Битва при Луццарі — одна з битв Війни за іспанську спадщину, яка відбулася 15 серпня 1702 року біля міста Луццара у Північній Італії між франко-іспанською армією короля Іспанії Філіппа V та маршала Вандома і австрійською армією принца Євгена Савойського.
Передумови битви У 1700 році помер бездітний іспанський король Карл II. Французький король Людовік XIV спробував скористатися ситуацією і зробити іспанським королем свого онука герцога Анжуйського (Філіппа V). Проти цих планів встановлення французької гегемонії у Західній Європі різко виступили Англія, Голландія і Священна Римська імперія, які сформували антифранцузьку коаліцію. В результаті розпочалася Війна за іспанську спадщину.
В Італії французи захопили Міланське і Мантуанське герцогства. Таким чином вони могли загрожувати спадковим володінням австрійських Габсбургів. Тому імператор Священної Римської імперії Леопольд I відправив проти французів 30-тисячну армію під командуванням принца Євгена Савойського. У битвах при Карпі і при К'ярі принц розбив французів, а у битві при Кремоні в лютому 1702 року взяв у полон їхнього командувача маршала Франсуа де Невіля, після чого обложив Мантую.
Навесні 1702 року у Північну Італію вирушили дві франко-іспанські армії — одну очолював маршал Вандом, а на чолі іншої був король Філіпп V. 26 липня 1702 року Вандом у битві при Сен-Вітторії розбив австрійський загін генерала Вісконті і цим змусив Євгена Савойського зняти облогу Мантуї.
Принц Євген Савойський дати бій противнику щоб не допустити повторної окупації французами Мантуанського герцогства. Тому в ніч на 1 серпня він переправив свою армію через річку По і зайняв позицію біля Солето. 14 серпня 30-тисячна франко-іспанська армія Вандома і Філіппа V разом з п'ємонтцями Віктора Амадея II рушила до Луццари, щоб атакувати табір принца Савойського (австрійці мали 26 тисяч бійців).
Битва О першій годині ночі 15 серпня 1702 року франко-іспанська армія почала наступ. Маршал Вандом особисто очолив авангард з 24 гренадерських рот і декількох кавалерійських полків. За авангардом решта сил йшла двома колонами, однією командував Філіпп V, а іншою — генерал Тессе. О 8-й годині ранку французи та іспанці вийшли до Луццари, де у невеличкому замку тримався гарнізон з 400 австрійців. Оскільки гарнізон відмовився здаватися Вандом почав його облогу.
Принц Євген Савойський заздалегідь дізнався про рух противника і вирішив зірвати його наступ несподіваним ударом. Його армія йшла двома колонами. Однак, ліва колона підійшла до Луццари на півтори години раніше і була змушена до 16.30 чекати підхід правої колони. В результаті ефект раптовості було втрачено, але попри це принц наважився на атаку. Імперському війську довелося наступати на пересіченій місцевості, ще й на дамбі французи розмістили артилерію. Французи успішно відбили атаку і самі силами драгунів контратакували. П'ємонтці втримали свої позиції під ударами імперців. Повторна атака імперців теж була відбита. Тоді принц Євген сам прибув на ділянку наступу, але тільки з четвертого разу імперці змогли потіснити противника. Наступ Савойського Вандом зупинив увівши у бій свіжі драгунські полки. Кавалерія імперців обійшла правий фланг французів, але атака піхоти з фронту провалилася. Врешті-решт, французи трохи відійшли і бій припинився.
Наслідки Австрійці втратили 2700 чоловік вбитими і пораненими та захопили 6 прапорів і 1 штандарт противника. Французи і п'ємонтці втратили до 5 тисяч чоловік вбитими і пораненими. Хоча гарнізон Луццари через 11 днів капітулював, принц Євген Савойський зміг завдати армії Вандома відчутних втрат.
Примітки
Джерела
Bancks, John (1745). The history of Francis-Eugene Prince of Savoy (2010 ed.). Gale ECCO. ISBN 1170621236. Braubach, M. (1965). Prince Eugene of Savoy: The General (in German). R. Oldenbourg. Lynn, John (1999). The Wars of Louis XIV, 1667—1714 (Modern Wars In Perspective). Longman. ISBN 978-0582056299
15 серпня 1702