«Мілле́т» (, у перекладі — «Нація») — щоденна газета, що видавалася в Сімферополі у 1917—1920 роках як орган Тимчасового кримсько-мусульманського виконавчого комітету, а пізніше — Особливої комісії з вакуфів кримськотатарською мовою з використанням арабської графіки (російською мовою випускалася газета «Голос татар»).

Історія

Газету з аналогічною назвою почав видавати у 1906 році І. Ґаспринський як орган мусульманської фракції Державної Думи Російської імперії. Це також популярна назва для періодичних видань в інших тюркомовних країнах .

Газета була заснована у червні 1917 року в Сімферополі як щоденне видання Криммувиконкому кримськотатарською мовою. Багато співробітників редакції до цього пройшли репортерську школу у відомому виданні І. Ґаспринського «Терджиман-Переводчикъ». Перший номер часопису побачив світ під редакцією видатного діяча національного руху Асана Сабрі Айвазова.

Події громадянської війни часто та кардинально змінювали хід суспільно-політичного життя в Криму. Розгромлений більшовиками в лютому 1918 року кримськотатарський національний парламент змушений був піти в підпілля, звідки вийшов у квітні 1918 року з початком німецької окупації півострова. При цьому під час відступу більшовиків на Південному березі Криму кримські татари підняли збройне повстання, під час якого в Алушті було затримано та розстріляно уряд (РНК) Соціалістичної радянської республіки Тавриди Аантона Слуцького.

За влади пронімецького Кримського крайового уряду, а згодом — Другого Кримського крайового уряду до липня 1919 року газета виходила під керівництвом Айвазова. Загалом під його редакцією було опубліковано понад 400 номерів часопису.

З вересня 1919 року видання очолив Осман Мурасов (1882—1926) — фольклорист, археолог, теолог та політик. Газета періодично виходила щоденно на двох шпальтах (дві сторінки) з дозволу військової цензури ЗСПР. Видавцем на той час уже значилася Особлива комісія з вакуфів. У цей надзвичайно складний період «Міллет» спромоглася протриматися до березня 1920 року. Османом Мурасовим було підготовлено близько 80 номерів. Тимчасове редагування газети в різні періоди здійснювали Джафер Сейдамет, Амет Озенбашли та Абдулла Лятіф-заде. Загалом було випущено близько 500 номерів газети.

Спочатку редакція видання розташовувалася в Театральному провулку (нині вул. Героїв Аджимушкая) в одному приміщенні з редакцією газети «Голос татар». З вересня 1918 року колектив видавництва переїхав до будівлі Кримськотатарської Директорії по вул. Кантарній (Чехова), 20. Друкувався «Міллет» у власній друкарні за адресою: вул. Дворянська, 5.

Під час зайняття Криму військами ЗСПР 9 серпня 1919 року за старим стилем генерал Микола Шиллінг видав наказ про розпуск кримськотатарської Директорії та відновлення Таврійського магометанського духовного правління. 12 серпня наказ вручили голові Директорії Сеїджелілю Хаттатову, який того ж дня відповів меморандумом про «принизливість» такого рішення для кримськотатарського народу, але підкорився загальним вимогам білогвардійської адміністрації.

23 серпня 1919 року будівля Директорії була зайнята військами денікінців, відбулися обшуки та арешти. Під вартою опинилися провідні кримськотатарські лідери: С. Хаттатов, А. Озенбашли, Халіл Чапчакчи, А. Ільмій. Їх звинувачували одночасно в сепаратизмі (прагненні відродити Кримське ханство), таємному союзі з Туреччиною та співпраці з більшовиками. Газету «Міллет» закрили, а після відновлення її випуску вона перейшла під тимчасовий контроль татар-традиціоналістів. Партія Міллі Фірка була змушена піти в підпілля, що викликало радикалізацію кримськотатарського руху та посилення симпатій до більшовиків як тактичних союзників проти білих окупантів.

Після перемоги Червоної армії та евакуації Російської армії Врангеля, 25 листопада 1920 року члени Центрального комітету «Міллі Фірка» звернулися до Кримревкому з меморандумом. У ньому вони визнавали Радянську Росію «першим і природним другом та союзником пригнобленого мусульманства», застерігаючи водночас, що «побут, особливості та традиції мусульман» несумісні з безпосереднім упровадженням «диктатури пролетаріату». Партія пропонувала легалізувати «Міллі Фірка», передати під її контроль кримськотатарські релігійні, просвітницькі справи та вакуфи, а також дозволити відновлення видання газети «Міллет». Кримревком перенаправив записку до обласного комітету РКП(б), який 30 листопада 1920 року ухвалив резолюцію про категоричну відмову від будь-яких угод із національною партією. Відновлення випуску газети не відбулося, а невдовзі розпочалися репресії проти кримськотатарської інтелігенціїСоколов Д. «Железная метла метёт чисто…»: советские чрезвычайные органы в процессе осуществления политики красного террора in Крыму в 1920—1921 гг. — М.: Посев, 2017. — С. 101..

