Савана Південно-Західної Австралії (ідентифікатор WWF: AA1209) — австралазійський екорегіон середземноморських лісів та чагарників, розташований у .
Географія Екорегіон савани Південно-Західної Австралії простягається на 1000 км з північного заходу на південний схід через південно-західну частину Західної Австралії. Він охоплює південно-західну частину округу , західну частину та західну частину , утворюючи перехідну зону між чагарниками, рідколіссями та лісами середземноморського типу, поширеними на південний захід, та пустелями і склерофітними чагарниками, поширеними на північ і схід. На південному заході савани Південно-Західної Австралії переходять у рідколісся Південно-Західної Австралії, на південному сході — у маллі Есперансу та у рідколісся Кулгарді, на сході — у мульгові чагарники Західної Австралії, а на півночі — у склерофітні чагарники Карнарвону.
Північно-західна частина екорегіону лежить на узбережжі Індійського океану. Вона включає півострів Едель-Ленд та мис Стіп-Пойнт, найзахіднішу точку континентальної Австралії, острови Дерк-Хартог, і в затоці Шарк-Бей, Джералдтонське узбережжя, назване на честь прибережного міста Джералдтон, та острови . Останні лежать приблизно за 80 км на захід від узбережжя, а поблизу них розташовані одні з найпівденніших коралових рифів на Землі. Далі на південний схід простягаються широкі горбисті рівнини, на яких переважають піщані ґрунти. З геологічної точки зору їх основу складають палеозойські та мезозойські осадові породи та давні протерозойські породи . В центральній частині екорегіону знаходиться кілька великих солоних озер, таких як та Монгерс, які пересихають протягом більшої частини року. Південна частина екорегіону заходиться в межах басейну річки Свон.
Класифікація IBRA Згідно з класифікацією екорегіон складається з трьох біорегіонів: , та .
Клімат На півночі і сході екорегіону переважає напівпустельний клімат (BSh за класифікацією кліматів Кеппена), а на півдні і південному заході — середземноморський клімат (Csa за класифікацією Кеппена). Середньорічна кількість опадів у регіоні становить приблизно 400—500 мм, більшість з яких випадають взимку, з травня по вересень.
Флора Рослинний покрив екорегіону переважно представлений евкаліптовими саванами та рідколіссями, у яких переважають (Eucalyptus loxophleba), (Corymbia calophylla), (Eucalyptus wandoo), (Eucalyptus salmonophloia) та (Eucalyptus salubris). Подекуди вони перемежовуються (Allocasuarina spp.) рідколіссями, чагарниковими заростями, пустищами, заростями та солончаками. Велике різноманіття ґрунтів та форм рельєфу в цьому перехідному екорегіоні сприяє надзвичайно високому різноманіттю місцевої флори: тут зустрічається понад 6500 видів рослин, майже половина з яких є ендеміками. Сильні зимові дощі у деякі роки можуть призвести до надзвичайного цвітіння польових ефемерів.
На червоних піщаних рівнинах на північному сході екорегіону переважають низькорослі, відкриті рідколісся, у яких, окрім евкаліптів, (Eucalyptus spp.) також поширені різні види акацій (Acacia spp.) та кипарисосен (Callitris spp.). На піщаних рівнинах Джералдтонського узбережжя поширені пустища, багаті на ендемічні рослини, а також рідколісся, у яких домінують йоркські камедеві евкаліпти (Eucalyptus loxophleba) та джам-акації (Acacia acuminata). У деяких районах над пустищами підіймаються банксії (Banksia spp.) та піщані кипариси (Actinostrobus spp.). У районах, де переважають четвертинні блідо-червоні піщані ґрунти, поширені чагарникові хащі, у яких домінують акації (Acacia spp.) та казуарини (Casuarina spp.). На півдні екорегіону, на рівнинах Пшеничного поясу історично переважали чагарникові пустища та мішані рідколісся, основу яких складали джам-акації (Acacia acuminata), йоркські камедеві евкаліпти (Eucalyptus loxophleba) та (Allocasuarina huegeliana). Значна частинах цих пустищ та рідколісь була знищена та замінена сільськогосподарськими угіддями.
Однією з найкраще збережених ділянок природної рослинності в екорегіоні є , розташований у нижній течії річки Мерчисон. Цей національний парк особливо багатий на трав'янисті рослини, серед яких слід відзначити ендемічну (Anigozanthos kalbarriensis), а також кілька видів ендемічних орхідей, таких як (Caladenia wanosa).
