Костел Святого Йоана Хрестителя або Фарний костел  — найдавніша християнська культова споруда міста Заслава на Волині, усипальниця князів Заславських. Протягом 1941—1943 років Собор Святого Володимира Української Автокефальної Православної Церкви. Зруйнований комуністами за часів радянського панування в другій половині ХХ століття.

Пам'ятка національного значення, охоронний номер 759/0.

Історія Заснований (початок зведення 24 червня 1599 р.) князем Янушем Заславським (бл. 1556 — 4.VIII.1629) і його дружиною княжною Олександрою Романівною Санґушківною († 1602) разом з будинками школи, шпиталю і плебанії для священиків, коштом міської оренди у Старому Заславі. На власність парафії передавалося село Збирів. Згідно з фундушем Януша Заславського при храмі повинні були утримуватися три священикиEustachy Heleniusz (Eustachy Antoni Iwanowski). Wspomnienia polskich czasów dawnych i późniejszych przez Eu……go Heleniusza. — T. I. — Lwów, 1894. — S. 104. . Будувався за проєктом швейцарського архітектора Якопо Мадлена у відповідності до ренесансної архітектурної традиції.

Як свідчить інвентар Старозаславського замку на 1622 рік спорудження святині тривало.Александрович В. Інвентарі замків у Старому й Новому Заславі з XVII століття

Стараннями сина Януша Заславського Олександра Заславського (1581—1629) у 1630-х до костелу було перенесено труни з тілами представників родини з колишнього ктиторського храму монастиря Пресвятої Трійці у Старому Заславі, на місці якого протягом 1604—1630 років, було збудовано костел Святого Михайла та монастир оо. Бернардинів.

1643 року храм згорів.

У часи національної революції середини XVII століття був пограбований козацькими військами, поховання князів Заславських було спаплюжено Пучина бездонная. Хроника Натана Ноты Ганновера // Еврейские хроники XVII столетия (Эпоха «хмельничины») / Исследование, перевод и комментарии С. Я. Борового. — Москва — Иерусалим, 1997. — С. 109. Див. з цього приводу: [http://litopys.org.ua/yakovenko/yak08.htm Наталя Яковенко. Скільки облич у війни: Хмельниччина очима сучасників.

У 1720—1723 храм відремонтовано, богослужіння поновлено.

У 1754—1756 з ініціативи Барбари Санґушкової (1718—1791) ремонтні роботи проведено ретельніше, за участі придворного архітектора Паоло Фонтана.

1760 року при церкві збудовано флігельТадеуш Єжи Стецький. Волинь. Статистичний, історичний і археологічний огляд. Львів, 1864. Т. 1 Юзеф Кшивіцький. Заслав (стаття у Słownik Geograficzny Królewstwa Polskiego i innych krajów słowiańskich. T. 14. — S. 443—448) Юзеф Скрабський. Заслав, як осередок мистецького життя XVII—XVIII віків .

1776 року в усипальниці костелу було поховано князя Януша Олександра Санґушка. Згодом там поховали князя Януша Санґушка, його дружину княгиню Анелю Санґушкову, князя Карла Санґушка (1779—1840).

1884 року в храмі було поховано австрійського таємного радника Юзефа Адама ЖищевськогоM. J. Z wycieczki po kraju // Kronika Rodzinna. — 1890. — № 7. — S. 211. .

1929 року внаслідок загострення стосунків Другої Речі Посполитої і СРСР костел закрили (три роки стояв пусткою). 1932 року костел перетворено на «Музей релігії та атеїзму», офіційно — Ізяславський краєзнавчий музей..

В часі Другої світової війни (1941—1943 роки) при храмі діяла парафія Української Автокефальної Православної Церкви. На початку серпня 1943 року у соборі Святого Володимира, як тоді називався храм, відбулася відправа за участю керуючого Рівненсько-Крем'янецькою єпархією владики Платона (Артемюка), що зібрала більше п'яти тисяч віруючих. 8 серпня 1943 року церкву намагалися захопити священики-москвофіли на чолі з заславським благочинним-автономістом о. Михайлом Семенюком, однак парафіяни стали на заваді здійсненню їхнього задумуВолодимир Борщевич. Волинський пом'яник. — Рівне, 2004. — С. 76..

З поверненням комуністів в стінах святині 1944—1950 поновлено діяльність музею.

1950 року музей ліквідованоКультурне будівництво в Українській РСР. Червень 1941 — 1950. Зб. документів і матеріалів. Київ, 1989. с. 107, 447, приміщення храму передано Ізяславській машинно-тракторній станціїZbigniew Hauser. U Sanguszków w Zasławiu // Spotkania z zabytkami. — 1994. — № 1. — S. 20. .

