Маргарета Траубе (також відома як Маргарита Траубе Менгаріні) (4 червня 1856 — 11 грудня 1912) — хімікиня німецького походження, організаторка салонних бесід (салонів) та рання феміністка. Займалась дослідженням фізіології тварин та разом зі своїм колегою Альберто Скалою була провідним автором кількох статей, що описували дослідження хімії колоїдів та металевих сплавів. Біографія Траубе народилася в Берліні (Німеччина), в єврейській родині з науковими традиціями. Її батьком був відомий лікар Людвіг Траубе (1818–1876); її дядьком був хімічний фізіолог Моріц Траубе (1826–1894); а її братом був відомий середньолатинський філолог Людвіг Траубе (1861–1907). Вона була тіткою по материнській лінії Анни Френцель Челлі, медсестри та дослідниці малярії (1877–1958), дружини професора Анджело Челлі (14.03.1858 – 08.11.1915).

У 1876 році померли обоє її батьків. Наступного року, у віці 21 року, вона прибула до Риму, Італія, у розважальну подорож у супроводі німецької письменниці та емансипаційної активістки Фанні Левальд.

У 1878 році Траубе вирішила оселитися в Італії та вступила до Римського університету, який вона згодом закінчила з відзнакою з природничих наук). Саме там вона стала улюбленою ученицею голландського фізіолога Якоба Молешотта, який сам був колишнім учнем її батька в Берліні.

Особисте життя В університеті Траубе відновила відносини з Францем Крістіаном Боллом, фізіологом, який також був одним із учнів її батька. Шістьма роками раніше Болл переїхав до Італії, щоб вилікуватися від туберкульозу легень, а в 1873 році його було призначено завідувачем кафедри анатомії та порівняльної фізіології в Римському університеті.

12 березня 1879 року Трауб і Болл одружилися, але її чоловік помер лише через 10 місяців, 19 грудня. Овдовіла Трауб присвятила себе турботі та посмертній публікації творів свого чоловіка італійською та німецькою мовами.

Пізніше вона познайомилася з італійським інженером, а згодом і професором, Гульєльмо Менгаріні, і вони одружилися 18 серпня 1884 року в Цюриху, Швейцарія. У них народилося четверо дітей: Публіо (1885–1949), економіст; Кора, яка померла в 1886 році немовлям; Валерія (1889–1938); та Фауста (1893–1952), скульптор.

Траубе та Менгаріні часто подорожували між своїм будинком у центрі Риму, Палаццо Менгаріні, та своєю віллою в муніципалітеті Порто-д'Анціо.

Культурне життя

Продовжуючи традицію салонів, які проводили її батьки в Німеччині (де вона вперше зустріла свого першого чоловіка Франца Болла), Траубе проводила ексклюзивні римські культурні салони, що досліджували фемінізм і гуманізм, а також впливали на італійську культуру того часу. Серед учасників були відомі особистості того часу, такі як німецький історик Теодор Моммзен, Емануель Леві, П'єтро Блазерна, Адольф Фуртвенґлер, а також її брат Людвіг Траубе.

Дослідження Бувши студенткою університету Якоба Молешотта, Траубе провела свою першу дослідницьку роботу в лабораторії фізіолога Еміля Дюбуа-Реймона (де її змусили сидіти за завісою). Пізніше вона працювала в хімічній лабораторії Стефано Капраніки, який навчався у її першого чоловіка, Франца Болла. Вона продовжила свої дослідження фізіології тварин, співпрацюючи з фізиком П'єтро Блазерною, а потім працюючи в лабораторії Казіміро Манассеї, де проводила дослідження проникності шкіри.

Вона також була відома своєю співпрацею з кардіологом Луїджі Лучані та паразитологом Анджело Челлі та його Інститутом гігієни. Разом зі своїм колегою Альберто Скалою вона була провідним автором кількох опублікованих статей, що описували їхні дослідження хімії колоїдів та металевих сплавів.

Наприкінці свого життя, з 1911 року, вона працювала в хімічній лабораторії хіміка Емануеле Патерно.

Окрім наукової діяльності, Траубе також була багатогранною авторкою, яка написала численні есеї з багатьох тем філософії, суспільства та географії, але на сьогодні невідомо, чи існують друковані копії.

Останні роки У 1912 році, хвора на рак, Траубе поїхала до Мілана на кілька місяців експериментального лікування в італійського патолога та гігієніста Франческо Санфеліче. Попри хворобу, перебуваючи в Мілані, Траубе продовжувала свої дослідження, користуючись лабораторією Етторе Молінарі.

Повернувшись до свого будинку в Анціо, здавалося б, цілком здоровою, вона захворіла на важку форму грипу й раптово померла там 11 грудня 1912 року у віці 56 років.

Вибрані публікації

Experimentelle Beiträge zur Physiologie des Fischgehirns, в "Archiv für Anatomie und Physiologie", 1884. Дослідження газів, що містяться в плавальному міхурі риб, в «Accademia dei Lincei», 1888. Освіта наших дітей, у «Новій антології», 1898. Про кон'югацію амеб, у "Rendiconti della R. Accademia dei Lincei", 1903. Людвіг Траубе в «Nomina Sacra». (1907). Друк. (разом з Альберто Скала), Ueber die chemische Durchlässigkeit lebender Algen- und Protozoenzellen für anorganische Salze und die spezifische Wirkung letzterer, у "Biochemische Zeitschrift", 1909. (спільно з Альберто Скалою), Розчин металів у колоїдному стані, отриманий дією киплячої дистильованої води, у «Працях Італійського товариства сприяння розвитку наук», 1910.

Посилання