Суд ЄАВТ () — це наднаціональний судовий орган, відповідальний за три держави-члени ЄАВТ, які також є державами-членами Європейської економічної зони (ЄЕЗ): Ісландію, Ліхтенштейн та Норвегію.

Як члени ЄЕЗ, ці три країни беруть участь у Єдиному ринку Європейського Союзу. Отже, вони підпадають під дію низки законів європейського права. Забезпечення виконання цих законів зазвичай здійснювалося б Судом Європейського Союзу (Суд ЄС); однак виникли юридичні труднощі з наданням інституціям Союзу повноважень над країнами, що не є його членами, тому для виконання цієї ролі замість Суду ЄС було створено Суд ЄАВТ. ЄАВТ не передбачає політичної інтеграції. Асоціація не видає законодавчих актів і не створює митного союзу. Шенгенська угода не є частиною Угоди про ЄЕЗ. Проте всі чотири держави ЄАВТ беруть участь у Шенгенській зоні та Дублінській системі через двосторонні угоди. Усі вони застосовують положення відповідного Acquis.

З вересня 1995 року Суд складається з трьох суддів та шести суддів ad hoc. Вони висуваються трьома державами-членами та призначаються їхніми урядами колективно за спільною згодою.

Відповідно до статті 108(2) Угоди про ЄЕЗ від 2 травня 1992 року,Agreement on the European Economic Area. OJ L 1, 3.1.1994, p. 3. держави ЄАВТ, що беруть участь в Угоді про ЄЕЗ, повинні заснувати суд. Це зобов'язання було виконано шляхом укладення «Угоди про Наглядовий орган та Суд» (SCA), див. ст. 27.Agreement between the EFTA States on the Establishment of a Surveillance Authority and a Court of Justice. OJ L 344, 31.1.1994, p. 3. Суд ЄАВТ спочатку був розроблений для тодішніх семи держав ЄАВТ: Австрії, Фінляндії, Ісландії, Ліхтенштейну, Норвегії, Швеції та Швейцарії. 1 січня 1994 року, після набуття чинності Угоди про ЄЕЗ, Суд ЄАВТ розпочав виконання своїх функцій у складі п'яти суддів, висунутих Австрією, Фінляндією, Ісландією, Норвегією та Швецією. Швейцарія не змогла ратифікувати Угоду про ЄЕЗ через негативний результат . Ліхтенштейн відклав членство до 1 травня 1995 року. У 1995 році Австрія, Фінляндія та Швеція вийшли з ЄАВТ і приєдналися до ЄС. З вересня 1995 року Суд ЄАВТ складається з трьох суддів і шести суддів ad hoc, які висуваються трьома дійсними державами ЄЕЗ/ЄАВТ — Ісландією, Ліхтенштейном і Норвегією — та призначаються їхніми урядами за спільною згодою.

Коли 1 січня 1994 року Угода про ЄЕЗ набула чинності, місцем розташування Суду була стара столиця ЄАВТ — Женева. Після вступу Австрії, Фінляндії та Швеції до Європейського Союзу було вирішено перенести місцеперебування Суду до Люксембургу, де розташовані Суд Справедливості та Загальний суд. 1 вересня 1996 року Суд ЄАВТ переїхав до Люксембургу.

Організація Суд ЄАВТ є незалежним судовим органом, створеним відповідно до «Угоди про Наглядовий орган та Суд» (SCA) для забезпечення судового нагляду за Угодою про ЄЕЗ в державах ЄЕЗ/ЄАВТ. Він розпочав роботу після набуття чинності Угоди про ЄЕЗ 1 січня 1994 року і був створений за зразком Європейського суду справедливості зразка 1994 року. Головна відмінність полягає в тому, що він не має генеральних адвокатів.

Судді Суд ЄАВТ складається з 3 постійних суддів. Кожна держава ЄЕЗ/ЄАВТ має право висунути одного кандидата на цю посаду. Судді призначаються за спільною згодою урядів держав ЄЕЗ/ЄАВТ терміном на шість років із можливістю переобрання. У 2016 році Норвегія спробувала переобрати Пера Крістіансена лише на трирічний термін, офіційно — у зв'язку з норвезьким віковим цензом у 70 років. Однак після критики, що це було фактично покаранням за його рішення проти Осло у низці суперечливих справ, Норвегія змінила свою позицію, і норвезького суддю було перепризначено на звичайний шестирічний термін. Судді обираються з-поміж осіб, чия незалежність не викликає сумнівів і які мають кваліфікацію, необхідну для призначення на найвищі судові посади у своїх країнах, або є правознавцями з визнаною компетентністю. Крім того, відповідно до статті 30 Угоди SCA, обираються шість суддів ad hoc. Один із шести суддів ad hoc залучається до засідання, якщо постійний суддя не може брати участь у розгляді справи через упередженість або хворобу. Кожен суддя має власний кабінет, який складається із самого судді, принаймні одного секретаря з правових питань та адміністративного помічника. Нижче наведено список чинних і колишніх суддів Суду ЄАВТ: Ім'яКраїнаТермін повноважень на поточній посаді1994 – 1999Курт Герндль1994 – 1995Свен Норберґ1994 – 19951994 – 19951994 – 2002Ґустав Бигглін19952000 – 2005Торґейр Ерлюґссон2003 – 20112006 – 20111995 – 2018Пер Крістіансен2011 – дотепер2011 – дотепер2018 – дотепер