Фауна Серед поширених в екорегіоні ссавців слід відзначити західного сірого кенгуру (Macropus fuliginosus), звичайного валлару (Osphranter robustus), чорноногого скельного валлабі (Petrogale lateralis), товстохвосту сумчасту мишу (Sminthopsis crassicaudata), малу довгохвосту сумчасту мишу (Sminthopsis dolichura), спінніфексову стрибаючу мишу (Notomys alexis) та австралійську єхидну (Tachyglossus aculeatus). У посушливих районах на північному сході екорегіону зустрічаються руді кенгуру (Osphranter rufus). Ендеміками екорегіону є смугасті валлабі-зайці (Lagostrophus fasciatus), рудуваті валлабі-зайці (Lagorchestes hirsutus), шарк-бейські бандикути (Perameles bougainville) та шарк-бейські миші (Pseudomys gouldii), які вимерли на більшій частині свого ареалу, однак збереглися на островах у затоці Шарк-Бей, а майже ендемічними його представниками — західні чагарникові валлабі (Notamacropus irma), смугасті п'яткоходи (Tarsipes rostratus), або буді (Bettongia lesueur), щіткохвості беттонги або вулі (Bettongia penicillata), рудохвості сумчасті миші (Phascogale calura), білохвості сумчасті миші (Sminthopsis granulipes), великі паличкові пацюки (Leporillus conditor) та попелясто-сірі миші (Pseudomys albocinereus).
Орнітофауна екорегіону включає австралійського ему (Dromaius novaehollandiae), строкатого великонога (Leipoa ocellata), чубатого голуба-бронзовокрила (Ocyphaps lophotes), австралійську дрохву (Ardeotis australis), австралійського боривітра (Falco cenchroides), бурого сокола (Falco berigora), рожевого какаду (Eolophus roseicapilla), малого какаду (Cacatua sanguinea), червонохвостого какатоїса (Calyptorhynchus banksii), корелу (Nymphicus hollandicus), чорноголову розелу (Barnardius zonarius), скельного папужку (Neophema petrophila), золотавого папужку (Neophema elegans), різнобарвного папужку (Psephotellus varius), жовтокрилого медника (Gavicalis virescens), малійського медника (Ptilotula plumula), бурого медовця (Lichmera indistincta), білощоку медовку (Phylidonyris niger), бронзову медовку (Gliciphila melanops), буроголового медопійника (Melithreptus brevirostris), акацієву манорину (Manorina flavigula), південного кракора (Drymodes brunneopygia), рудогорлого пустковика (Pyrrholaemus brunneus), західного корольця (Eopsaltria griseogularis), червонолобого тоутоваї (Petroica goodenovii), чорнощокого ланграйна (Artamus cinereus), чорноволу сорочицю (Cracticus nigrogularis), сірого куравонга (Strepera versicolor), бурого роляка (Cincloramphus cruralis), індигового малюра (Malurus pulcherrimus), рудолобого малюра-м'якохвоста (Stipiturus malachurus), велику діамантницю (Pardalotus striatus) та австралійського діамантника (Taeniopygia castanotis). Майже ендемічними представниками екорегіону є західні какаду (Cacatua pastinator), евкаліптові какатоїси (Calyptorhynchus latirostris), жовтоголові періко (Polytelis anthopeplus), західні медолюби-сережники (Anthochaera lunulata), біловолі корольці (Quoyornis georgianus) та західні пустковики (Calamanthus montanellus).
Острови Хаутман-Аброльос, розташовані поблизу Джералдтонського узбережжя, є важливим місцем гніздування для багатьох морських птахів. Серед видів, що гніздяться на цих островах, слід відзначити клинохвостого буревісника (Ardenna pacifica), каприкорнового буревісника-крихітку (Puffinus assimilis), білобрового океанника (Pelagodroma marina), тонкодзьобого крячка (Anous tenuirostris), бурого крячка (Anous stolidus), каспійського крячка (Hydroprogne caspia), жовтодзьобого крячка (Thalasseus bergii), рожевого крячка (Sterna dougallii) та австралійського крячка (Sternula nereis).
Збереження Значна частина природної рослинності екорегіону, особливо в південній частині, була знищена та замінена сільськогосподарськими угіддями. Надмірний випас худоби та здичавілих інтродукованих кіз призводить до деградації залишків місцевої рослинності, а інтродуковані хижаки, зокрема здичавілі коти, пси та звичайні лисиці, полюють на місцевих диких тварин. Поширення інвазивних бур'янів, таких як африканський (Andropogon gayanus), призводить до посилення пожеж.
Оцінка 2017 року показала, що 15 778 км², або 9 % екорегіону, є заповідними територіями. Природоохоронні території включають: , , , , Природний заповідник Бікіперс, Природний заповідник Пінджаррега, Природний заповідник Тулонга, Природний заповідник Вандана та Природний заповідник Зюйтдорп.
Примітки
Посилання «Southwest Australia savanna». Terrestrial Ecoregions. World Wildlife Fund. «Southwest Australia savanna». The Encyclopedia of Earth. «Southwest Australia Savanna» — One Earth.