Борохо́вич Миха́йло Андрі́йович (пом. 13 жовтня 1704) — український військовий та державний діяч доби Гетьманщини, дипломат, гадяцький полковий Обозний (1672—1687), полковник Гадяцького полку (1687—1704), лютенський сотник (1671), наказний гетьман українського війська під час Північної війни (1701).
Біографія Походив з вихрещеного юдейського роду Бороховичів, який бере свій початок від Андрія Бороховича. Найдавнішу згадку про старшинського діяча з таким прізвищем знаходимо в народній думі «Хмельницький та Барабаш», де згадується багато сподвижників Богдана Хмельницького, а дія відбувається на самому початку Визвольної війни (1648—1657 років).
Перші згадки про Михайла Бороховича сягають періоду обіймання ним посади сотника Лютенської сотні (1671). 1872 року призначається гадяцьким полковим Обозним і виконує обов'язки аж до 1687), коли призначається полковником Гадяцького полку.
В 1690 і 1696 роках отримав гетьманські універсали на с. Лютенька, с. Перевіз, с. Млини, с. Сакаловка (нині Соснівка).
Михайло Борохович 17 років за гетьмана Івана Мазепи очолював Гадяцький полк. 1687 гетьман належно оцінив його заслуги:
Полковнику доручалися всілякі відповідальні військові операції, і він не підводив свого керманича. У вересні—жовтні 1693 під його управлінням були два охотницькі полки — свій та Полтавський, з якими Борохович «для бережения від знамірених ворожих бусурманських находів» стояв біля Коломаку і стримував ординців від походу в глиб Гетьманщини. Гадяцький полк взяв участь у деяких боях з кримчанами у 1695, разом з полковником штурмував Азов, посилався на війну зі шведами в 1701—1704 у Прибалтику.
Гетьман на прохання гадяцького полковника 11 вересня 1695 передав його старшому сину «Максиму на завод его нового господарства… села Будищ и просюлка Трояновки, в уезді Лютенском будучих». Після смерті М. Бороховича у вересні — жовтні 1704 в оборонному універсалі за 10 листопада, виданому родині небіжчика, зазначалося, що померлий «найбарзій нам, гетманові, был зичлив». У зв'язку з цим:
Найбільш правдиві дані про родину Бороховича довідуємося із заповіту його вдови, який був написаний в 1724 році. У цьому заповіті вказано, що у сім'ї полковника було багато дітей. Деякі з них померли ще за життя Михайла Бороховича, їхніх імен полковниця, на жаль, не згадує. Інші, Максим, Федір, Іван, Феодосія і Марія, залишилися живі і після смерті батька. Згідно з заповітом, рід Бороховичів був досить заможним. Деякі маєтності дісталися Бороховичам в спадок, а інші були отримані «своими трудами». Сотенне містечко Лютенька з присілками, містечко Борки з присілком Загрунівкою, с. Будища з двома присілками, с. Тарасівка — були закріплені за Бороховичами царською грамотою. Ця грамота була схована у вівтарі Успенської церкви в Лютеньці, але пізніше викрадена звідти коли Полтава знаходилась в облозі шведами. Олена Борохович із доньками була тоді в Полтаві. Михайло Борохович залишив по собі досить значні грошові збереження:
Михайло Борохович був у гарних стосунках із царем Петром І, який високо цінував його після Азовського походу.
Похований у побудованій ним в 1686 році Успенській церкві села Лютенька.
Сім'я
Дружина: — Борохович Олена Іванівна. Син: Борохович Федір Михайлович, дружина(перша) — Савич Марія Семенівна, дочка генерального писаря, донька Тетяни Леонтіївни Полуботок(Мирович); дружина(друга) — Борохович Тетяна; Борохович Максим Михайлович — значний військовий товариш (1709), полковий обозний гадяцький, дружина — Борохович Тетяна Григорівна; Борохович Іван Михайлович, помер молодим. Дочка: — Борохович Марія Михайлівна, чоловік — Богаєвський Семен Леонтійович, бунчуковий товариш, їхній син — Олексій Семенович — перший осаул Гадяцького полку; Борохович Феодосія Михайлівна, чоловік — Рощаковський Захар (? — 1683—1732 — ран. 1747) — значний військовий товариш (1713—1724), бунчу- ковий товариш (1724—1732). Онуки: — Борохович Роман Федорович (? — ран. 1723) — значний військовий товариш (1709—1718). наказний полков- ник полтавський (1711), полковий осавул гадяцький. Бунчуковий товариш;
Вшанування пам'яті У місті Гадяч вулицю Крупської перейменували на вулицю Бороховича.
У селі Лютенька вулицю Пушкіна перейменували на вулицю Михайла Бороховича.
Див. також Успенська церква (Лютенька) Лютенська сотня Лютенська волость
Примітки
Джерела Оточення гетьмана Мазепи: Соратники та прибічники Михайло Андрійович Борохович Михайло Борухович Історія козацько-старшинського роду Бороховичів. Петро Баранець (м. Полтава) 2013 Малороссийский родословник. Том 1 Модзалевский Вадим Львович 1908-1914