмі була широко представлена творчість люблінських авторів, зокрема Лешека Мондзика та Лукаша Вітта-Міхаловського.
Супутні заходи Щороку (до XVI едиції) плакат «Театральних конфронтацій» готував спеціально запрошений відомий художник. Серед авторів були, зокрема: Ян Яромир Алексюн, Лешек Мондзик, Ярослав Козяра, Ян Грика, Александра Ласка, Роберт Кусьміровський, Міколай Смочинський, російська група «Сині носи».
Завдяки співпраці з іншими люблінськими інституціями театральні вистави показують не лише в залах Центру культури в Любліні (штаб-квартира фестивалю), але й у Театрі імені Юліуша Остерви, павільйонах Міжнародного люблінського ярмарку, Центрі зустрічі культур та інших нетеатральних просторах, облаштованих спеціально для потреб фестивалю. Завдяки таким ініціативам у Любліні вперше було показано такі вистави, як «(A)Pollonia» Нового театру, «When the Mountain Changed Its Clothing» Гайнера Геббельса чи «Площа героїв» Кристіана Люпи з Литовського національного драматичного театру у Вільнюсі.
Окрім головної програми, фестиваль збагачений супутніми заходами, такими як кінопокази, перформативні читання, вуличні вистави, концерти, наукові сесії та зустрічі. Фестиваль здійснює власну видавничу діяльність, випускаючи книги, пов'язані з тематикою фестивалю, зокрема праці Драгана Клайча та професора Цезарія Водзінського. «Конфронтації» виступають копродюсером польських та закордонних вистав, які показують у рамках фестивалю та в усьому світі. Серед таких проєктів — «Наша клас» Тадеуша Слободзянека / Драматичного театру у Варшаві, а також вистави міжнародних колективів: Gob Squad (Німеччина), She She Pop (Німеччина), Agrupación Señor Serrano (Каталонія) та Агати Машкевич/Венсана Трімарша.
Едиції 1996 рік Учасники: Timu-Na Holon (Ізраїль); вистава: «Мертві години» Yuko Senga (Японія); вистава: «Хроніка давніх речей» Derevo (Росія); вистави: «Червона зона» та «Південь. Кордон.» The Shamans (Угорщина); вистава: «Amine» Teatr Cogitatur (Катовиці); вистава: «Il fondo d’oro» Театр імені Ю. Остерви (Люблін); вистави: «Зірка», «Кінець гри» та «Antygona» Театр Бюро Подорожей (Познань); вистава: «Carmen Funebre. Жалобна пісня» Teatr Scena 6 (Люблін); вистава: «Єретична симфонія» Teatr im. A Tison (Жнін); вистави: «Врятуйте наші душі» та «Псалом» Театр Снів (Гданськ); вистава: «Республіка мрій» Kompania Teatr (Люблін); вистава: «Селестина» Grupa Chwilowa та Teatr z Lublina (Люблін); вистава: «Будинок біля моря» Театр NN (Люблін); вистава: «Земні плоди» Teatr Projekt (Люблін); вистава: «Сон» Towarzystwo Wierszalin Teatr (Супрасль); вистава: «Глупак» Осередок театральних практик «Ґардженіце» (Гардженіце); вистави: «Carmina Burana» та «Аввакум» Teatr Cinema (Міхаловіце); вистава: «І я не кажу тут про кохання» Академія Руху (Варшава); вистави: «Мережа» та «Пісня» Пластична сцена ЛКУ (Люблін); вистава: «Щілина» Драматичний театр (Варшава); вистава: «Чекаючи на Годо» Театр Восьмого Дня (Познань); вистава: «Танцюй, поки можеш»
Оф-програма: Studencki Teatr Prób; вистави: «Балада про ґудзик» та «Подвійний» Teatr Wiczy; вистава: «Сарказя» Театр танцю AKT; вистава: «...зблизька»
Перший Міжнародний театральний фестиваль «Театральні конфронтації» супроводжувався численними промоційними акціями. Найпомітнішою з них було пакування будівлі Головної пошти. Автором ідеї був Лешек Мондзик, символічна посилка була адресована «Театральним конфронтаціям», а її відправником значилася Пластична сцена ЛКУ.
Нагороду видання «Gazeta Wyborcza» присудили театру «Академія Руху» за вуличну виставу «Пісня». Вибір було обґрунтовано такими словами: «За сміливість і зусилля в осмисленні нашого сьогодення, за незмінну протягом багатьох років присутність, яка також яскраво проявилася на люблінському фестивалі, що щойно завершився. А також за присутність „Академії Руху“ на вулицях наших міст, де вона не заграє з нами й не кокетує, а натомість зачіпає, випробовує та вириває із самовдоволення. Можливо, театр під керівництвом Войцеха Круковського сьогодні є єдиним театральним барометром, який вимірює суспільний тиск».