Голова Судді обирають таємним голосуванням одного зі своїх колег Головою Суду на трирічний термін. Голова може бути переобраний. Він або вона керує судовою діяльністю та адміністрацією Суду. Голова розподіляє справи між суддями-доповідачами. Він встановлює дати та графік засідань Суду, головує на слуханнях та нарадах. Голова має повноваження приймати рішення за клопотаннями про застосування тимчасових заходів. Головами Суду ЄАВТ були: (Фінляндія) 1994 (Норвегія) 1995–1999 (Ісландія) 2000–2002 (Ліхтенштейн) 2003–2017 (Ісландія) 2018 – дотепер

Секретаріат Суд призначає Секретаря строком на три роки, після чого він може бути перепризначений. Секретар допомагає Суду у процедурних питаннях і є керівником апарату персоналу. Він відповідає за Секретаріат, а також за отримання, передачу та зберігання документів і процесуальних паперів. Секретар також відповідає за архіви та публікації Суду, за його адміністрування, фінансове управління та звітність. Секретар підтримує суддів у виконанні ними офіційних і представницьких функцій. Роботу Суду забезпечують посадові та інші особи, які підпорядковуються Секретарю під керівництвом Голови. Суд самостійно управляє власною інфраструктурою та бюджетом.

Секретарі Суду: Карін Гьокборґ (Швеція), 1994 – 1995 Пер Крістіансен (Норвегія), 1995 – 1998 Гуннар Сельвік (Норвегія), 1998 – 2001 Люсьєн Дедіхен (Норвегія), 2001 – 2004 Геннінґ Гарборґ (Норвегія), 2004 – 2007 Скулі Магнуссон (Ісландія), 2007 – 2012 Ґуннар Сельвік (Норвегія), 2012 – 2018 Олафур Йоганнес Ейнарссон (Ісландія), 2018 – дотепер

Юрисдикція Статут Суду ЄАВТ та його Регламент розроблені за зразком Суду Європейського Союзу. Фізичні особи та суб'єкти господарювання мають широкий доступ до Суду. Суд ЄАВТ, зокрема, компетентний виносити рішення щодо: Позовів, поданих Наглядовим органом ЄАВТ проти держави ЄАВТ за порушення Угоди про ЄЕЗ або Угоди про Наглядовий орган та Суд. Порушенню провадження у Суді ЄАВТ передує попередня процедура, яку проводить Наглядовий орган ЄАВТ, що дає відповідній державі ЄАВТ можливість відповісти на висунуті проти неї скарги. Якщо ця процедура не призводить до припинення порушення державою-членом, Наглядовий орган ЄАВТ може подати позов про порушення права ЄЕЗ до Суду ЄАВТ. Якщо Суд встановлює факт невиконання зобов'язання, відповідна держава ЄАВТ повинна негайно усунути порушення; Позовів щодо вирішення спорів між двома або більше державами ЄАВТ щодо тлумачення чи застосування Угоди про ЄЕЗ, Угоди про Постійний комітет держав ЄАВТ або цієї Угоди; Позовів про скасування актів, поданих державою ЄАВТ, фізичною або юридичною особою проти рішення Наглядового органу ЄАВТ; Позовів про бездіяльність, поданих державою ЄАВТ, фізичною або юридичною особою проти Наглядового органу ЄАВТ. Рішення у справах за прямими позовами є остаточними і обов'язковими, а сторони спору зобов'язані їх виконувати; Крім того, Суд ЄАВТ має юрисдикцію виносити рішення у формі консультативного висновку щодо тлумачення Угоди про ЄЕЗ за запитом національного суду держави ЄЕЗ/ЄАВТ (якщо це не заборонено законодавством цієї держави). Суд, що звернувся із запитом, ухвалює рішення у справі на основі відповіді Суду ЄАВТ. Рішення у формі консультативного висновку не є юридично обов'язковими для національного суду. Однак на практиці вони мають таку ж силу, як і преюдиціальні рішення, винесені Судом Європейського Союзу відповідно до статті 267 Договору про функціонування ЄС (ДФЄС).