Вежу храму перетворено на водонапірну башту, як наслідок підмито вежовий фундамент, костел почав розколюватися. У 1960-х роках над базилікою почав завалюватися дах.

У 1984 році внаслідок підпалу було знищено шатро на вежі храму.

Нині пам'ятка знаходиться в жалюгідному стані. Дах знищено повністю, перекриття, окрім апсиди і першого поверху захристя, обвалилися. За останнє десятиліття розкрадачами могил розкопано переважну більшість крипт у підлозі катедри. Відтак порожнечі в підлозі, підземелля, як і сам костел використовуються містянами для викидання сміття.

Костел Святого Йоана Хрестителя був занесена до Державного реєстру національного культурного надбання, охоронний номер 759/0.

23 вересня 2008 року будівлю внесено до переліку пам'яток культурної спадщини, що не підлягають приватизаціїЗакон України Про Перелік пам'яток культурної спадщини, що не підлягають приватизації на сайті Верховної Ради України. .

Навесні 2015 року місцевими волонтерами розпочато розчистку костелу від будівельного і побутового сміття. Станом на 2022 рік, костел й надалі перебуває у плачевному стані — на межі руйнування.

Опис святині

Просторове вирішення святині ґрунтується на базиліці (розділеній на три поздовжніх нави двома рядами по три стовпи), в обрисах латинського хреста за рахунок трансепту (розташованого ближче до західної частини споруди), п'ятибічної апсиди з нетрадиційними видовженими пропорціями та квадратної у проєкції вежі (прибудованої від заходу), нав'язує до антропоморфних храмів епохи Ренесансу. На початку святині розміщувалися музичні хори, на балконі, що спирався на фігурні кронштейни. У XVIII столітті над вежею зведено шатро з люкарнами, вивершене хрестом. До вівтаря симетрично прибудовані квадратні у плані каплиця (від півдня) і захристя (від півночі), натомість до вежі комунікаційні і господарські приміщення. Внутрішній простір оздоблено за допомогою пілястр, що підтримують арки з ледь наголошеними карнизами. Перекриття склепінчате, хрестове. В захристі — півциліндричне. Стеля першого поверху захристя, як і стеля каплиці, була оздоблена гіпсовою ліпниною, яка за останні роки практично обсипалася. У приміщеннях, що дотикаються вежі — по балках. Фасад святині однаково скромний, як невибагливе її внутрішнє опорядження. Будівлю по периметру прикрашає антаблемент. Фриз раніше був оздоблений орнаментальним розписом. Крім головного входу різьблений білокам'яний портал прикрашав південний вхід (над порталом містився фундаційний напис з барельєфами гербів засновників), в інтер'єрі, вхід з вівтаря до каплиці. На початку 2000-х років усі портали зниклиВолодимир Федотов. Марсіанські хроніки // «Місто» (додаток до тижневика «Партнер») № 3, 6 липня 2000., окрім головного, частково (без інскрипції) відтвореного у Національному університеті «Острозька академія». Глибокі, вузькі і видовжені вікна мають гостре завершення. Вікна з трьох східних сторін апсиди було замуровано під час ремонту у XVIII сторіччі. Трансепт трибічний, увінчений з півночі і півдня фронтонами. Місце перетину нав було накрите хрестоподібним дахом.

З начиння костелу в Заславі зберіглося лише невелике розп'яття, врятоване вірянами. До того ж доступні іконографічні матеріали дають недостатньо можливостей для пізнання. Головний вівтар, в якому знаходилася картина видатного представника моденської школи Леліо Орсі (1511—1587) «Хрещення Господнє», належав до доробку Паоло Фонтана, подібний до інших робіт архітектора (пор. напр. головний вівтар костелу оо. Капуцинів у Любартові), які своїм корінням сягають мистецтва РимуJόzef Skrabski. Paolo Fontana. Nadworny architekt Sanguszkόw. — Tarnόw, 2007. — S. 227—228. — ISBN 978-83-85988-77-9. . Крім того, у святині можна було оглянути полотно Карло Дольчі (1616—1686) «Христос благословляє дітей».

Галерея

Див. також Церква святого Івана Хрестителя

Примітки

Посилання

Про що мовчить фарний костел в Ізяславі, або Музика, втілена у камені Іван Кузьмінський. Анджей Ґодек. Музична спадщина міста Заслава (XVII—XVIII століття)