Ізид́ор (Ісидо́р, Сидір) Іванович Шаране́вич (, Церковна, нині Калуський район, Івано-Франківська область — 4 грудня 1901, Львів) — український історик й громадський діяч з Галичини, педагог (учитель Перемиської і Львівської гімназій), з 1871 доцент, з 1873 — професор Львівського університету; дійсний член АН у Кракові, почесний директор Київського Університету; довголітній сеньйор Ставропігійського Інституту у Львові. Почесний член товариства «Просвіта» з 1871 року, а також член Галицько-Руської матиці, Народного дому у Львові.

Життєпис Народився Ізидор Шараневич 16 лютого 1829 року у селі Церковна Рогатинського повіту на Станіславівщині. Його батько Іван Шараневич тут був парафіяльним священиком місцевої церковної громади до осені 1829 року. Згодом отримав парафію в селі Козарі, де Ізидор був хрещений своїм дідусем по матері Григорієм Івановським, парафіяльним священиком церковної громади у Модричах. Мама Ізидора — Розалія з роду Івановських (1811—1887).

Закінчив Бережанську гімназію на Тернопільщині. І. Шараневич пройшов традиційний для української інтелігенції Галичини XIX століття шлях у науку. Після закінчення навчання у гімназії у 1847 році став студентом богословського факультету Віденського університету, через рік перевівся до Львова, де продовжив студії у духовній семінарії. Професійну роботу розпочав з викладання у гімназії в Перемишлі, а у 1856 році переведений в Академічну гімназію у Львові. У 1864 році здобув ступінь доктора філософії. Працював дійсним професором гімназії до переходу на кафедру австрійської історії у Львівському університеті, яку очолював з 1871 року. Ізидор Шараневич — вислужений професор австрійської історії Львівського університету, колишній декан філософського факультету, член Краківської академії наук, почесний доктор Університету святого Володимира у Києві, член товариства «Народний дім», член львівської міської ради.

Шараневич вивчав також діяльність українських братств, зокрема Львівського Успенського Братства і був одним з піонерів української археології в Галичині (зокрема розкопів на території Галичини, 1882—1890). Єдиний мирянин учасник Львівського Синоду 1891 року.

За його редакцією 1886 року видано перший том ювілейного видання до 300-ліття Львівського Ставропігійського братства.

Один із фундаторів Національного музею у Львові, заклав основу його фондів. Прищепив українській громаді культ музейництва. Зробив в цілому вагомий внесок у розвиток історичної науки Галичини. Наставник видатного українського географа Степана Рудницького.

Мешкав з родиною в будинку на вул. Бляхарській (нині — Вулиця Івана Федоровича), 13 у Львові.

Помер відомий історик 4 грудня 1901 року у Львові, похований на Личаківському цвинтарі.

Праці Ізидор Шараневич — активний дослідник середньовічної історії Галицько-Волинської Руси: найбільша і довгий час найкраща праця «Історія Галицько-Володимирської Руси від найдавніших часів до року 1453»; його історіографічні праці «Die Hypatios-Chtonik als Quellen-Beitrag zur österreichischen Geschichte», «Kritische Blicke in die Geschichte der Karpaten-Völker» — цінний вклад в історію Галичини; розвідки про духовенство Галицької Руси, справи церкви на західно-українських землях XVI — XVIII століть, про унію, східний патріархат тощо. Інші праці (українською, польською та німецькою мовами) з історії міст Галичини та про давні шляхи. Автор близько 125 наукових праць, зокрема: «Стародавный Галичъ» (Львів, 1860); «Стародавный Львовъ» (Львів, 1861); «Исторія Галицко-Володимирскои Руси отъ найдавнейшихъ временъ до року 1453» (Львів, 1863); «O źródłach służących do głębszego poznania dziejów kraju ojczystego. Rzecz czytana na posiedzeniu oddziału Lwowskiego Towarzystwa Pedagogicznego dnia 15.IV.» (Львів, 1870); «Kritische Blicke in die Geschichte der Karpaten-Völker im Althernum und Mittelalter» (Львів, 1871); «Die Hypatios-Chronik, als Quellen-Beitrag zur österreichischen Geschichte» (Львів, 1872); «Trzy opisy historyczne staroksiążęgo Halicza w r. 1860, 1880, 1882, skreślone przez d-ra Iz. Szaraniewicza» (Львів, 1883); «Памятники Галицко-русской старины въ изображеніяхъ» (Львів, 1886); «O rezultatach poszukiwań archeologicznych w okolicy Halicza w roku 1884 i 1885» (Львів, 1886); «Каталогъ археологическо-библіографическои выставки Ставропигійского Ин-та в Львове» (Львів, 1888); «Каталогъ археологическо-артистическихъ предметовъ, церковно-славянскихъ рукописей и старопечатныхъ книгъ кирилловского письма, находящихся в музее Ставропигійского института на дне 1/13 марта 1890 г.» (Львів, 1890).

Нагороди Хрест «За заслуги перед Церквою і Папою» (1889)Ludwik Finkel Historya Uniwersytetu Lwowskiego. — Lwów, 1894. — S. 236. ; Орден Залізної Корони III ступеня (1899)Telegramy Kuriera Lwowskiego. Wiedeń // Kurjer Lwowski. — nr 226. — 1899. — S. 2. .

Родина Ізидор Шараневич був одружений із Анною Лотоцькою, яка 1912 року померла у Львові. Подружжя Шараневичів виховало п'ятеро дітей: син Володимир (1860—1938) став адвокатом. Після закінчення Львівського університету у 1888 році він отримав ступінь доктора права. У 1904 році відкрив адвокатську контору у м. Стрию, а 1907 року переніс її до Рави-Руської, а далі у 1918 році до Лютовиськ, де й помер 18 лютого 1938 року; син Костянтин вивчився на військового. Під час першої світової війни, коли в Галичину вдерлися російські війська, він був запідозрений в українофільстві й висланий до віддалених районів Західного Сибіру. Згодом опинився на засланні у місті Семипалатинську (Казахстан). На жаль, подальша його доля невідома; донька Марія (1884—1909). Померла неодруженою у віці 25 років; доньки Ольга (1862—1904) та Соломія були одружені з Іваном Матієвим, цісарсько-королівським крайовим шкільним інспектором. Спочатку він одружився із Ольгою, з якою мав двох доньок — Софію та Ірину. Коли Ольга померла, він одружився із її сестрою Соломією, яка померла у 1959 році. Чи мав він із другою дружиною дітей — невідомо.

Вшанування 1993 року колишню вулицю Мурманську у Львові перейменовано на пошану Ізидора Шараневича.

Примітки

Джерела Булик Н. Формування української археології в Галичині у XIX столітті: Ісидор Шараневич (1829—1901) // Матеріали і дослідження з археології Прикарпаття і Волині: Збірник наукових праць. — 2009. — Вип. 13. — С. 307—321. Грушевський М. Ізидор Шараневич // ЗНТШ. — т. XIV. — 1902. Козловский С. История Галицко-Волынской Руси в исследованиях И. И. Шараневича / Сергей Козловский // Древность и Средневековье: вопросы истории и историографии: материалы I Всероссийская конференция студентов, аспирантов и молодых учёных (Омск, 28-30 октября 2010г.). — Омск: Изд-во Ом. гос. ун-та им. Ф. Достоевского, 2010. — С. 151—154. Кравець М. І. Шараневич // Архіви України. — Число 4. — 1969. Орлевич І. Шараневич Ісидор //