Прискорене провадження У справах за прямими позовами, за заявою позивача або відповідача, Голова може у виняткових випадках прийняти рішення про розгляд справи за прискореною процедурою, відступаючи від Регламенту, коли особлива терміновість справи вимагає від Суду винесення рішення з мінімальною затримкою. Це гарантує пріоритетність справи, щоб Суд міг винести рішення якомога швидше в інтересах правосуддя.

У справах щодо преюдиціальних запитів, на прохання національного суду, Голова може у виняткових випадках ухвалити рішення про застосування прискореного провадження. Як і у випадку прямих позовів, це забезпечує пріоритетний розгляд справи для надання висновку національному суду в найкоротші терміни.

Мета гомогенності

ЄЕЗ базується на двостовповій структурі, де ЄС становить один стовп, а три держави-учасниці ЄАВТ — інший. По суті, Угода про ЄЕЗ поширила єдиний ринок ЄС на держави ЄАВТ, що беруть у ній участь. Тому право ЄЕЗ значною мірою ідентичне праву ЄС. Для забезпечення рівних умов для фізичних осіб і суб'єктів господарювання в обох стовпах, в Угоді про ЄЕЗ та Угоді про Наглядовий орган і Суд закладені спеціальні положення про гомогенність (однорідність). Відповідно до цих правил, Суд ЄАВТ повинен слідувати відповідній прецедентній практиці Суду ЄС щодо положень права Союзу, які за суттю ідентичні положенням права ЄЕЗ, винесеним до дати підписання Угоди про ЄЕЗ (2 травня 1992 року), і належним чином враховувати принципи, закладені у практиці Суду ЄС після цієї дати. Практика Суду ЄАВТ фактично базується на прецедентному праві Суду Європейського Союзу (ЄС). Політично важлива відмінність між старою і новою практикою Суду ЄС на практиці значною мірою знівелювалася. Суд ЄАВТ також посилається на практику Загального Суду Європейського Союзу (ЗС ЄС). Усі три суди ЄЕЗ (Суд ЄС, ЗС ЄС, Суд ЄАВТ) не лише наголошували на необхідності однакового тлумачення права ЄС та ЄЕЗ, але й активно стежили за збереженням цієї однорідності.

Суд ЄАВТ у більшості своїх справ стикався з правовими питаннями, які ще не були (або принаймні не повністю) вирішені Судом ЄС. Угода про ЄЕЗ не містить письмового правила, яке зобов'язувало б Суд ЄС враховувати практику Суду ЄАВТ при тлумаченні права ЄС або ЄЕЗ. Однак на практиці обидва суди Союзу (Суд ЄС та Загальний суд) неодноразово посилалися на практику Суду ЄАВТ. Щодо тлумачення права ЄЕЗ суди Союзу посилалися на рішення Суду ЄАВТ щодо правової природи Угоди про ЄЕЗ, принципу відповідальності держави в праві ЄЕЗ, вільного руху товарів та свободи заснування.

Під час тлумачення права ЄС суди Союзу спиралися на практику Суду ЄАВТ у справах, що стосувалися Директиви «Телебачення без кордонів», Директиви про передачу підприємств, принципу обережності в законодавстві про харчові продукти (див. справу Pedicel нижче), а також критерію вибірковості у праві про державну допомогу. Генеральні адвокати Суду Європейського Союзу також вступали в судовий діалог із Судом ЄАВТ. Зі свого боку, Суд ЄАВТ регулярно посилається на висновки генеральних адвокатів.

Методи тлумачення

Як і Суд ЄС, Суд ЄАВТ під час тлумачення права ЄЕЗ керується не правилами, закладеними в статтях 31 і 32 Віденської конвенції про право міжнародних договорів 1969 року, а методологічними правилами, які зазвичай застосовуються національними верховними та конституційними судами. Особливо важливим є телеологічне (або цільове) тлумачення, хоча нерідко застосовується і динамічне тлумачення. Крім того, у прецедентній практиці Суду ЄАВТ також присутній певний порівняльний аналіз права США та ЄС, як це видно зі справи E-07/13 Creditinfo Lánstraust,E-07/13 Creditinfo Lánstraust hf. v þjóðskrá Íslands og íslenska ríkið . EFTA Ct. Rep. 970. Delivered on 16 December 2013. де умови повторного використання інформації державного сектору порівнюються з умовами Закону США про свободу інформації 1966 року.

Визначні справи

Дія, верховенство та відповідальність держави