1997 рік Учасники: Teatr Scena 6 (Люблін) Осередок театральних практик «Ґардженіце» (Гардженіце) Театр імені Юліуша Остерви в Любліні (Люблін) Teatr Provisorium та Kompania Teatr (Люблін) Teatr Projekt (Люблін) Пластична сцена ЛКУ (Люблін) Tragon (Люблін) Teatr z Lublina (Люблін) Studium Teatralne (Варшава) Teatr Wiejski Węgajty (Венґайти) Cinema (Міхаловіце) Teatr Ognia i Papieru (Познань) Onyf Veg (Данія) Stella Polaris (Норвегія) Національний театр у Києві (Україна) Centro Teatrale Pontadera (Італія) Earthfall Dance Theatre (Велика Британія) Beliashe Theatre (Франція) Otha Shogo Theatre (Японія) Double Edge (США) Tanto (Австрія) Beit Lessin (Ізраїль) Studio Kadmus (США)
1998 рік Учасники: Пластична сцена ЛКУ (Люблін) Театр імені Юліуша Остерви в Любліні (Люблін) Teatr Provisorium та Kompania Teatr (Люблін) Grupa Chwilowa (Люблін) Осередок театральних практик «Ґардженіце» (Гардженіце) Cinema (Міхаловіце) Porywacze Ciał (Познань) Театр Студія (Варшава) Академія Руху (Варшава) Cogitatur (Катовиці) Театр Восьмого Дня (Познань) Тереза Будзіш-Кшижановська (Варшава) Ariel (Kraków) Бюро Подорожей (Познань) Pan Pan (Ірландія) Dondoro (Японія) Derevo (Росія / Німеччина) Театр російської драми (Латвія) Poesie Polar (Німеччина) Омський драматичний театр (Росія)
Третій фестиваль супроводжувався численними подіями. До найважливіших належать: виставка сценографії Анджея Крейца-Маєвського «Idea-Żywioł-Forma» у просторі Театру у будівництві; виставка графічних проєктів Лешека Мондзика; концерт Юзефа Скшека; творча зустріч із Тадеушем Ружевичем; концертна програма під назвою «Festivallove Variétés», підготовлена Ігорем Ящуком, що проходила в художньому кафе «Hades». Також відбулися наукові сесії: «Чи дійсно людині потрібне мистецтво для спасіння» та Міжнародний театральний семінар «Поза театром» за участю театральних критиків із Союзної Республіки Югославія, Словенії, Румунії, Мальти, Італії, США та Польщі.
1999 рік Учасники: Teatr Provisorium та Kompania Teatr (Lublin) Театр ляльок та актора імені Ганса Крістіана Андерсена (Люблін) Teatr Projekt (Люблін) Академія Руху (Варшава) Porywacze Ciał (Познань) Бюро Подорожей (Познань) Театр Вєршалін (Супрасль) Театр Студія (Варшава) Дайсуке Йосімото (Японія) Studio Theatrum (Естонія) Національний академічний драматичний театр імені Івана Франка (Україна) Tanto (Австрія) Stella Polaris (Норвегія) Daska (Хорватія) Театр-лабораторія SFUMATO (Болгарія)
2000 рік Учасники: Teatr Projekt (Люблін) Teatr z Lublina (Люблін) Театр імені Юліуша Остерви в Любліні (Люблін) ЦТП «Гардженіце» (Гардженіце) Театр ляльок та актора імені Ганса Крістіана Андерсена (Люблін) Театр Кана (Щецин) Porywacze Ciał (Познань) Театр Монтовня (Варшава) Studio Teatralne Koło (Варшава) Театр Восьмого Дня (Познань) Театр Новий (Лодзь) Театр Студія (Варшава) Qi Shu Fang's Company (КНР / США) The Pig Iron Company (США) Ацуші Такеноучі (Японія) BlackSKYwhite (Росія) Малий театр (Вільнюс) (Литва) Івано-Франківський національний академічний обласний музично-драматичний театр імені Івана Франка (Україна) Gliukai (Литва) Театр Оскараса Коршуноваса (Литва) De Ondememing (Бельгія) Театр у кошику (Україна) The Riverside Ensemble (США) Teatr 36 zł (Лодзь) Teatr Wiczy (Торунь) Комуна Отвоцьк (Отвоцьк)