Євге́нія Дми́трівна Бо́жик (25 грудня 1936, Лази Ярославського повіту (Польща) — 28 листопада 2012, Львів) — прозаїк, журналіст, громадський діяч.
У 1946 році разом із батьками була переселена в Україну.
Закінчила факультет журналістики Львівського університету ім. І. Франка.
Тривалий час працювала кореспондентом львівської обласної газети «Вільна Україна». Була головою наглядової ради благодійного фонду «Серце матері», який опікується сиротами, що живуть у сім'ях.
З 1978р.- член Національної спілки письменників України, голова профкому Львівської організації Національної спілки письменників України(з 1981р.) Переможниця конкурсу в галузі мистецтва "Львів'янка року-95"
Автор книг:
«Мій день», «Пташине молоко», «Йду поміж людей», «Сто днів до моря», «Весни прекрасне вороття», «Я твоя остання надія», «Перший сніп», * «Передмістя», «Троянда для ровесника», «Білий Лебідь в оправі смутку», «Таємниця на завтра», «Опівночі». "Келих часу" "Нічого на потім..." "Закохана Лучка" "З дерева любові..." "Сховане у білі аркуші"
Лауреат 5-ти Міжнародних літературних конкурсів (США, Філадельфія), премії імені Богдана Лепкого, премії імені Ірини Вільде.
Похована на Винниківському цвинтарі.
Примітки
Джерела https://web.archive.org/web/20160305193021/http://www.gazeta.lviv.ua/life/2012/12/08/7019 http://myzhovkva.com/news/444 Національна спілка письменників України