Алі-Бей Хункалов (крим. Ali Bey Hunqalov; у деяких джерелах — Алі Бей Хункалов, Алі Хункалов, Алі ефенді; 1815/1820 — 16 квітня 1883) — князь, великий землевласник, офіцер російської лейб-гвардії, кримськотатарський громадський та релігійний діяч. У 1881—1883 роках обіймав посаду муфтія Таврійської губернії (голови Таврійського магометанського духовного правління).
Біографія
Походження, народження та освіта Алі-Бей Хункалов належав до давнього кримськотатарського роду Хункала, який мав черкеське походження. Після анексії Кримського ханства Російською імперією та інкорпорації кримськотатарської знати до російського дворянства, цей рід отримав визнання у князівській гідності.
Алі-Бей був сином генерал-майора, героя Наполеонівських воєн та командира 4-го Кримськотатарського полку Ахмет-бея Хункалова.
Існують розбіжності щодо точної дати народження Алі-Бея. Відповідно до формулярного списку, який зберігається в РДІА (Санкт-Петербург), станом на 1881 рік йому йшов 61-й рік, тобто він народився близько 1820 року. Проте в некролозі, опублікованому в газеті «Терджиман» за авторством Ісмаїла Гаспринського, зазначалося, що «покійний помер 68-ми років…», що вказує на 1815 рік народження. Питання точної дати залишається дискусійним.
Юнак отримав традиційне мусульманське виховання та якісну домашню освіту, опанувавши як релігійні дисципліни, так і російську та східні мови.
Військова служба 31 січня 1832 рокуНепрямо підтверджує дату народження 1815 року, оскільки у ХІХ столітті заочне зарахування до полку дворянських недорослей не практикувалося він вступив на службу до лейб-гвардії Кримськотатарського ескадрону в званні юнкера. Ця військова частина вважалася вкрай престижною, а офіцерський склад формувався виключно з представників найдавніших та найбагатших родів кримських мурз та беїв. Швидке просування службовими сходами свідчило про його здібності та авторитет: 18 квітня 1837 року — отримав перше офіцерське звання корнета; 6 грудня 1839 року — підвищений до поручика; 6 грудня 1840 року — отримав звання штабс-ротмістра; 15 квітня 1845 року — підвищений до ротмістра.
Під час служби Алі-Бей неодноразово отримував «найвищі благовоління» за успішне проведення оглядів і зразкову дисципліну підрозділу. 1 березня 1848 року він вийшов у відставку «через домашні обставини».
Громадська та цивільна діяльність Повернувшись до Криму, відставний ротмістр зайнявся розбудовою власного господарства. Він був великим землевласником і володів понад 2000 десятин орної та сінокісної землі, мав великі фруктові сади в Сімферопольському повіті при селах Коджук-Елі та Ханим-Кай (Ханишкой), а також іншу нерухомість.
Маючи значний авторитет серед кримськотатарського населення та дворянства губернії, Алі-Бей активно включився в органи місцевого самоврядування. Його обирали депутатом від дворянства різних повітів Таврійської губернії: у листопаді 1853 року затверджений губернатором Володимиром Пестелем депутатом від Ялтинського повіту (служив до вересня 1857 року); у листопаді 1860 року обраний представником від євпаторійського дворянства; з 1864 року представляв інтереси дворян Мелітопольського повіту; у жовтні 1866 року затверджений губернатором Григорієм Жуковським депутатом від Сімферопольського повіту.
Під час Кримської війни (1853—1856) Алі-Бей Хункалов виконував низку важливих інтендантських та організаційних доручень. Зокрема, під час історичної битви на Альмі (вересень 1854 року), коли його рідний лейб-гвардії Кримськотатарський ескадрон перебував у загальному кавалерійському резерві, а згодом відступив до Бахчисарая, Алі-Бей, який мешкав неподалік в Альмінській долині, особисто організував постачання та медичну допомогу для солдатів і офіцерів своєї колишньої частини.
З 1 квітня 1869 року він також обіймав посаду почесного мирового судді Сімферопольського судово-мирового округу, успішно вирішуючи локальні земельні та майнові суперечки між представниками християнської та мусульманської громад губернії.
На посту муфтія У зрілому віці Алі-Бей здійснив хадж до Мекки, після чого отримав шанобливе звання «Аджі Ага» (крим. Hacı Ağa), під яким згадувався в поминальних молитвах кримських мусульман.
Після смерті муфтія Сеїта Джеміля ефенді Емірова у листопаді 1879 року вище керівництво Таврійського магометанського духовного правління (ТМДП) тривалий час залишалося вакантним. Тимчасовим виконувачем обов'язків був каді-аскер Сеїт Якуб ефенді. Перші вибори нового муфтія, призначені на 6 травня 1880 року, в яких взяли участь 395 виборців (духовенство, мурзи, голови волостей), не принесли Алі-Бею успіху — за кількістю голосів (165 «за», 230 «проти») він посів лише 6-те місце серед 11 кандидатів. Проте результати тих виборів не були затверджені Міністерством внутрішніх справ імперії.