Ідеологічна спрямованість та тематика «Міллет» стала першою масовою суспільно-політичною газетою кримських татар нового типу. На відміну від «Терджимана», який через жорстку цензуру царського періоду мав зосереджуватися переважно на культурно-просвітницьких питаннях, «Міллет» від самого початку відкрито проголошувала гасла національного самовизначення та розбудови суверенних державних інституцій. Газета виступала трибуною для нової генерації кримськотатарських політиків, вихованих на ідеях младотатарського руху та європейського конституціоналізму.

Окрім суто політичних новин, часопис активно обговорював глибокі соціальні реформи. Зокрема, значна увага приділялася питанням емансипації кримськотатарських жінок. Публікації закликали до активного залучення жінок до суспільного життя, виборчого процесу (що згодом було закріплено в Конституції Кримської Народної Республіки) та здобуття ними світської освіти. Також газета вела гострі дискусії щодо реформування системи національної освіти: переходу від консервативних релігійних мектебів до сучасних світських шкіл нового типу, реформування духовних правлінь та створення національного університету в Сімферополі.

Окрему увагу редакція приділяла долі кримськотатарської діаспори в Туреччині та Румунії, закликаючи співвітчизників повертатися на батьківщину для спільної розбудови кримської державності.

Зв'язки з українським національним рухом Важливою сторінкою в історії газети було детальне висвітлення українського національного руху та встановлення перших офіційних контактів між Кримським мусульманським виконавчим комітетом і Українською Центральною Радою в Києві. На сторінках «Міллет» регулярно публікувалися інформаційні матеріали про хід українського державотворення. Редакція газети підтримувала прагнення українців до автономії, вбачаючи в УНР природного союзника кримськотатарського національного руху у боротьбі проти імперського імперіалізму та більшовизму.

Зокрема, газета докладно висвітлювала візит кримськотатарської делегації (на чолі з Джафером Сейдаметом та Аметом Озенбашли) до Києва влітку 1917 року, де велися переговори з головою Центральної Ради Михайлом Грушевським та головою Генерального секретаріату Володимиром Винниченком щодо координації спільних дій та взаємного визнання національних прав. У публікаціях «Міллет» наголошувалося на важливості побудови федеративного устрою на засадах рівноправності народів та підкреслювалася солідарність кримськотатарського визвольного руху з українським.

Роль газети Газета «Міллет» була офіційним друкованим органом Тимчасового кримсько-мусульманського виконавчого комітету. Ідеологічно вона виступала провідником основної лінії політичної партії «Міллі Фірка». Представники лівого крила цієї партії, які утворили групу «Азинлик» («Меншість»), 30 червня 1917 року розпочали випуск альтернативної газети «Кирим оджаги» («Кримське вогнище»).

Часопис «Міллет» відобразив практично весь спектр бурхливих суспільних та військових подій, що розгорнулися на півострові з 1917 року. Робота кримськотатарського національного уряду (Директорії) та парламенту (Курултаю), культурне, релігійне та просвітницьке життя, літературні будні, становлення національної науки — все це знаходило детальний відбиток на шпальтах видання. У сферу інтересів газети також потрапив аналіз становища родини Романових після Лютневої революції, яка перебувала під арештом на Південному березі Криму.

Публіцистичний талант молодого покоління кримськотатарської інтелігенції, зокрема Абібулли Одабаша, Джафера Сейдамета, Асана Сабрі Айвазова, Аблякіма Ільмія, Мідата Рефатова, Джеміля Керменчикли, Амета Озенбашли, Османа Акчокракли та багатьох інших у повній мірі розкрився саме завдяки систематичним публікаціям у газети «Міллет».

Дискусії про шляхи формування кримськотатарської літературної мови, аналітична оцінка військових дій на фронтах Першої світової та Громадянської воєн, висвітлення кроків національного уряду перетворили газету на унікальне першоджерело з новітньої історії Криму. Протягом тривалого часу вивчення газети науковцями було ускладнене через використання арабської графіки. Проте кримськотатарський філолог Таїр Керімов здійснив транслітерацію оригінальних текстів газети «Міллет» з арабиці на латиницю, видавши їх окремою книгою.

У 2013 році до фондів Кримськотатарської бібліотеки імені Ісмаїла Ґаспринського з фондів Російської державної бібліотеки надійшла повна електронна версія підшивки газети «Міллет» за період 1917—1918 років, що значно спростило доступ дослідників до цього цінного історичного ресурсу.

Примітки

Література

Посилання (рос.)