Склерофітні чагарники Карнарвону (ідентифікатор WWF: AA1301) — австралазійський екорегіон пустель і склерофітних чагарників, розташований на заході Австралії.

Географія Екорегіон склерофітних чагарників Карнарвону розташований на узбережжі Індійського океану в окрузі на заході Західної Австралії. Він простягається приблизно на 600 км з півночі на південь, від до півострова у затоці Шарк-Бей. На північному сході екорегіон переходить у чагарники Пілбари, на сході — у мульгові чагарники Західної Австралії, а на півдні — у савану Південно-Західної Австралії. Назва екорегіону походить від прибережного міста , найбільшого міста Гаскойну.

Рельєф екорегіону представлений прибережними низовинами. Їх основу складають молоді алювіальні, еолові та морські відклади, які перекривають крейдові породи . Північну частину екорегіону складають області та , які включають скелясті пагорби та хребти, сформовані з третинних вапняків, великі ділянки червоних еолових дюнних полів, четвертинні прибережні піщані дюни та мулисті мілини. На північ від затоки розташована низка островів, найбільшим з яких є Барроу. Південну та центральну частину екорегіону займає область Вурамель. Вона включає алювіальні низовини у нижніх течіях річок Гаскойн, та , велике солоне озеро та плато Кеннеді-Рейндж. На півночі та сході області Вурамель, а також на вершині плато Кеннеді-Рейндж, поширені поля червоних еолових дюн, а на півдні — вапнякові плато та червоні піщані рівнини.

Класифікація IBRA Згідно з класифікацією екорегіон "Склерофітні чагарники Карнарвону" відповідає біорегіону "Карнарвон". Він складається з двох субрегіонів: Регіони та субрегіони IBRA7Субрегіон IBRAКодIBRAПлощаКейп-Рейндж CAR01 Вурамель CAR02

Клімат На більшій частині екорегіону переважає пустельний клімат (BWh за класифікацією кліматів Кеппена), а у деяких прибережних районах — напівпустельний клімат (BSh за класифікацією Кеппена). В лютому температура в Карнарвоні коливається від 23 °C до 33 °C, а в липні — від 11 °C до 22 °C. Середньорічна кількість опадів тут не перевищує 250 мм. Більшість опадів випадає у період з травня по липень, коли до регіону приходять тропічні циклони.

Флора Рослинний покрив екорегіону переважно представлений напівпустельними склерофітними чагарниками. На солончакових алювіальних рівнинах поширені невисокі чагарники (Tecticornia spp.) та лутиги (Atriplex spp.), на піщаних пагорбах і рівнинах — невисокі рідколісся, у яких домінують плетені акації-бугади (Acacia ramulosa), а на пласких глинистих рівнинах — чагарники зміїної акації (Acacia xiphophylla). Червоні піщані дюнні поля перемежовуються ділянками чагарникових степів та купинних луків, а серед вапнякових відслонень на півночі екорегіону зустрічаються чагарники (Acacia startii) або (Acacia bivenosa), вапнякові плетені акації (Acacia sclerosperma) та акації курара (Acacia tetragonophylla). На мулистих мілинах у захищених затоках ростуть мангрові зарості, а серед прибережних піщаних дюн — зарості спініфексів (Spinifex spp.).

Фауна Серед поширених в екорегіоні ссавців слід відзначити рудого кенгуру (Osphranter rufus), звичайного валлару (Osphranter robustus), чорноногого скельного валлабі (Petrogale lateralis), смугастощоку сумчасту мишу (Sminthopsis macroura), спінніфексову стрибаючу мишу (Notomys alexis), малого рудого крилана (Pteropus scapulatus) та австралійську єхидну (Tachyglossus aculeatus), а також собаку дінго (Canis lupus dingo). Майже ендемічними представниками екорегіону є калути (Dasykaluta rosamondae) та або буді (Bettongia lesueur). Раніше в екорегіоні зустрічалися малі паличкові миші (Leporillus apicalis), однак наразі вони тут вимерли.

Орнітофауна екорегіону включає австралійського ему (Dromaius novaehollandiae), чубатого голуба-бронзовокрила (Ocyphaps lophotes), австралійську дрохву (Ardeotis australis), австралійського орла (Aquila audax), австралійського шуліку (Elanus axillaris), рожевого какаду (Eolophus roseicapilla), малого какаду (Cacatua sanguinea), корелу (Nymphicus hollandicus), чорноголову розелу (Barnardius zonarius), західну ойсею (Chlamydera guttata), узбережного ріроріро (Gerygone tenebrosa), золотисту цокалку (Epthianura aurifrons), блідого медника (Ptilotula penicillata), жовтокрилого медника (Gavicalis virescens), акацієву манорину (Manorina flavigula), вохристого трав'янчика (Amytornis textilis), чорнощокого ланграйна (Artamus cinereus), чорноволу сорочицю (Cracticus nigrogularis) та австралійського діамантника (Taeniopygia castanotis).

Збереження Більша частина екорегіону є відносно незайманою. Основними загрозами для збереження природи регіону є розвиток скотарства, надмірний випас худоби, а також поширення інтродукованих видів тварин, зокрема свійських кіз (Capra hircus), європейських кроликів (Oryctolagus cuniculus) та звичайних лисиць (Vulpes vulpes). Поширення інвазивних рослин, таких як (Lycium ferocissimum), безлистий тамарикс (Tamarix aphylla) та (Prosopis spp.), призводить до деградації природних екосистем.

Оцінка 2017 року показала, що 4025 км², або 5 % екорегіону, є заповідними територіями. Природоохоронні території включають: , Національний парк Кеннеді-Рейндж та .

Примітки

Посилання «Carnarvon xeric shrublands». Terrestrial Ecoregions. World Wildlife Fund. «Carnarvon xeric shrublands». The Encyclopedia of Earth. «Carnarvon Xeric Shrublands» — One Earth.