Камо но Тьомей (Світське ім'я — Камо Наґаакіра, черенече і'мя — Ренїн (蓮胤).; 1155 (?) — 27 липня 1216) — японський аристократ, поет, письменник і музикант кінця періоду Хей'ан — початку періоду Камакура.

Короткі відомості Тьомей народився близько 1155 року у Кіото, у сім'ї Камо Накацуґу, головного священника столичного синтоїстського святилища Сімоґамо. У юності хлопець навчався японської поезії вака у Сюн'е, сина поета Мінамото но Тосійорі, а також грі на біві у митця Накахара но Аріясу. У 30 років Тьомей був ушанований почестю написати один вірш до Імператорської збірки «Збірки тисячі японських пісень». (1187) і був прийнятий до кола придворних поетів. З 1200 року він став регулярно брати участь у поетичних змаганнях столичної аристократії, на яких шліфував свою майстерність.

У 1201 році екс-Імператор Ґо-Тоба відновив Центр японської поезії., до якого одним зі службовців було призначено Тьомея. Завдяки цьому останній отримав нагоду співпрацювати із відомими поетами того часу, такими як Фудзівара но Тейка і Фудзівара но Ієтака. Тьомей працював у центрі з раннього ранку до пізньої ночі, тому його заповзятість була помічена екс-Імператором, який спробував влаштувати його на батькову посаду священника святилища Камо. Однак родичі поета, на чолі з Камо но Сукекане, виступили проти і не допустили реалізації цього задуму. Через це 1207 року 50-річний Тьомей впав у відчай і прийняв чернечий постриг. Після цього він усамітнився у місцевості Охара на півночі столиці, а згодом, за протекцією свого знайомого Фудзівари но Наґатіки, оселився у монастирі Хокайдзі, в місцевості Хіно, на півдні столиці. Там він звів для себе квадратну келію, в якій жив до своєї смерті 27 липня 1216 року.

За час перебування у Хіно Тьомею вдалося відвідати Камакуру і побувати на аудієнції з сьоґуном Мінамото но Санетомо, а також написати один з шедеврів японської літератури «Записки з келії». Окрім них він встиг упорядкувати поетичну збірку «Безіменні записки» (1211), оповідання на буддистську тематику у «Збірці пробудження» (1215). Перу поета також належала авторська поетична антологія «Збірка Камо Тьомея». (1181) і 10 віршів Імператорської антології «Нової збірки старих і нових японських пісень». (1205).

Українські переклади На українську мову Степаном Левинським перекладено поему «Ґоджьокі: (Хатина буддійського самітника)»Годжокі: (Хатина буддійського самітника): [Поема] / Перекл. С. Левинський // Ми. — 1934. — Кн. II. — С. 101—123..

2026 року Артем Онучін переклав цей твір під назвою „Думки у ретрітній хатинці“ за англійським виданням Метью СтавросаКамо но Чьомей. Думки у ретрітній хатинці / пер. з англ. Артема Онучіна. — 2026.Hōjōki / Matthew Stavros.

Примітки

Джерела та література

Рубель В. А. Японська цивілізація: традиційне суспільство і державність. — Київ: «Аквілон-Прес», 1997.

方丈記 ; 徒然草（日本古典文學大系　30）/ 鴨長明著; 西尾實校注. 東京: 岩波書店, 1957. 鴨長明 : 閑居の人（日本の作家 17） / 三木紀人著. 東京: 新典社, 1984. 鴨長明全集 / 鴨長明著; 大曾根章介, 久保田淳編. 東京: 貴重本刊行会, 2000. Камо-но Темэй. Записки из кельи / Перевод со старояпонского Н. Конрада. «Классическая японская проза XI—XIV вв.»— М.: Худож.лит., 1988.