Азанія (, країна зінджей) — давньогрецька назва, яка застосовувалася до різних частин південно-східної тропічної Африки. У римський період, а можливо, і раніше, висувалася гіпотеза, що цей топонім стосувався частини узбережжя Південно-Східної Африки, що простягалася від південного Сомалі до кордону між Мозамбіком і Південною Африкою.Richard Pankhurst, An Introduction to the Economic History of Ethiopia, (Lalibela House: 1961), p.21 У класичну античність Азанія була населена переважно південними кушитськими народами, групи яких володіли цією територією до великої міграції банту.'За античними авторами (Псевдо-Арріан, кінець I століття до н. е.), назва поширювалась на територію від півострова Сомалі на південь до острова Занзібар. Населення корилось владі царя арабської держави в Південній Аравії. У середньовічних мусульманських письменних джерелах Азанія називалась Країною зінджів.
У 1933 році Г. В. Б. Гантінгфорд запропонував теорію існування азанійської цивілізації в Кенії та північній Танзанії між кам'яним віком та ісламським періодом. Вважалося, що ці люди походять із Сомалі, де вони зрештою загинули приблизно в XIV—XV століттях.
У 2025 році Африканський рух за трансформацію (ATM) запропонував змінити назву Південно-Африканської Республіки на Республіку Азанія. Однак південноафриканці широко розкритикували цю пропозицію.
Етимологія Походження слова «Азанія», пов'язане з арабською мовою عَجَمِيّ/ Аджам (ʕajamiyy, «чужоземний»). Греки, ймовірно, переробили будь-яке слово на знайому форму (етимологія).
Стародавня Азанія Азанія — регіон у стародавній Аркадії, який, за Павсанієм, був названий на честь міфічного царя Азана. За Геродотом, у цьому регіоні знаходилося стародавнє місто Паус. Використання цієї назви збігається з посиланням, у якому Пліній Старший згадує «Азанійське море» (NH 6.34), яке починалося навколо емпорію Адуліса та простягалося вздовж південного узбережжя Африки. Цілком можливо, що грецьке вживання назви перегукувалося з терміном, який вже використовувався навколо Африканського Рогу, особливо враховуючи той факт, що термін, значення якого відрізняється від грецького аркадського, використовувався в Південній Азії, Південно-Східній Азії та Китаї. Або, можливо, слово «Азанія» запозичене з арабського слова «Аджамія» або «Аджамі» через грецьке слово Ἀζανία. Грецький подорожній доповідач навряд чи відображає навігацію східним узбережжям Африки. Грецький подорожній доповідач I століття нашої ери «Періпл Еритрейського моря» вперше описує Азанію на основі глибоких знань автора про цей регіон. За «Періплом», предметами торгівлі були шила, ножі, скло та залізні знаряддя, хоча це не означає, що «азанійці» не знали про виплавку заліза. У розділі 15 «Періпла» припускається, що Азанія могла бути прибережною територією на південь від сучасного Сомалі («Малі та Великі скелі», «Малі та Великі береги» та «Сім ходів»).George Wynn Brereton Huntingford, The Periplus of the Erythraean Sea, (Hakluyt Society: 1980), p.29 У розділі 16 описується торговий центр Рапта, розташований на південь від Пуралейських островів наприкінці Семи ходів Азанії, як «найпівденніший ринок Азанії». У «Періплі» серед мешканців цього району не згадується жодних темношкірих «ефіопів». Вони з'являються лише пізніше в «Географії» Птолемея, але в регіоні далеко на південь, навколо «ядра банту» північного Мозамбіку. За словами Джона Доннеллі Фейджа, ці ранні грецькі документи загалом свідчать про те, що корінні мешканці узбережжя Азанії, «азанійці», були того ж роду, що й афразійське населення на північ від них уздовж Червоного моря. «Азанійці» широко використовували невеликі шиті човни, які використовувалися для риболовлі та полювання. Опис «азанійців» у «Періплі» короткий, він лише характеризує їх як «темношкірих» та «великого зросту». Згодом, до X століття нашої ери, цих первісних «азанійців» замінили ранні хвилі поселенців банту.
Серед пізніших західних письменників, які згадують Азанію, є Клавдій Птолемей (бл. 100 — бл. 170 рр. н. е.) та Косма Індікоплівст (VI століття н. е.).
Відродження
Цей термін ненадовго відродили у другій половині ХХ століття як назву, надану Південній Африці марксистами, такими як партія Панафриканістський конгрес Азанія (Pan Africanist Congress of Azania — PAC). Він також застосовувався до регіональної держави Джубаленд у складі Сомалі.
Узбережжя Зіндж Мофаритські, хадрамітські та оманські купці заснували різні торговельні пости на узбережжі Зінджа, що відповідає Азанії: південносемітська етимологія слова А'Занія передувала пізнішому арабському назві Аль-Занджія. Однак коріння назви «земля Занджа» — «Аз-Занджія» — заперечується як не пов'язане з південносемітською етимологією, а також з грецьким вживанням, що стосується аркадської території та легенди, — і вимовляється по-різному як «e osania», а радше стосується етимологія, пов'язана з Південно-Східною Азією. Зіндж арабською мовою означає «країну чорних». Назва також транслітерується як Zenj, Zinj або Zang.. Ентоні Крісті стверджував, що слово zanj або zang може не бути арабського походження: китайська форма (僧祇 sēngqí) зафіксована ще в 607 році нашої ери. Крісті стверджував, що слово має південно-східноазіатське походження. Яванське слово означає африканський народ, а точніше народ Занзібару. Відомо, що індонезійські австронезійці досягли Мадагаскару приблизно у 50–500 роках н. е. Що стосується їхнього маршруту, однією з можливих версій є те, що індонезійські австронезійці перетнули Індійський океан безпосередньо з Яви на Мадагаскар. Цілком ймовірно, що вони пройшли через Мальдіви, де донині збереглися сліди давньої індонезійської конструкції човнів та технології рибальства.P. Y. Manguin. Pre-modern Southeast Asian Shipping in the Indian Ocean: The Maldive Connection. 'New Directions in Maritime History Conference' Fremantle. December 1993.
Див. також Зіндж Азанія (Сомалі)
Примітки
Література Casson, Lionel (1989). The Periplus Maris Erythraei. Lionel Casson. (Translation by H. Frisk, 1927, with updates and improvements and detailed notes). Princeton, Princeton University Press. Chami, F. A. (1999). «The Early Iron Age on Mafia island and its relationship with the mainland.» Azania Vol. XXXIV 1999, pp. 1–10. Chami, Felix A. 2002. «The Egypto-Graeco-Romans and Paanchea/Azania: sailing in the Erythraean Sea.» From: Red Sea Trade and Travel. The British Museum. Sunday 6 October 2002. Organised by The Society for Arabian Studies.[www.thebritishmuseum.ac.uk/ane/fullpapers.doc]
Huntingford, G.W.B. (trans. & ed.). Periplus of the Erythraean Sea. Hakluyt Society. London, 1980. Yu Huan, The Weilue in The Peoples of the West'', translation by John E. Hill
Посилання
Електронний журнал старожитностей: Спілкування з класикою, том 1 № 5, дослідження Джона Хілтона з Університету Натала, Дурбан. Азанія, журнал Британського інституту у Східній Африці