Боклевський Гліб Олексійович (27 серпня 1891, Олександрівськ, Катеринославська губернія, Російська імперія — 16 липня 1942, Єрусалим, Палестина) — офіцер російського і британського флоту, учасник Першої світової, Громадянської та Другої світової війни. Похований на Олійній горі у Єрусалимі.

Біографія Народився 27 серпня 1891 року в Олександрівську Катеринославської губернії в родині спадкового дворянина, інженера-механіка Олексія Петровича Боклевського, та його дружини Марії Олексіївни, учительки французької мови в гімназії. Дід Гліба Олексійовича - Петро Михайлович Боклевський відомий російський художник автор знаменитих ілюстрацій до «Мертвих душ» Н.М. Гоголя. Рідні дядьки — Костянтин Петрович Боклевський — професор, вчений-кораблебудівник, засновник та незмінний декан (протягом 26 років) Кораблебудівного факультету Петербурзького політехнічного інституту та Павло Петрович Боклевський – таємний радник, головний начальник Уральських гірничих заводів.

У 1912 році Г. О. Боклевський закінчив Олександрівське міське комерційне училище імені статс-секретаря графа С. Ю. Вітте. Того ж року вступив на економічне відділення Санкт-Петербурзького політехнічного інституту Імператора Петра Великого.

Після початку Першої світової війни студент третього курсу Гліб Боклевський пише на ім’я директора інституту прохання: «Вступаючи охотником до флоту, маю честь просити Ваше Превосходительство про тимчасове, аж до закінчення війни, відрахування мене з інституту».. Закінчив морехідну школу в Петрограді, отримав звання гардемарину. Під час Першої світової війни служив на Балтійському флоті, встановлював мінні загородження на загороднику "Великий Князь Алексій". Внаслідок вибуху снаряда дістав контузію та оглух на одне вухо — таким він залишився на все життя.

До Жовтневої революції спочатку поставився нейтрально — дістався Севастополя, працював на судноремонтному заводі. Але після отримання наказу Леніна про затоплення Чорноморського флоту Гліб Боклевський вступив у Добровольчу армію. Воював у стрілецькій роті у складі Чорноморського флотського екіпажу. Отримав звання старшого гардемарину, потім — підпоручика. Потім брав участь у бойових діях у складі Білого флоту як заступник командира корабля. Після поразки Білого руху евакуювався до Туреччини, звідти — до Палестини.

Як це було прийнято серед переселенців до Палестини, російський дворянин Гліб Боклевський узяв нове ім’я — Ар’є Боєвський, але протягом усього життя залишався православною людиною. Брався за найтяжчу роботу: працював у каменоломнях, на будівництві доріг та в меліорації. У 1925 році разом із кількома однодумцями створив так званий Морський союз, а дещо пізніше — рибальську артіль із невеликою вітрильно-моторною шхуною. Боєвський звернувся до британської адміністрації з проханням про створення першої в Палестині морехідної школи для підготовки професійних моряків. Школу було створено, і вона отримала назву «Звулун». Боєвський став одним із її викладачів та інструкторів. Під його керівництвом було побудовано чотирищоглову шхуну «Сара Алеф», на якій учні школи здійснювали досить далекі плавання. Випускники цієї школи надалі стали основою ізраїльського торговельного та військово-морського флоту. Окрім того, Ар'є Боєвський став ініціатором будівництва нового Тель-Авівського порту. Він визначив точне місце нового порту та брав активну участь у його будівництві.

У 1924 році Ар’є Боєвський одружився з киянкою Фейгою Подольською, яка приїхала до Палестини з СРСР. У 1925 році в них народилася донька. Наприкінці 1920-х років адміністрація Палестини запідозрила частину переселенців із СРСР у підпільній діяльності, зокрема терористичній, проти британської влади. Серед підозрюваних опинилася і родина Боєвських. У 1930 році Фейгу Боєвську з п’ятирічною донькою у складі групи вихідців із Росії депортували до Радянського Союзу. На самого Боєвського як білоемігранта це рішення не поширювалося. Розуміючи, що більше ніколи не побачить свою улюблену доньку, Ар'є Боєвський написав свій найвідоміший, проникливий віршДочка, пичужка моя, сероглазая!

Издали прощебечи:

Кто тебе будет сказки рассказывать,

Песням будет учить?

...Время летит теперь лошадью шалою,

Счета не ведая дням...

- Доченька, дочка! Пичужка малая,

Ты позабудешь меня!..На той час Ар’є Боевський став відомим і в богемних колах Палестини завдяки своїм віршам та літературним творам, що публікувалися в місцевих газетах. Писав він виключно російською мовою, а перекладав його твори івритом знаменитий палестинський поет, також виходець з Росії, Олександр Пенн . Його вірші відомі й у європейських колах російської еміграції. Неодноразово Боєвський отримував пропозиції з Парижа стати кореспондентом російських емігрантських газет у Палестині та публікації своїх віршів. Але літературна робота його зовсім не спокушала.

Після початку Другої світової війни Ар'є Боевський (Гліб Боклевський), незважаючи на свій вік, добровільно вступив до британського флоту. Здійснив кілька бойових виходів. Під час одного з таких походів у 1942 році застудився та захворів на запалення легень. Врятувати його не вдалося. Він помер 16 липня 1942 року.

Похований у Єрусалимі на Олійній горі.

Примітки

Джерела

ЦДІА СПб, ф. 478, Оп. 3, листів 196 https://detaly.co.il/moryak-i-poet-odin-iz-osnovatelej-evrejsko-flota/ https://gonativ.org/ru/bayevsky/ https://rosgenea.ru/familiya/boklevskij https://ar-ar.facebook.com/NadezhdaRAJOSUT/posts/996761827445111/ https://grimnir74.livejournal.com/6067189.html