На повторних виборах 26 січня 1881 року, де голосувало 206 осіб, кандидатуру Алі-Бея було підтримано. 22 квітня 1881 року імператор затвердив його на посаді таврійського муфтія. 8 червня 1881 року в Таврійському губернському правлінні за присутності губернатора Олександра Кавеліна Алі-Бей склав присягу, яку приймав імам сімферопольської мечеті Базар-Джамі Сеїт Мемет ефенді.
Стан справ, який застав новий муфтій, був катастрофічним. Духовне правління потерпало від бюрократії, зловживань та повної фінансової залежності від імперських чиновників, які розпоряджалися вакуфними капіталами. У березні 1882 року в ліберальній газеті «Таврида» вийшла анонімна стаття, що описувала безправ'я муфтія:
Незважаючи на опір консервативного духовенства та урядовців, за два роки свого головування Алі-Бей Хункалов зміг досягти значних результатів: Вакуфна реформа: уперше за пів століття він провів аудит і впорядкував облік вакуфних земель (релігійних пожертв), що дозволило збільшити щорічний дохід ТМДП на понад 7000 рублів. Освітні ініціативи: муфтій виступав за модернізацію освіти кримських татар. Він розробив та подав клопотання до уряду про відкриття у Бахчисараї вищого мусульманського училища (новітнього медресе) з викладанням предметів як кримськотатарською, так і російською мовами. Цей крок став фактичним провісником джадидизму (новометодного навчання), який згодом розвинув Ісмаїл Гаспринський. Боротьба з корупцією серед кліру: він відновив обов'язкові кваліфікаційні іспити для кандидатів на посади хатипів та муедзинів, намагаючись усунути неосвічених осіб, які купували духовні посади. Також він наполягав на допущенні до духовного служіння світських освічених кримських татар, які закінчили російські університети й склали іспит з богослов'я.
Такі рішучі дії викликали шалену протидію з боку корумпованих кіл ТМДП, які збагачувалися на непрозорій оренді вакуфів. Постійні інтриги, скарги та неможливість звільнити дискредитованих підлеглих суттєво підірвали здоров'я літнього муфтія.
Останні дні та смерть На останньому з'їзді повітових кадіїв муфтій виніс на розгляд 25 актуальних питань реформування духовного життя, проте через саботаж рішення ухвалили лише щодо двох: участі мусульманської делегації в майбутній коронації імператора Олександра III та святкування 100-річчя анексії Криму Російською імперією (у межах останнього мусульманська громада виділила кошти на будівництво пам'ятника Катерині II у Сімферополі, що було вимушеним політичним жестом лояльності).
Навесні 1883 року Алі-Бей Хункалов тяжко захворів і не зміг взяти участь у ювілейних заходах 8 квітня. 16 квітня 1883 року він помер у Сімферополі.
Його смерть викликала широкий резонанс. У некролозі в газеті «Севастопольський довідковий листок» зазначалося:
Прогресивна кримськотатарська інтелігенція з гіркотою писала, що через помсту корумповані духовні чини («мироїди») навіть відмовилися офіційно відслужити заупокійні молитви по своєму пастирю в мечетях Сімферополя.
Родина Дружина — Девлет Султан ханим, представниця впливового кримськотатарського князівського роду Яшлавських (Сулейман-бей Яшлавський був предводителем дворянства Перекопського повіту).
У шлюбі народилося п'ятеро дітей: Ідріс-бей (народився у квітні 1856) — громадський діяч; Зейнеп Султан ханим (народилася в червні 1860); Афе ханим (народилася у квітні 1865); Якуб-бей (народився в жовтні 1870); Кая-бей Хункалов — державний службовець, обирався до органів дворянського самоврядування Сімферопольського повіту. Був одружений із донькою впливового кримського поміщика та мецената Алі-бея Булгакова. Кая-бей трагічно загинув у ніч проти 27 червня 1894 року під час однієї з найбільших морських катастроф на Чорному морі — зіткнення пароплава «Владимир» з італійським судном «Колумбія» неподалік від Одеси.
Нагороди Орден Св. Станіслава III ступеня (11 березня 1858) — «за зразкову старанність та особливу працю, виявлену при виконанні різних потреб у минулу війну 1853—1856 років»; Орден Св. Володимира IV ступеня (22 вересня 1868) — «за вислугу встановленого терміну» в органах дворянського самоврядування.
Примітки
Література Абдуллаева З. З. Жизнь и деятельность таврического муфтия Али Хункалова // Вопросы духовной культуры. — 1999. — № 9. — С. 60—68. Бойцова Е. В., Ганкевич В. Ю., Муратова Э. С., Хайрединова 3. 3. Ислам в Крыму: Очерки истории функционирования мусульманских институтов. — Симферополь: Элиньо, 2009. — 432 с. Гаспринский И. Некролог Али Бей Хункалова // Терджиман-Переводчикъ. — Бахчисарай, 1883. — 8 мая. Муфтий-заде С. И. Очерк военной службы крымских татар // Известия Таврической ученой архивной комиссии. — Смф., 1899. — № 30.