Carex occidentalis — вид квіткових рослин з родини осокових. Поширення: США (Аризона, Каліфорнія, Колорадо, Монтана, Невада, Нью-Мексико, Північна Дакота, Південна Дакота, Техас, Юта, Вайомінг), північно-східна Мексика. Цей кореневищний геофіт росте переважно в помірному біомі.
Середовище проживання Населяє сухі луки, ліси; на висотах 1200–3500 метрів.
Біоморфологічна характеристика Рослини без помітних кореневищ. Стебла 25–90 см, 1,6–2 мм завширшки біля основи, 0,6–0,7 мм завширшки дистально. Листя: піхви щільні, зелені, передні частини напівпрозорі; язички до 2 мм, такої ж довжини, як і ширини; найширші листові пластинки 1,5–2,5(3) мм ушир. Суцвіття з 4–10 колосками, 1,5–3,5 см × 6–10 мм. Маточкові луски коричневі із зеленим, 3-жилковим центром, яйцеподібні, 3,4–4 × 1,6–2 мм, тіло ширше за перигіній і таке ж довге, як і перигіній, верхівка загострена до коротко остюка, остюк до 1 мм. Пиляки 2,5 мм. Перигіній коричневий, іноді із зеленими краями, грані з неясно прожилками, 2,5–4,5 × 1,5–1,9 мм, основа тіла дещо губчаста, краї дистально пилчасті; дзьоб 0,6–1,3 мм, верхівкові зубці 0,2–0,3 мм. Сім'янки еліптично-круглі, 1,9–2 × 1,5–1,6 мм. Плодоносить навесні–на початку літа.
Примітки